ЗМІСТ

ВСТУП...................... …………………………………………………………….. 3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО СВІТОГЛЯДУ УЧНІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 3АГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ 1.1. Поняття про світогляд i його структуру……………………………..…………9 1.2. Психолого-педагогічні засади формування наукового світогляду учнів....................................................................................... …….19 1.3. Проблема формування наукового світогляду учнів у процесі навчання фізики……………………………………………………………………..31 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1.................................................................... …....37 РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ПОЧАТКОВИХ УЯВЛЕНЬ ПРО НАУКОВУ КАРТИНУ СВІТУ В УЧНІВ 7-х КЛАСІВ У
НАВЧАННІ ФІЗИКИ 2.1. Методика проведения констатувального етапу експерименту та аналіз його результатів…………………………………..….40 2.2. Технологія формування початкових уявлень про наукову картину світу …………………………………………………………………………………47 2.3. Експериментальне дослідження ефективності технології формуван­ня початкових уявлень про наукову картину світу............... …......81 ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2………………………………………………………85 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………….87 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................... ……..93 ДОДАТКИ........................................................................... …………………...99

Зміст

Вступ РОЗДІЛ 1 Теоретична частина Психолого-педагогічні основи розвитку пізнавального інтересу школярів у проблемному навчанні. 1.1. Активізація пізнавальної діяльності учнів 1.2 Рівні пізнавальної активності 1.3 Принципи активізації пізнавальної діяльності учнів. 1.4 Поняття про проблему 1.5 Методи проблемного навчання. 1.6 Форми постановки учбових проблем. Класифікація учбових проблем з фізики. 1.7 Проблемні ситуації у навчанні. Способи створення проблемних ситуацій 1.8 Шляхи і засоби створення проблемних ситуацій на уроках фізики 1.9 Процес вирішення учбових проблем РОЗДІЛ 2 Практична частина 2.1. Проблемне навчання і виховання учнів на другому ступені навчання 2.2.Методика проблемного навчання учнів у 9 класі Результати і висновки Додаток Література

ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………3 Розділ І.Модернізація вищої освіти України і Болонський процес.………………………………………………………………….7 1.1.Історичні передумови болонського процесу………………..7 1.2.Болонська Декларація. Цілі та завдання……………………12 1.3.Сучасний етап болонського процесу………………………..17 1.4.Європейська кредитно-трансферна система ECTS (European Community Course Credit Transfer System)………..19 1.4.1Характерні особливості ECTS……………………….20 1.4.2 Кредити ECTS………………………………………….22 1.5.Вітчизняна освіта і болонський процес…………………….24 Розділ ІІ. Методичні матеріали для вивчення Оптики і Квантової фізики за кредитно - модульною системою, студентами технологічного факультету………………………26 2.1.Структура програми навчальної дисцепліни.Загальна фізика(Оптика.Квантова фізика)………………………………….28 2.2.Змістовий модуль І.Оптика……………………………………29 2.3.Змістовий модуль IІ.Квантова фізика……………………….31 2.4.Структура залікового кредиту курсу………………………..35 2.5.Теми практичних занять……………………………………….36 2.6.Завдання для самостійної роботи…………………………….40 2.7. Перелік лабораторних робіт………………………………….45 2.8.Розподіл балів,що присвоюються студентам………………47 2.9.Індивідуальне навчально-дослідне завдання………………48 2.10.Тест до практичного занятя №3 (змістовного модуля I.)…………………………………………….50 2.11.Тест до практичного занятя №3 (змістовного модуля II.)……………………………………………70 Педагогічний експеримент. Обробка результатів…………………………...88 Висновки………………………………………………………………91Список використаної літератури…………………………………92

