TU5 - ГОТОВЫЕ ДИПЛОМНЫЕ РАБОТЫ, КУРСОВЫЕ ЦЕНА В УКРАИНЕ -

У сучасній українській мові прикметник чітко виділяється як самостійна частина мови зі своїми семантично-граматичними особливостями. Він виражає ознаки, властиві предметам, збагачує нашу мову, робить її точнішою, більш зрозумілою. Разом з тим прикметник передає не процесуальну ознаку предмета, виражаючи її в граматичних категоріях роду, числа та відмінка. Усі прикметники української мови в залежності від граматичних особливостей і характерної ознаки, що ними передається поділяються на три групи: якісні, відносні та присвійні. Кожна з цих груп має свої граматичні та семантичні відмінності. Природні властивості позамовних об’єктів відтворюють якісні прикметники. Вони становлять ядро категорії прикметника. Якісні прикметники при порівнянні можуть виявлятися в предметі в різній мірі. Наслідки такого порівняння ознак передаються особливими граматичними формами, типовими саме для якісних прикметників – ступенями порівняння; можуть мати коротку форму, утворюють антонімічні пари. Відносні прикметники є носіями лексико-семантичних значень, вони утворюються від іменників і мають тільки похідну основу, вступають в синонімічні відношення, вживають в складі неподільних синтаксичних одиниць. Присвійні або посесивні прикметники за структурою та змістом відособлені від класу відносних та якісних. Вони утворюються від назв істот, можуть мати коротку форму, вживаються в усній розмовній мові та художній літературі. Всі три групи мають властивість переходити одна в одну, утворюючи проміжні розряди. Багато мовознавців займаються проблемою переходу прикметників з одного розряду в інший, тому ця проблема є актуальною в наш час. Дослідники не можуть точно перерахувати скільки проміжних розрядів мають прикметники. За загальноприйнятою класифікацією їх чотири: відносно-якісні, якісно-відносні, присвійно-якісні та присвійно-відносні. Цієї позиції притримуються М.Я. Плющ, А.П. Грищенко, М.Г.Доленко, І.І.Дацюк, А.Г.Кващук, хоча в деяких моментах є розходження у поглядах. Існують версії, що присвійно-відносні прикметники можуть переходити у якісні ( М.Г.Доленко) або присвійні прикметники взагалі ні в який розряд не переходять ( М.П.Івченко); М.А.Жовтобрюх та Б.М.Кулик виділяють тільки три проміжні групи прикметників, обминаючи якісно-відносний розряд. Наявність проміжних розрядів свідчить про те , що межі між розрядами прикметників за значенням і мовними ознаками не є постійними; визначення ж розряду конкретного прикметника можливе лише на основі контексту. Проблема взаємопереходу прикметників існувала ще у радянські часи і продовжує існувати зараз. Кожен спостерігач цього явища висуває свою гіпотезу. Ця проблема є цікавою, тому це і визначило вибір теми нашого дослідження. Тема – взаємоперехід прикметників із одного розряду в інший. Виходячи з теми і актуальності, ми визначили мету дослідження. Мета – дослідити взаємоперехід прикметників із одного розряду в інший. Наше дослідження має об’єкт Об’єкт – прикметник як самостійна частина мови. В об’єкті ми виділили ту його частину, яка є предметом. Предмет – проміжні лексико-граматичні розряди прикметників. З’ясувавши мету, об’єкт і предмет роботи, ми поставили перед собою конкретні завдання, які дадуть змогу найточніше розкрити обрану тему: 1. Дати загальну характеристику семантичним розрядам прикметників 2. Розкрити твердження видатних мовознавців стосовно цієї проблеми 3. Показати взаємоперехід прикметників з одного розряду в інший Важливим етапом наукової роботи з сучасної української мови є вибір методів дослідження. У нашій роботі застосовувався комплекс нижче приведених методів дослідження: - теоретичний; - порівняльний; - метод вивчення наукової літератури. Джерелознавчу базу склали періодичні видання – журнали «Мовознавство», «Українська мова та література в школі», «Дивослово», наукові довідники, підручники та посібники. Наша наукова робота має таку структуру: основний текст складається з двох розділів, які в свою чергу поділені на підрозділи. Курсова робота має зміст, вступ, висновки, список використаної літератури, додатки (практичні вправи, схеми, таблиці).