РОЗДІЛ I. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ЗА ТЕМОЮ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1. Письмове мовлення та передумови його формування Письмове мовлення є однією з форм існування мови, яка протиставлена усному мовленню. Це вторинна, більш пізня за часом виникнення форма існування мови. Для різних форм мовної діяльності первинною може бути як усне, так і письмове мовлення( порівняємо фольклор та художню літературу). Якщо усне мовлення виділило людину зі світу тварин, то письменність слід вважати найбільшим з усіх винаходів, створених людством. Письмове мовлення не тільки здійснило переворот у методах накоплення, передачі та обробки інформації, а й змінило саму людину, особливо її здібність до абстрактного мислення. У поняття письмове мовлення у якості рівнозначних складових входять читання та письмо. « Письмо є знаковою системою фіксації мови, яка дозволяє за допомогою графічних елементів передавати інформацію на відстані та закріплювати її у часі. Будь – яка система письма характеризується постійним складом знаків» [48]. Українське письмо відноситься до алфавітних систем письма. Алфавіт зумовив перехід до символів вищих порядків та визначив прогрес у розвитку абстрактного мислення, дозволив зробити мовлення та мислення об’єктами пізнання. « Тільки письменність дозволяє вийти за обмежені просторові та часові рамки мовленнєвої комунікації, а також зберегти вплив мовлення навіть при відсутності одного з партнерів. Так виникає історичне вимірювання суспільної самосвідомості [14]. Як усне, так і письмове мовлення являють собою вид часових зв’язків другої сигнальної системи, але, на відмінність від усного, письмове мовлення формується тільки в умовах цілеспрямованого навчання, тобто його механізм.........................................