TU5 - ГОТОВЫЕ ДИПЛОМНЫЕ РАБОТЫ, КУРСОВЫЕ ЦЕНА В УКРАИНЕ -

Предметом дослідження даної курсової роботи є встановлення символів в поезії Шарля Бодлера і їх художнє мовне функціонування. Загально-філологічне обґрунтування вибору такої теми полягає в наступному: Шарль Бодлер в своїй творчості поетично відобразив як кризу національної французької свідомості після краху імперії Наполеона I, так і кризу зміни в свідомості європейських народів в період між реальним бонапартизмом і революцією 1848 р. («Весни народів») і Паризькою комуною. Життя Ш. Бодлера припало на епоху краху одних ідеалів і народження інших; в цей час одні люди в європейських країнах шукали сенс життя і вихід з ситуацій в суспільному житті і в суспільній боротьбі. Інші йшли в особисте життя, в егоцентризм. Але, звичайно, найсильніше і люди мистецтва і літератури, що гостро відчувають життя, сполучали в своїх долях і в своїй творчості і суспільні катаклізми століття, і особисті драми. Швидше за все, до такої творчої натури відносився і видатний французький поет Ш. Бодлер. Драматичність його долі відбилася в поезії образними «загостреннями», певною художньою екзальтацією, нагнітаннями емоцій. Все це виразилося в підвищеному символізуванні і метафоризації його текстів. Ми вважаємо, що приведені причини обґрунтування вибору теми. Наша курсова робота складається з Введення, теоретичного розділу, практичного аналітичного розділу, Висновку і списку використаної літератури. Матеріалом дослідження послужили приклади з його поетичного циклу «Квіти Зла». Цей цикл був створений Ш. Бодлером в 1857-1868 рр. і складається з 143 віршів. Шарль Бодлер народився в Парижі 9 квітня 1821 року. Його батьком був виходець з селян, що став в епоху Наполеона сенатором. У рік народження сина йому виповнилися шістдесят два роки, а їх дружині було всього двадцять сім. Згодом Бодлер пояснював свою природну хворобливість цією різницею у віці батьків. У 1828 році майбутній поет позбувся отця. Рік потому молода вдова вийшла заміж за генерала Опіка, також старше за неї за віком. Заміжжя матері наклало важкий відбиток на характер Шарля, який в отроцтві і юності всупереч думкам вітчима і матері часто здійснював вчинки, що шокували суспільство. Утворення Бодлер отримав спочатку в закритому пансіоні в Ліоні, а потім в одному з паризьких ліцеїв. У дев'ятнадцять років він став бакалавром і вирішив присвятити життя літературі, всупереч планам матері і генерала Опіка, спраглим побачити його успіхи на іншому терені. Щоб вирвати пасинок з небезпечного (на його думку) круга богеми Латинського кварталу, генерал Опік умовив Бодлера зробити подорож до Індії, де він провів два місяці. Згодом вплив Сходу на творчість Бодлера був безперечний і яскраво. Популярність Бодлеру принесла присвячена живопиши стаття «Салон 1845 року», така, що примусила багато побачити в нім видатний талант художнього критика, що тонко відчуває і розуміє образотворче мистецтво. Довгі роки він і був відомий широкій публіці як критик, хоча вірші писав давно, але друкував їх рідко, роки і роки присвячуючи їх обробці. Майже шістнадцять років життя Бодлер присвятив перекладу французькою мовою творів Едгара По, якого вважав своїм духовним братом. У 1857 році вийшла книга Бодлера «Квіти зла», що викликала неоднозначну реакцію в суспільстві. Вона була піддана судовому переслідуванню. Автора книги і її видавців оштрафували, а з самої книги суд ухвалив вилучити шість найбільш аморальних, на його думку, віршів. У 1861 р. вийшло друге видання «Квітів зла», перероблене і розширене автором. Останні роки життя Бодлера відмічені важкими матеріальними позбавленнями і хворобами. 1 вересня 1867 року Бодлер помер. Слава Бодлера досягла апогею відразу після першого видання «Квітів зла». Вже Гюго, вітаючи в Бодлере обдарованого молодшого побратима, чуйно розпізнав в «Квітах зла» «новий трепет». Рішучий крок вперед, зроблений Бодлером, полягав перш за все в небаченій раніше відвертості сповідувального самоаналізу. Визнання попередніх йому ліриків бували і пригніченими, і довіритель щирими, проте у них джерело поганого, такого, що несе злощастя і що повергає в скорботу, незмінно вважався десь зовні, в неприхильних обставинах, у гнітюче поганій обстановці навколо, у ворожій волі долі. Услід за своїми безпосередніми попередниками Бодлер кожною клітинкою випробовує гніт негаразд влаштованого, обридаючого життя, де він сам, носій рідкісного дару, приречений на відщепенство в сім'ї («Благословення»), у вульгарному натовпі («Альбатрос»), в потоці історії («Маяки»). Єдине полегшення він знаходить в тому, щоб обернути в бунтівну доблесть що дістався йому фатальна доля, тлумачити свої біди як охрещення в вибірній купелі, наказавши собі неухильний борг свідчити від особи «каїнова виродка» - всіх знедолених людях, знедолених, «проклятих», звідки б не виникала біда («Авель і каїн», «Лебідь»).