Содержание

Введение…………………………………………………………………………3 Глава I. Фразеология как лингвистическая дисциплина…………………6 § 1. ФЕ и её состав ……………………………………………………………6 § 2. Классификация фразеологизмов …………………………………………9 § 3. Способы образования ФЕ………………………………………………16 § 4. Происхождение ФЕ……………………………………………………….17 § 5. Соматизм во фразеологии………………………………………………19 Выводы по главе I……………………………………………………………24 Глава II. Общие вопросы сопоставительной фразеологии………………26 § 1. Сопоставление во фразеологии…………………………………………26 § 2. Основные особенности немецкой и русской фразеологических систем……………………………………………………………………………….30 § 3. Сопоставительный анализ фразеологических единиц…………………34 § 4. Сопоставление ФЕ с компонентом-соматизмом……………………….40 Выводы по главе II…………………………………………………………….43 Глава III. Сопоставительный анализ ФЕ с компонентом "Mund"/"рот" в немецком и русском языках………………………………………………….44 § 1. Роль компонента-соматизма "Mund"/"рот" в ФЕ……………………….44 § 2. Фразеосемантические группы с компонентом "Mund"/"рот"………….46 § 3. Типы фразеологических соответствий…………………………………69 Выводы по главе III………………………………………………………….71 Заключение………………………………………………………………….…73 Список использованной литературы. ……………………………………….75 Список лексикографических источников. …………………………………79

Зміст

Вступ Розділ І. Теоретичні питання у процесі вивчення перекладацьких трансформацій у науковому німецькомовному тексті. 1.1 Поняття перекладу та перекладацьких трансформацій. 1.2 Граматичні трансформації. 1.3 Переклад спеціальної наукової літератури. Розділ ІІ. Аналіз граматичних трансформацій при перекладі наукової літератури на базі німецькомовних текстів з галузі філології. 2.1 Дослідження особливостей перекладу наукового тексту, на матеріалі німецькомовної наукової літератури з галузі філології. 2.2 Аналіз граматичних трансформацій та частотність їх використання на матеріалі німецькомовної наукової літератури. Висновок Список використаної літератури

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….…3-5 І. Теоретичні основи еквівалентності при перекладі тексту оригінала 1.1. Значення поняття еквівалентності у теорії перекладу……………6-11 1.2. Класифікація та аналіз мовних рівнів еквівалентності…………11-25 ІІ. Застосування принципів еквівалентності при перекладі німецьких лексичних одиниць на українську мову. 2.1. Типи перекладацької еквівалентності ………….….......................26-34 2.2. Особливості перекладу фразеологічних одиниць у німецькій та українській мовах………………………………….……………………34-39 2.3. Дослідження еквівалентності на рівні німецькомовного роману „Der Landartzt" Rolf Ulrici……………………………………………………..39-46 Висновки………………..………..…………………………………………..47-48 Резюме………………………………………………………………………..49-51 Список літератури…………………………………………………………..52-55

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3 Розділ I. Теоретичні основи вивчення поняття безеквівалентності…….7 1.1.Сутність поняття безеквівалентності у перекладознавстві……………..7 1.2. Визначення поняття „помилкові друзі перекладача"…………………13 1.3. Класифікація безеквівалентних лексичних одиниць……………….....20 Розділ II. Основні труднощі та способи перекладу безеквівалентних лексичних одиниць на матеріалі німецькомовного художнього твору R.Ulrici „Der Landarzt" ………………………………………………………29 2.1. Реалії в системі безеквівалентної лексики…………………….…….....29 2.2.Способи перекладу безеквівалентної лексики на матеріалі німецькомовного художнього твору R. Ulrici „Der Landarzt"……….……….36 Висновки……………………………………………………………………… 52 Резюме……………………………………………………………………………55 Список використаної літератури…………………………………………….58