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………..……..….……..……3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ УЧНІВ ДО НАВЧАННЯ ФІЗИКИ…………………………………….……........9 1.1.Психолого-педагогічні засади розвитку інтересу учнів до вивчення фізики……………………………………………………………………………..….9 1.2.Аналіз розвитку інтересу школярів до навчання фізики у позакласній роботі……………………………………………………………….…………..…...16 1.3.Цікавість як засіб підвищення ефективності навчання учнів при вивченні фізики……..………….………………....…………………...………..….24 1.4.Інформаційно-педагогічні технології – один із шляхів розвитку інтересу учнів до навчання……………………….…………………….……...…..33 Висновки до першого розділу………..…………………………....……...38 РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ КОМПЛЕКСУ ДИДАКТИЧНИХ ЗАСОБІВ РОЗВИТКУ ІНТЕРЕСУ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ ДО ФІЗИКИ У ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ……………………………………………………………………...…...…39 2.1.Комплекс дидактичних засобів розвитку інтересу учнів основної школи до фізики у позакласній роботі……………………………………………39 2.1.1.Розвиток інтересу школярів до фізики засобами цікавих дослідів.............................................................................................................39 2.1.2. Підвищення наукового рівня знань учнів за допомогою задач з елементами цікавості…………..……………………....................................47 2.1.3.Ігрові форми використання елементів цікавої фізики та весела фізика в малюнках ……..………....................................................................56 2.2.Аналіз та результати експериментальної роботи……………………...67 Висновки до другого розділу………….….…………………………….....76 ВИСНОВКИ…………………………..………………………………….....78 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................80 ДОДАТКИ…………………………………………………………………..85

ВСТУП
Однією з головних задач допоміжної школи є формування у розумово відсталих учнів в достатній мірі активної та самостійної розумової діяльності. Від цієї активності та самостійності в більшості залежать динаміка розвитку розумово відсталої дитини, можливості її соціальної адаптації. Проблема порушень письмового мовлення у школярів є однією з найактуальніших для шкільного навчання, оскільки письмо та читання з мети початкового навчання перетворюються у засіб подальшого одержання знань учнями [44]. Письмове мовлення – це загальноприйнята універсальна форма спілкування, засіб передачі своїх думок та почуттів іншим людям. Для того, щоб користуватись письмовим мовленням, необхідно набути цілий ряд вмінь та навичок. Формування мовлення розумово відсталих дітей ускладнено в зв’язку з недорозвиненням їхньої пізнавальної діяльності. У початкових класах допоміжної школи на уроках рідної мови удосконалюються та розвиваються усі чотири види мовленнєвої діяльності : слухання, говоріння, читання та письмо. Підвищення ефективності уроків рідної мови є однією з найважливіших задач корекційно – розвиваючого навчання у допоміжній школі. Розумово відсталі діти, закінчивши допоміжну школу, не завжди володіють міцними мовленнєвими вміннями та навичками, ускладнюються при необхідності висловлювати свої думки у найпростіших навчальних та побутових ситуаціях. Між тим, саме у школі створюється певний психологічний настрій та виховується інтерес до навчання рідної мови, закладається той мовний фундамент, на якому потім будується весь подальший процес оволодіння предметами шкільного курсу, що в решті - решт повинно скласти одну з основ забезпечення адаптації учнів у майбутньому самостійному житті за межами школи. Розвиток мовлення – його звукового ладу, словникового складу, граматичної будови є одним з найважливіших завдань навчання та виховання у допоміжній школі. Як відмічається у дослідженнях Е. Бейн, А. Лурія, Л. Цвєткової та ін., процес письма – це складна діяльність, яка містить ряд психофізіологічних компонентів, таких, як акустичний, який дозволяє виділити звук з мовленнєвого потоку; артикуляційний, який направлений на уточнення звукового складу слова та встановлення послідовності звуків, з яких воно складається; зорові уявлення та точні моторні навички, які забезпечують перевод звукової структури слова у графічні знаки: утримання у пам’яті графічних символів та їхню правильну організацію. Суттєве значення для письма, як і до усякої іншої діяльності , має стійка увага. Тільки взаємодія усіх компонентів створює можливість міцного оволодіння письмом у процесі навчання. Для дітей, які мають відхилення у розумовому розвитку, оволодіння грамотним письмом, безумовно, є більш складним, ніж для їхніх однолітків, що нормально розвиваються. Однією з основних причин порушень письма у розумово відсталих школярів є недоліки їхніх інтелектуальних можливостей, в результаті чого в них спостерігається відставання у мовленнєвому розвитку. Насамперед це проявляється у затримці та ускладненому формуванні уявлень про звуковий склад слова, з чим пов’язана велика кількість помилок, які спотворюють структуру слова( Г. Каше, Р. Левіна, А.