ВСТУП ..............................................................................................................3
Розділ 1. Взаємодія жаргону та сленгу ........................................................6
1.1. Наукове вивчення жаргонізмів в сучасній українській літературній мові .............................................................................. 6
1.2. Синонімічні ряди жаргону та сленгу ..............................................8
1.3. Виникнення метафоричних номінацій на базі жаргону ................10
Розділ 2. Збагачення та оновлення жаргонізмів .......................................12
2.1. Функціонально-стилістичні аспекти жаргону як об’єкта лексикографічного опису ................................................................ 12
2.2. Жаргонізми у мові газет ..................................................................16
2.3. Основні способи творення жаргонізмів ..........................................23
Висновки ...........................................................................................................24
Література ........................................................................................................26

Із набуттям статусу державної перед українською мовою відкрилися можливості для повноцінного її функціонування в усіх сферах. Українська мова почала широко вживатися в державних установах, на виробництві та в побуті. Одним із наслідків соціальних трансформацій стала зміна співвідношення нормативного та ненормативного в мові. Не лише в усному мовленні, а й у засобах масової інформації, в художній літературі відбувся своєрідний вибух жаргонної, зниженої, розмовної лексики. Природним є намагання лінгвістів осмислити й дослідити такі явища. Особливо актуальними стали соціолінгвістичні студії, об’єктом вивчення яких є соціальна диференціація мови. І тому ця тема на мою думку, є актуальною, адже саме жаргонна лексика чи не найактивніше поповнює сучасний український розмовно-просторічний лексикон, що є питомою ознакою стихійних, усних форм побутування мови, а також складовою мови сучасної української художньої літератури. Мета роботи – дослідити специфіку використання жаргонізмів в сучасній український літературній мові. Для дослідження мети нами були поставленні і розв’язані наступні завдання: 1) Дослідити досвід науковців; 2) Визначити місце жаргонізмів у словниковому складі української мови; 3) Розкрити взаємодію жаргону і сленгу; 4) Дослідити способи творення жаргонізмів; Об’єктом дослідження є жаргонна лексика. Предметом дослідження є жаргонізми в сучасній українській літературній мові. Для досягнення мети і розв’язання поставлених завдань використані такі методи дослідження: 1) Системний аналіз відібраного матеріалу; опис його ознак; 2) Типологічний метод. Робота має наукове значення тому, що активно обстежується жаргонна лексика, ряд важливих теоретичних положень, насамперед пов’язаних з основними ознаками жаргону: Для жаргону характерна експресивна роль. Вони займають проміжне становище між штучними або плановими і природними мовами. У їх формуванні певне місце посідає свідома творчість, проте, на відміну від штучних або планових мов типу експерантно жаргони є продуктом колективної і до певної міри стихійної творчості. Виконана робота має практичне значення. Особливість призначення зумовлює і власне мовну своєрідність. Своєрідними у ньому є матеріально-понятійний склад лексики, основні типи і характери словотворення, джерела лексичних запозичень. Структура роботи. Пропонована робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Симптоматичним є той факт, що „жаргонний вибух” хронологічно збігся з початком демократизації духовного життя суспільства, яка обов’язково передбачає альтернативу не тільки у сфері думок, поглядів, а й у чарині мовного самовираження особистості. Будь-яку суспільство і маментно не може бути соціально-однорідним; воно поділене на соціальні, корпоративні групи зі своєю субмовою, яка, з одного боку, протистоїть літературному стандартові, а з другого, витворює власний самодостатній мовний мікросвіт, байдужий і до стандарту, і до інших соціально-мовних груп. Як раз у таких групах, де відбувається усна комунікація між її членами, панують довірливі стосунки і відбувається власне інтенсивне життя мови, її еволюція. Лексикон таких соціальних груп і є жаргоном, а його соціальне поповнення та диференціація варіюється залежно від часу, країни, в якій сформувались жаргонні стилі спілкування. Отже, дослідження жаргонізмів в сучасній українській літературній мові є важливим як теоретично так і практично. І я переконана, що розпочату роботу слід продовжувати в тісному пов’язанні з вивченнями мовної динаміки в цілому, в усьому розмаїтті її змістовних і функціональних виявів.