TU5 - ГОТОВЫЕ ДИПЛОМНЫЕ РАБОТЫ, КУРСОВЫЕ ЦЕНА В УКРАИНЕ -

У неофіційній сфері спілкування жителів Донецької області, найчастіше в сільській місцевості, для найменування особи широко використовують прізвиська. Називання особи прізвиськом, з одного боку, спрощує процес «упізнавання» її, а з другого – дає можливість влучно схарактеризувати людину, виявити до неї своє ставлення. Здавна на Україні поруч з іменами і прізвищами були поширені вуличні прізвиська. Кожна людина в сільській громаді – на очах у всіх, кожного по-своєму обдаровували природа та сімейне виховання, кожен має рису, що відрізняє його від інших. Все це, звичайно, і місце в громаді визначає, і відбивається у прізвиськах. Вуличне народне слово приклеюється міцно, передається з роду в рід, нерідко втрачаючи свої початкові значення та зміст. Прізвиська завжди були невід’ємною ознакою українського антропонімікону. Прізвиська – промовисті іменування, кожне з яких зберігає свою внутрішню форму, а отже її первісну мотивацію. Прізвиська – це значний сектор антропонімічного простору, який за кількістю іменувань відстає хіба що від прізвищ. Темою нашого дослідження є неофіційні іменування жителів сучасного села. Спеціальних праць, присвячених розгляду неофіційних іменувань людей майже немає. Серед відомих дослідників, можна відзначити праці П. Чучки, І. Ковалика, М.Лесюка, О. Вербовецької та інших. В українській антропоніміці також відомі дослідження В. Охрімовича, М.Сумцова, М. Худаша, І. Сухомлина, Г. Бучко, Д. Бучка, Р. Осташа, Г. Ліщинської, В. Антонюк, М. Наливайка. Їх аналіз указує на те, що прізвиська можуть дати цікавий матеріал для досліджень із словотвору, стилістики, перекладознавства, соціології. Особливо всебічно описав прізвиська у докторській дисертації та в окремих статтях професор П.П. Чучка. Дефініцію прізвиська подає професор М.Л. Худаш. Декілька статей про прізвиська гуцулів опублікував М.П. Лесюк. У своїй статті він визначає основні ознаки прізвиська, це: відокремленість, призначення для обслуговування певного кола мовців, замкнутого колективу. Проблему класифікації прізвиськ розглядають Г.Є.Бучко і Д.Г.Бучко, виокремлюючи прізвиська та назви, «по-вуличному». Такого ж поділу прізвиськ дотримується і дослідниця гуцульської антропонімії Б.Б.Близнюк. Проблема прізвиськ в регіональному, діалектичному аспектах залишається актуальною Питання функціонування неофіційних назв, їх структури розкриті також і в працях російських та польських дослідників, серед яких дослідження Е.Даниліної, М.Ушакова, Р.Лободзінської, С.Вархола, М.Бйолік, Л.О. Сергєєвоі, З.П. Нікуліної та інших. О’єктом нашого дослідження є регіональний аспект творення, сприйняття та вживання прізвиськ у сучасному українському селі. Предметом нашого дослідження є сучасні прізвиська с. Маяки Слов’янського району Донецької області. Мета роботи полягає у практичній спробі класифікації прізвиськ с. Маяки і виявленні їх особливостей. Відповідно до мети ставляться такі завдання: 1) дати поняття про прізвиська як елементи неофіційної системи іменування; 2) з’ясувати статус прізвиськ у системі іменування; 3) з’ясувати різні підходи до класифікації прізвиськ; 4) зібрати та проаналізувати прізвиська жителів села Маяки Слов’янського району Донецької області; 5) класифікувати зібрані прізвиська, орієнтуючись на класифікації відомих мовознавців; 6) визначити чинники появи прізвиськ у сучасному українському селі; Гіпотезою курсової роботи ми взяли таке твердження: прізвиська сучасного села різноманітні за мотивацією походження. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній здійснюється аналіз та класифікація прізвиськ села Маяки, які раніше не були досліджені. Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що теоретичні узагальнення можуть бути використані в подальших дослідженнях із теоретичної лексикології сучасної української мови. Практичне значення наукової роботи: результати наукової роботи можуть бути використані у подальших дослідженнях сучасних прізвиськ сіл Донецької області. Матеріалом для дослідження стали дані, отримані методом опитування, проведеного у селі Маяки Слов’янського району Донецької області серед жителів різних вікових категорій. Методологія та методика дослідження: теоретичною та методичною основою розв’язання поставлених завдань слугували статті сучасних мовознавців та праці вітчизняних лінгвістів. У роботі використано метод порівняльного та системного аналізу. Структура курсової роботи. Курсова робота складається з вступу, двох розділів, списку використаної літератури. Список використаної літератури нараховує 23 позиції.