Маккульсіте, Н. Накашина, Д. Орлова, В. Петрова, Н.Тарасенко та ін.). Численні дослідження доводять, що молодші розумово відсталі школярі важко оволодівають учбовим матеріалом, особливо, якщо працюють самостійно. Ще Л. Виготський звернув увагу на те, що організуючи навчальну діяльність учнів, необхідно максимально враховувати їхні потенційні можливості. Теоретичні положення вченого знайшли подальший розвиток у експериментальних роботах Л.Занкова. Основна Їхня ідея – формування у школярів практичних дій, які є найбільш недосконалими у дітей з порушеннями розумового розвитку в результаті інертності психічних процесів, які їм притаманні. В. Петрова, дослідивши взаємообумовленість мовленнєвої та практичної діяльності дітей цієї категорії, підтвердила, що ефективною основою розвитку мовлення та мислення є залучення їх до практичної діяльності. Однак не у всіх розумово відсталих школярів розвинена самостійність. Це обумовлено своєрідністю розвитку їхньої діяльності в цілому. З досліджень методистів – дефектологів ( К. Карлепа, В. Петрової та ін.) відомо, що використання доцільно організованих вправ у різних модифікаціях, правильно організована робота над помилками може сприяти поліпшенню навичок письма у учнів допоміжної школи. Однак, необхідність розробки системи спеціальних вправ з формування орфографічних навичок у розумово відсталих є актуальною на сучасному етапі. З практики навчання у допоміжній школі відомо, що орфографічна грамотність учнів не досягає достатнього рівня. Однією з причин цього є невміння «бачити» орфограми. Навичку знаходження орфограм необхідно спеціально формувати. Однак при виконанні завдань, наведених у традиційних підручниках української мови, учням нема чого замислюватись: на місці орфограми вони вже бачать пропуски букв. Суттєво не змінюють ситуацію й такі вправи, як підкреслювання та групування орфограм у написаних словах. Актуальність теми в тому, що перші кроки дитини на шляху пізнання рідної мови завжди найскладніші. І від того, як будуть сформовані ази орфографічної грамотності, у багатьох випадках залежить подальше успішне навчання будь – якої шкільної дисципліни. Надання розумово відсталим школярам великої кількості граматичного матеріалу спрямоване на досягнення основних цілей навчання – удосконалення мовлення дітей, підготовки їх до життя. Граматичні знання потрібні цим школярам, оскільки допоможуть їм оволодіти грамотним письмом та будуть сприяти розвитку мовлення та мислення. Об’єкт дослідження – процес навчання рідної мови молодших розумово відсталих школярів, спрямований на підвищення орфографічної грамотності. Предмет дослідження - стан грамотності молодших розумово відсталих учнів при виконанні самостійних робіт з української мови. Мета дослідження - пошук найбільш оптимальної системи роботи , який сприятиме підвищенню орфографічної грамотності учнів молодших класів допоміжної школи. Задачі дослідження : 1.Виявити особливості письмового мовлення учнів молодших класів допоміжної школи. 2. Встановити найбільш характерні недоліки та помилки, які зустрічаються у письмових роботах учнів. 3. Розробити прийоми навчання, спрямовані на формування в учнів орфографічних навичок на основі впровадження системи спеціальних вправ, виконання яких відбуватиметься у певній послідовності, та, враховуючи їх, розробити рекомендації для вчителів допоміжних шкіл з формування орфографічної грамотності у письмовому мовленні розумово відсталих учнів. Методи дослідження : - аналіз літературних джерел з проблеми дослідження; - спостереження за діяльністю вчителя та учнів; - аналіз матеріалів констатуючого та формуючого експериментів; - аналіз та узагальнення експериментальних матеріалів.