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………3 Розділ 1. Теоретичні основи структурно-граматичної побудови фразеологізмів німецької мови…………………………….. 6 1.1. Особливості фразеологічних одиниць як мовного явища…6 1.2. Класифікація фразеологізмів………………………………..12 1.3. Вивчення структурно-граматичних особливостей фразеологізмів в німецькій мові……………………………22 Розділ 2. Аналіз фразеологічних одиниць, використаних у німецькомовному романі Hermann Hesse "Peter Camenzind”………………….29 2.1. Аналіз частотності вживання структурно-граматичних типів фразеологічних одиниць в романі "Peter Camenzind”…….29 2.2. Способи перекладу фразеологічних одиниць……………...37
Висновки……………………………………………………………………….48 Список використаної літератури…………………………………………...51

ВСТУП

На сучасному етапі євроінтеграції відкриваються нові можливості, форми спілкування, основним чинником ефективності яких є взаєморозуміння, діалог культур, толерантність та повага до культури партнерів міжкультурної комунікації. Для правильного розуміння явищ, фактів, що відносяться до повсякденної дійсності народів, які говорять на даній мові, необхідне глибоке знання словосполучень, які у кожній мові, зокрема у німецькій мові, стають складовими речення. Багато сполучень існує в мові готовими словесними блоками. Ці словосполучення, що досить різноманітні за своїми структурами, називають стійкими, або фразеологічними, або фразеологізмами. Комунікативна лінгвістика проявляє особливий інтерес до вивчення проблем комунікативної суті тексту, функціонування у ньому лексичних, в тому числі й стійких словосполучень, тобто фразеологізмів, їхніх граматичних, структурних особливостей. Семантика фразеологічних одиниць в художньому тексті охоплює систему лексичних одиниць та дискурсивних відношень, які забезпечуються їх значенням та які впливають на їх ситуативну семантику. Отже, актуальним є вживання лексичного складу художнього тексту, оскільки в його структурі ключові позиції набувають стійкі словосполучення різних типів та структур. В художній літературі вони, як правило, з’являються для вираження соціальних та національних рис персонажів. Тому знання структурно-граматичних особливостей фразеологізмів полегшує читання та адекватне розуміння змісту художнього тексту. Проблема фразеологічних одиниць в німецькій мові взагалі, та в художньому німецькомовному тексті зокрема, всебічно досліджувалась й продовжує досліджуватися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими, лінгвістами. Вивченням різних аспектів фразеологізмів в німецькій мові займалися такі лінгвісти як А. Іскоу, А. Ленкова, І.І. Чернишова, В.Л. Архангельський, Ф.А. Краснов, О.І. Молотков, М.Т. Тагієв, T. Schippan, K.-S. Sommerfeld, W. Schmidt. Знання фразеології надзвичайно полегшує читання як публіцистичної, так і художньої літератури. Розумне використання фразеологізмів робить мову більш ідіоматичною. За допомогою виразів фразеологізмів, які не перекладаються дослівно, а сприймаються переосмислено, посилюється естетичний аспект мови. Світ фразеології сучасної німецької мови великий і багатообразний, і кожен аспект його дослідження, безумовно, заслуговує на належну увагу. Для тих, хто вивчає німецьку мову як іноземну, цей шар мови представляє труднощі при освоєнні, але після освоєння фразеологізмів ми починаємо говорити як німці, ми розуміємо їх з півслова, наша мовна готовність різко зростає. Ми коротко і дуже точно можемо виразити свою думку, будучи впевненими в правильності її вираження. У багатьох випадках знання німецької фразеології допомагає уникнути українізмів, тобто дослівних перекладів речень з української на німецьку. Об’єкт дослідження становлять фразеологізми сучасної німецької мови в німецькомовній художній літературі. Предметом дослідження є структурно-граматичні особливості фразеологічних одиниць німецької мови, іх аналіз та способи перекладу. Метою дослідження є проаналізувати поняття фразеологічних одиниць, визначити їхні структурно-граматичні особливості та способи перекладу. Для досягнення мети дослідження необхідно поставити такі основні завдання дослідження: § з’ясувати та розглянути існуючі визначення фразеологічної одиниці; § виявити найбільш адекватне визначення фразеологічної одиниці; § визначити структурну класифікацію фразеологізмів; § визначити граматичну класифікацію фразеологізмів; § розглянути способи перекладу фразеологічних одиниць. Основними методами дослідження є вивчення та теоретичний аналіз наукової літератури вітчизняних та зарубіжних дослідників з названої теми; критичний аналіз досліджень з даної проблеми; системний аналіз; метод типологічного зіставлення; метод компонентного аналізу та метод статистичного аналізу. Наукова новизна роботи полягає у критичному огляді наукової літератури з цієї проблеми; розкритті основних характеристик фразеологічних одиниць, іх аналізу та способів перекладу. Практичне значення роботи полягає в тому, що дані, отримані в результаті дослідження, можуть бути застосовані у галузі філології. Основні питання, розглянуті в роботі, можуть бути включені до розробки лекцій, написання курсових та дипломних робіт. Дана робота складається з вступу, першого розділу, другого розділу, висновків та списку використаної літератури.

ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………………………………3 РОЗДІЛ І ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ…………………………………………………………………………..6 1.1 . Розкриття поняття фразеологізм – як одиниці мовної системи………6 1.2 . Класифікація фразеологізмів…………………………………………..15 РОЗДІЛ ІІ СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ В ХУДОЖНІЙ НІМЕЦЬКОМОВНІЙ ЛІТЕРАТУРІ 2.1.Аналіз стилістичних особливостей вживання фразеологізмів у новелі «Brief einer Unbekannten» von Stefan Zweig……………………………….26 2.2. Визначення способів перекладу фразеологічних одиниць у новелі «Brief einer Unbekannten» von Stefan Zweig……………………………………….30 ВИСНОВКИ………………………………………………………………….41 Список використаної літератури……………………………………………45

ВСТУП

Однією з найважливіших задач лінгвостилістики на сучасному етапі її розвитку є вивчення лінгвістичної природи і функціонування окремих стилістичних прийомів різних функціональних стилів літературної мови. Дійсна дипломна робота присвячена дослідженню одного з найдавніших і найефектніших стилістичних прийомів - епітету. Епітет здавна залучав до себе увагу вчених-стилістів як лінгвістичного, так і літературознавчого напрямку. Історія вивчення епітета бере свій початок у роботах античних риториків, які відводили цьому стилістичному прийому значне місце. Однак вони, так само як і численні підручники риторики і посібники по стилістиці наступних століть, аж до другої половини минулого сторіччя, розглядали епітет лише як прийом прикраси мови, спосіб зробити її більш виразною. Роботи українського вченого, філолога О.О. Потебні дозволяють вивчати епітет під новим – не сугубо прикладним, а теоретичним кутом зору. Російський вчений, лінгвіст О.М. Веселовський першим з вчених досліджує онтологічну характеристику епітета, але підходить до нього скоріше з літературознавчих позицій. З цих же позицій продовжується вивчення епітета 20-30 роки ХХ століття. І тільки останні два десятиліття ознаменувалися новим поворотом у вивченні епітета: епітет починають вивчати з позиції лінгвостилістики. Питання про заперечно-оцінювальні епітети розкриті в роботах таких українських вчених як О.О. Потебня, О.М. Веселовський, Ю.М. Скребньов, О.М. Мороховський. Хочеться відмітити, що тема даної дипломної роботи вивчена не достатньо, але існують роботи таких українських вчених як І. В. Корнійко, Н.В. Пирлік і М. П. Гурко. За останні роки цілий ряд авторів присвятили свої статті і дисертаційні дослідження різним сторонам лінгвістичної природи епітета. Так наприклад, німецький лінгвіст W.Fleischer розглядає епітетні конфігурації, а німецькі філологи А. Kertsz, W.Schmidt розглядають епітет під сугубо прикладним кутом. Проте, сутнісні характеристики епітета не можна вважати адекватно і вичерпно описаними. Багато проблем в області вивчення епітета залишаються дотепер невирішеними: немає єдності в підході до класифікації епітетів, не вироблені принципи, що дозволяють зробити таку класифікацію вичерпної і несуперечливою; існують різні думки по питання емоційної природи епітета; недостатньо досліджені семантичні процеси, що відбуваються в епітеті; зовсім не вивчене поводження епітета в конвергенціях стилістичних прийомів; безсистемні спостереження за функціонуванням епітета в різних стилях мови, у тому числі й у стилі мови художньої прози. Саме функціональний стиль мови