TU5 - ГОТОВЫЕ ДИПЛОМНЫЕ РАБОТЫ, КУРСОВЫЕ ЦЕНА В УКРАИНЕ -

ВСТУП
Діти завжди були і залишаються найдорожчою цінністю, гордістю і надією держави. Турбота про піжростаючє покоління, реалізація прав і свобод дитини – святий обов’язок батьків, школи, широкої громадськості. Але міцна родина завжди є основним фундаментом у вихованні дітей, а батьки є природними вихователями.
Коріння родини сягає в сиву давнину. Адже сім’я з її побутом, тобто загальним укладом життя, сукупністю виховних звичаїв і традицій, складається упродовж багатьох століть і зміцнювалася в ході історичного розвитку людства.Найбільш характерною та звичною для українського етносу є велика сім’я, що як і будь-яка інша звалася родом. Це була суспільна група – невелика, але дуже суцільна, злучена кровними зв’язками й спільними інтересами. За своїх членів рід солідарно заступався, обороняв їх від кривд. Згодом рід утратив давню сутність і розпався на малі, самостійні родини. На Україні завжди панував культ родини, культ рідної домівки, культ глибокої пошани до батьків та свого роду, культ гостинності.Ці традиції виховували моральні чесноти – повагу, ввічливість, доброзичливість. У побуті і звичаях наших предків існував культ матері, поваги до старших та всілякого оберігання від зла й скверни дітей. Навіть поняття "виховання” в українській мові означає перебування дитини в певних сприятливих, спеціально організованих і безпечних для життя, здоров’я й морального розвитку умовах. