ПЛАН
Вступ ………………………………………………………. 3-6 Розділ І. Пошук засобу розвитку учня за допомогою нетрадиційних уроків. 1.1.Значення і завдання вивчення частин мови………………………………………………………………………… 7-12 1.2.Урок у творчому пошуку вчителів. Нетрадиційні уроки……………………………………………………………. 13-19 1.3. Застосування інтерактивної роботи як однієї з форм особистісно орієнтованого навчання на уроках рідної мови...20-36 Розділ ІІ. Новітні розробки уроків з теми « Морфологія» 2.1. Інтелектуальний аукціон « Прикметник»…………. 37-45 2.2. Брейн – ринг « Повторення вивченого про іменник» 46-51 Висновки………………………………………………… ..52-54 Список використаної літератури……………………... .55 -56
ВСТУП
У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті” визначається : "Ідеал виховання – гармонійно розвинута, високоосвічена, соціально активна і національно свідома людина, що наділена глибокою громадською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними і патріотичними почуттями,здатна до саморозвитку й самовдосконалення”. Виховання такої особистості є першочерговим завданням сучасної школи. Велику роль у цьому відіграє викладання української мови, покликане не тільки давати знання, але й різнобічно виховувати і розвивати особистість. У сучасних школах вчителі мало уваги приділяють нетрадиційним урокам. На сьогоднішній день з’явилося багато методичної літератури, там ,де досвідчені методисти діляться своїм досвідом з вчителями – початківцями. Актуальність моєї роботи полягає у дослідженні нестандартних уроків у школах. Я хочу приділити увагу саме цим урокам, тому що я вважаю вони дійсно більше підходять нашим дітям у вивченні складних тем з української мови. Актуальність цієї проблеми обумовлена тим, що застигла форма і структура традиційних уроків визначених дидактичними технологіями незмогла вмістити всієї учительської творчої ініціативи та учнівської активності. Мета – здійснити порівняльний аналіз традиційних та нетрадиційних уроків; показати перевагу нетрадиційних уроків у процесі вивчення частин мови, в активізації пізнавальної діяльності учнів, збудження і отримання інтересу дітей до уроків, а також у розвитку логічного мислення. Реалізація мети передбачала виконання таких завдань: · виявити погляди відомих мовознавців на проблему впровадження нетрадиційних уроків в учбовий процес; · дослідити структуру найбільш поширених нестандартних уроків при вивченні морфології; · дослідити недоліки нетрадиційних форм уроків; · показати різноманітність ігрових технологій навчання. Об’єктом дослідження є нетрадиційні уроки при вивченні морфології у школі. Предмет дослідження – форми та структура нетрадиційних уроків. Практичне значення полягає в тому, що її результати можуть бути використані на уроках та позакласних заходах під час вивчення теми морфологія. У свідомості ще надто багатьох учителів – мовників та представників лінгводидактичної науки залишаються, на подив,надто живучими стереотипно – хибні оцінки гри, які передбачають негацію і цілковите нехтування цієї методичної форми, використання ігрових прийомів і завдань як чогось принагідного,фрагментарного,суто розважального, не мотивованого на уроці методично. Такі підходи, сформовані в часи панування в педагогіці підходів авторитаризму,”гіперсерйозності” й одноманітно – сірих , псевдокласичних методик, довгий час відкидали ігрову навчальну діяльність на педагогічний маргінес, робили її надто рідкісною з’явою на уроці. Цілком ігнорувався той факт, що майстерно розроблена,методично обгрунтована й удало введенав контекст уроку гра вимагає від учнів "активної вдумливої роботи, уважного аналізу”(11,с.47) , не менш,ніж інші методичні форми навчання мови, які також "інтенсифікують навчання,розвиває у школярів інтерес до мови, зацікавлення предметом, сприяють не лише емоційному,а й інтеліктуальному збудженню,що, без сумніву, позитивно позначається на засвоєнні матеріалу”(11,с.47-48) . У наш час, коли вчительство й науково – педагогічна громадськість усе більше усвідомлюють необхідність переорієнтування лінгводидактики в бік забезпечення глибоко індивідуального підходу до кожного з – поміж учнів, природовідповідного характеру навчання як розвитку кращих задатків дитини, які передовсім передбачають дотримання єдності її самостійності й самодіяльності з педагогічним керівництвом та врахування процесів її саморозвитку й самореалізації,значні позиції в освітньому процесі завойовує ідея урізноманітнення навчальних форм,яка вимагає від учителя творчого підходу до своєї праці. Справді,кожному вчителеві – мовнику треба докласти неабияких зусиль і високої професійної майстерності під час підготовки до кожного уроку, щоб тільки учні одержували велемудрі, складні лінгвістичні знання у формі особливо дохідливих,привабливих і цікавих методичних модусів. Щоб донести до дітей дивовижну красу і загадкову,чарівливу вибагливість і складність нашої мови, щоб озброїти їх необхідним мінімумом інформації про мову та її закони для компетентного мововживання і сміливої мовотворчості , вчителі - словесники мають уникати у своїй роботі штампів і дбайливо витворюють власний спектр методичних прийомів, доповнюють оригінальними новаціями традиційну палітру методів, що за умов їхнього широкого практикування під час вивчення рідної мови і дасть змогу постійно підтримувати високий тонус дитячої уваги на уроці. Використання ігрових елементів на урокаї української мови великою мірою забезпечує його проведення відповідно до найсучасніших загальнопедагогічних , психологічних і дидактичних вимог, адже гра враховує вікові та індивідуальні особливості учнів, у яскраві тони забарвлює емоційне тло уроку, формує пізнавальну самостійність, активність і інтереси дітей, витворює унікальну єдність словесних, наочних і практичних методів навчання,дає змогу раціонально використовувати час, має й інші переваги(10,с. 84-85). Як свідчать психолого – педагогічні дослідження останніх років,у середньому за допомогою гри учні засвоюють навчальну інформацію на 70 % , що значно ефективніше порівняно з такими методами, як лекція( 5%) або читання ( 10 %)(14,с.61) .Педагогам також спостережено, що діти, які постійно перебувають у систематичній, інтенсивній, різноманітній ігровій діяльності, мають міцніше здоров’я порівняно з тими своїми однолітками, які вимушено працюють в умовах сірого канону, одноманітного стандарту .Мабуть, кожному вчителеві на власному досвіді доводилося переконатися у правдомовності твердження про те, що гра – найбільш емоційна форма здобуття знань , вона дає дитині радість , створює стабільну ситуацію успіху і водночас щонайповніше забезпечує мовний розвиток(4, с. 73). Цілком умотивованою і доречною виступає гра і як форма контролю знань дитини, оскільки дає змогу оцінити роботу всього класу, зняти з дітей напругу, уникнути сполоханості, властивої для контрольних робіт. Форма гри найбільш удало й результативно розкріпачує дитину, знімає її скутість, бо ж помилки, яких дитина припускається під час гри,не дощкуляють так сильно , як під час звичайних вправ. До того ж учитель у грі не контролер, а гравець або ведучий, що додатково полегшує налагодження спілкування на уроці. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів,загального висновку та списку використаної літератури.
|