ЗМІСТ

Вступ4
Розділ І. Методична проблема вивчення драматичних творів у теорії й практиці середньої освіти 9
1.1. Стан дослідженості питання особливостей вивчення
драматичних творів у шкоді в методико-педагогічній літературі 9
1.2. Літературний аналіз поняття про драму як особливий рід літератури 20
1.3. Найважливіші особливості вивчення драматичного
твору, зумовлені специфікою драми як літературного роду 29
Розділ II. Особливості методики вивчення драматичної поеми в шкільній практиці 35
2.1. Специфіка аналізу композиції й сюжету драматичного твору35
2.2. Характер роботи над ремарками39
2.3. Мовна характеристика дійових осіб як один із найважливіших засобів розкриття їхньої внутрішньої суті та ідейного змісту 42
2.4. Нетрадиційні уроки під час вивчення драматичних
творів у школі 48
2.5. Драматичні твори в системі позакласної роботи з літератури52
Розділ III. Вивчення драматургії Лесі Українки в 10 класі загальноосвітньої школи 56
3.1. Творчість Лесі Українки в європейському літера­турному контексті 56
3.2. Новаторство Лесі Українки як драматурга58
3.3. Переосмислення письменницею біблійним тем, образів, сюжетів у драматичним поемах 63
3.4. Євангельський мотив ліро - драматичної поеми
«Одержима» (1901) 67
3.5. Загальний огляд драматичних поем „Вавилонський полон” (1903), „На руїнах” (1905) 69
3.6. Драматична поема „Бояриня» (1910)74
3.7. Драма-Феєрія „Лісова пісня» (1911)82
3.8. Драматична поема „Оргія» с (1913)88
3.9. Результати дослідно-пошукової роботи та їхнє обговорення91
Висновки101
Література103
Додатки 108

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3 РОЗДІЛ І. УРОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЯК УРОК ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ (теоретичний аспект)……………………………..6 1.1. Теоретичне осмислення проблеми естетичного виховання школярів засобами літератури………………………………………………………………6 1.2. Педагогічні умови ефективної реалізації шляхів і методів естетичного виховання у роботі з учнями……………………………………………………12 РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………..20 2.1. Залучення дітей до надбань національної культури як шлях формування естетичного смаку та ідеалу…………………………………………………….20 2.2. Основні форми і методи виховання естетичних почуттів на уроці літератури. Взаємодія мистецтв на уроках літератури……………………… 25 а) взаємодія мистецтв на уроках літератури…………………………..25 б) аналіз літературного твору як шлях розкриття і розуміння його художньо-естетичної вартості………………………………………………….30 в) інтерактивні прийоми, нові освітні технології, особистий приклад вчителя, рольові ігри на уроці літератури як засоби естетизації викладу навчального матеріалу і емоційної перевірки набутих знань………………...31 г) уроки вивчення особистості письменника як важливі чинники формування естетичної свідомості та естетичних почуттів учнів…………...34 РОЗДІЛ ІІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА ДОСЛІДЖЕННЯ………..35 3.1. Виявлення можливих недоліків в організації естетичного виховання на уроках української літератури (на прикладі 5 – В класу в Добропільському НВК «Гармонія»)………………………………………………………………...35 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...43 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...46 ДОДАТКИ