художньої літератури, головною функцією якого є естетико-пізнавальна функція, велике місце відводить вираженню суб'єктивного авторського бачення світу, емоційного й оцінного відношення до навколишнього дійсності й образному її сприйняттю, з цього природно припустити, що саме цей стиль дає найбільш повну картину функціонування всіх стилістичних прийомів взагалі й епітета зокрема . Насамперед, епітет є членом атрибутивного словосполучення і поза цим словосполученням не може бути адекватно описаний; отже, вивчення епітета тісно зв'язано з проблемою атрибутивних відносин і атрибутивного словосполучення. З іншого боку, під впливом семантичної характеристики епітета атрибутивний зв'язок його з обумовленим розхитується, виникають свого роду предикативні відносини - можна, таким чином, говорити про зв'язок епітета з проблемами предикативності й актуального членування в широкому змісті. Поряд із проблемою синтаксичних відносин у групі епітета виникає цілий ряд проблем у зв'язку із семантичними відносинами. Таким чином, вивчення епітета виявляється тісно зв'язаним із семасіологією - проблемами знака і значення, питаннями сполучуваності, розширення границь нормативної сполучуваності в стилістичному контексті. Отже, вивчення та аналіз функціональних особливостей епітетів, зокрема заперечно-оцінювальних є на сьогодні актуальним. Найтіснішим образом проблема епітета зв'язана з теорією інформації. Якщо для сучасної лінгвістики притаманний підвищений інтерес до теорії інформації, що природно витікає з комунікативної функції мови. Предмет дослідження: системно-функціональні особливості епітетів, що визначають їх лінгвістичний статус. Об'єкт дослідження: заперечно-оцінювальні епітети та їх функції у німецькомовному художньому тексті. Метою даної роботи є опис й класифікація системи заперечно-оцінювальних епітетів і їх функціонування в німецькомовному художньому тексті. Поставлена мета зумовила коло конкретних завдань: · розкрити поняття епітету та його властивості у тексті; · вивчити словотвірні складові епітетів у німецькомовному тексті; · проаналізувати заперечно-оцінювальні види епітетів у тексті; · прослідкувати частотність використання заперечно-оцінювальних епітетів; Дослідження було проведено із застосуванням наступних методів: · дескриптивний метод (під час загального опису епітетів); · метод лінгвістичного опису (під час опису заперечно-оцінювальних епітетів в романі Рольфа Ульрікі „Der Landarzt"); · інтегральний метод (під час цілісного аналізу функціональних особливостей заперечно-оцінювальних епітетів в німецькомовному художньому тексті); · емпіричний метод (під час вибору заперечно-оцінювальних епітетів із німецькомовного художнього тексту). Основний матеріал дослідження склав аналіз прикладів заперечно-оцінювальних епітетів у німецькомовному художньому тексті сучасного німецького письменника Рольфа Ульрікі „Der Landarzt". Практичне значення дослідження полягає в поглибленні знань про розвиток вивчення епітетів взагалі та заперечно-оцінювальних епітетів у німецькомовному художньому тексті зокрема. В наданні практичних рекомендацій щодо засвоєння та конкретного використання епітетів, а також в оволодінні учнями культурою усного та писемного мовлення, вміннями та навичками використання епітетів. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку літератури.