План

1. Вступ..................................................................................................................3 2. Розділ 1.Загальне поняття про словосполучення.........................................5 3. Розділ 2. Особливості будови словосполучень..........................................14 4. Розділ 3. Способи підрядного зв’язку в словосполученнях......................28 5. Розділ 4.Семантико – синтаксичні відношення між компонентами словосполучень.................................................................................54 6. Висновки.................................................................78 7. Список використаних джерел........................................................................82

 

Вступ

Синтаксична наука починалася з вивчення сполучення слів. Однак спершу докладніше почало розроблятися вчення про речення – у працях М.І.Греча, О.Х.Востокова, Ф.І.Буслаєва, О.О.Потебні та інших, а потім про словосполучення. Значну роль у розробці теорії словосполучення відіграв П.Ф.Фортунатов.Він вважав словосполучення основною синтаксичною одиницею, яка може бути частиною речення чи цілим реченням. „Словосполученням у мові, - писав П.Ф.Фортунатов, - я називаю те ціле за значенням, яке утворюється сполученням одного повного слова ( не частки ) з іншим повним словом, чи буде це вираження цілого психологічного судження, чи вираженням його частини ”. У зв’язку з цим словосполучення він поділяв на два типи – закінчені, тобто речення, і незакінчені. О.М.Пєшковський також дотримувався в основному поглядів на словосполучення П.Ф.Фортунатова, тільки він не відмовився від поняття про речення. Визначення словосполучення у нього ще ширше, ніж у П.Ф.Фортунатова: „ Словосполученням є два слова або ряд слів, об’єднаних у мові і в думці ”.Під таке визначення словосполучення підпадають не тільки багатослівні, а й однослівні речення типу Зима. Морозить тощо. Погляди О.М.Пєшковського значно вплинули на авторів українських граматичних праць. У більшості посібників з української мови для вищої школи словосполучення визначається майже так, як у О.М.Пєшковського. Мета роботи – дати повний аналіз словосполучень, виділити їх особливості, принципи поділу, будову, функції. Завдання роботи: · виокремити особливості будови словосполучень в українській мові; · виділити способи підрядного зв’язку у словосполученнях; · виокремити основні типи семантико – синтаксичних відношень, які характерні для сурядних та підрядних словосполучень. Актуальність роботи полягає у великій увазі до цієї синтаксичної одиниці, нові погляди на її вивчення та трактування. Предметом дослідження є словосполучення. Об’єктом дослідження – його будова, способи підрядного зв’язку, семантико – синтаксичні відношення між компонентами, функції. Робота складається з чотирьох розділів ( „ Загальне поняття про словосполучення ”, „ Особливості будови словосполучень ”, „ Способи підрядного звя’зку в словосполученнях ”, „ Семантико – синтаксичні відношення між компонентами словосполучень ” ), висновків та списку використаних джерел.