ВСТУП Актуальність дослідження обумовлена тим, що в умовах зміни політичного статусу держави, реформування всіх сфер життєдіяльності суспільства, модернізації системи освіти виникла необхідність виділення головного орієнтира в становленні самостійної творчої особистості. Таким орієнтиром є безперервний процес соціалізації особистості школяра. Явище соціалізації - це інтегрований процес, що включає в себе багато компонентів, але його результатом виступає особистість школяра, що готова і вміє виконувати певну діяльність, певні ролі в суспільстві. Тому провідним перетворюючим компонентом процесу соціалізації особистості школяра виступає трудове навчання, що забезпечує освоєння конкретних видів діяльності у навчанні, результатом якого виступає розвиток особистості, одержання особистісних якостей. У сучасному українському соціумі спостерігається невідповідність засобів, які входять до складу освітнього процесу, з потребою окремо взятої особистості в досягненні життєвих цілей і реалізації планів кожного вчителя. Проблема полягає в пошуках напрямків модернізації школи сучасного суспільства. Тому для держави, суспільства, родини так важливо вирішити проблему створення раціональних умов для соціалізації дітей в умовах школи. Одним з таких засобів входження в суспільство, в певні його соціальні шари, освоєння соціальних ролей, конкретних видів діяльності в школі є трудове навчання. У науковій літературі (філософській, соціологічній, психологічній, педагогічній) є теоретична база для розв’язання завдань, що виникають у педагогічній практиці. Питанням сутності процесу соціалізації особистості в нових історичних умовах присвячені роботи Б. Вульфова, В. Гурова, А. Капської, А.Мудрика, Т.Парсонса, Н.Таллмена й ін. Значний внесок у розвиток особливого виду соціалізації, трудової соціалізації, внесли роботи А. Амірова, Р. Дариндорфа, Х. Рейнхольдза й ін. Питанням розвитку особистості в діяльності присвячені роботи А. Асмолова, Л. Виготського, А. Леонтьєва, С. Рубінштейна й ін. Разом з тим, педагогічна практика переконує нас у тому, що процес соціалізації протікає тільки в діяльності, в освоєнні різних ролей у групі, суспільстві. Тому виникає протиріччя між необхідністю цілеспрямованого становлення феномена соціалізації особистості школяра й відсутністю в суспільства однозначних шляхів цього процесу. Названа проблема існує в педагогічній науці, що прийняла ідею безперервної освіти й у цей час повинна мати початок у школі. Школа готовить своїх учнів до необхідності навчатися протягом всього життя. Мотивом навчання при цьому стає зміна своєї ролі в суспільстві, освоєння всі нових видів діяльності. Отже, педагогічна теорія відповідальна за створення умов розвитку особистості через освоєння конкретних видів діяльності. Педагогічна практика чекає конкретних рекомендацій, розробки конкретних засобів соціалізації особистості школяра на всіх етапах загальноосвітньої школи. У цьому твердженні нами бачиться проблема. З огляду на значущість проблеми соціалізації особистості школяра для сучасного суспільства, недостатність її розробки в педагогічній теорії й практиці, ми вибрали тему дослідження: «Соціалізація особистості учня в процесі трудового навчання». Об'єктом дослідження виступає процес соціалізації особистості учня в школі. Предметом дослідження є соціалізація особистості школяра засобами трудового навчання. Мета дослідження полягає у визначенні педагогічних умов соціалізації особистості учня засобами трудового навчання. Гіпотеза дослідження: ефективне здійснення соціалізації особистості школяра в трудовому навчанні можливе, якщо педагогічний процес буде побудований з опорою на індивідуальний розвиток школяра через усвідомлення ним учбово-трудової діяльності та індивідуальне навчання реалізовуватиметься через диференційований підхід до школярів; Відповідно до мети й висунутою гіпотезою в роботі ставилися наступні завдання дослідження: 1. Визначити ступінь розробленості проблеми соціалізації особистості в педагогічній теорії й практиці. 2. Охарактеризувати організацію трудової соціалізації школярів в умовах загальноосвітньої школи. 3. Обґрунтувати використання диференційованого підходу в здійсненні трудової соціалізації школярів. 4. Виявити й експериментально перевірити комплекс педагогічних умов соціалізації особистості школяра загальноосвітньої школи в процесі трудового навчання. Базою експериментального дослідження стала загальноосвітній навчальний заклад – загальноосвітній дитячий заклад I – III ступенів № 8 м. Лозова Харківської області. До експериментальної роботи було залучено 62 учня 5 – 8 класів. Для розв’язання поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези використовувався комплекс взаємопов’язаних теоретичних і емпіричних методів дослідження: – теоретичні методи (аналіз, порівняння, моделювання, узагальнення) використовувалися з метою вивчення психолого-педагогічної літератури і визначення концептуальних засад дослідження, уточнення сутності та змісту соціалізації особистості школяра загальноосвітньої школи; – емпіричні методи (анкетування, інтерв’ю, бесіда, пряме й непряме спостереження, метод експертних оцінок, самооцінювання, тестування) застосовувалися з метою вивчення рівня соціалізації учнів; – формувальний експеримент використовувався для перевірки ефективності обґрунтованих педагогічних умов виховання толерантності в підлітків старшого віку. Поставлені завдання, висунута гіпотеза визначили логіку й етапи дослідження. На першому етапі - підготовчо-пошуковому - аналізувалися теоретичні джерела з проблеми дослідження, вивчалися існуючі вітчизняні і зарубіжні освітні системи, наукові роботи й виявлявся інноваційний досвід із соціалізації учнів загальноосвітньої школи. Основним результатом цього етапу було визначення проблеми, основних напрямків рішення виділеної проблеми, вибір об'єкта й предмета, формулювання мети, постановка завдань всіх етапів дослідження, обґрунтування процесу соціалізації школярів засобами трудового навчання. Провідними методами на першому етапі роботи з'явилися: спостереження, бесіди, анкетування, аналіз, синтез, порівняння, класифікація, моделювання, вивчення документації й результатів діяльності загальноосвітніх установ. На другому етапі - експериментально-аналітичному - перевірялися педагогічні умови соціалізації особистості школярів у процесі трудового навчання. На цьому етапі використалися такі методи: теоретичне моделювання, експеримент, спостереження за діяльністю учнів, аналіз учбово-пізнавальної й учбово-трудової діяльності, прогностичні, діагностичні (анкетування, тестування, інтерв'ювання), корекційні. Експериментальне дослідження здійснювалося в природних умовах освітнього процесу загальноосвітньої школи . На третьому етапі - контрольно-узагальнюючому - проведено контрольний педагогічний експеримент, виконано аналіз отриманих у ході теоретичного й експериментального дослідження результатів, узагальнено й систематизовано матеріали дослідження. Наукова новизна дослідження полягає у: - обгрунтуванні змісту процесу соціалізації особистості школярів у процесі трудового навчання, що виходить із розуміння навчальної діяльності школярів як діалектичної єдності навчально-пізнавального й навчально-трудового компонентів; - визначенні комплексу педагогічних умов соціалізації школярів засобами трудового навчання, що включає в себе: - навчальну діяльність школярів, що формується в єдності навчально-пізнавальної й навчально-трудової; - соціалізацію особистості школяра на ідеї реалізації безперервної освіти, що детермінує процес на окремі етапи, результатом навчання на яких виступає навчально-трудова готовність до виконання певної трудової діяльності; - індивідуальне навчання через диференційований підхід до учнів. Практична значимість дослідження полягає в тому, що матеріали дипломного дослідження мають дидактичний і методичний рівень практичної значущості й можуть бути використані в роботі загальноосвітніх установ і системі підвищення кваліфікації працівників освіти. Структура та обсяг роботи. Магістерська робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст викладено на 83 сторінках. Список використаних джерел містить 38 назв. У роботі 5 таблиць і 3 рисунки.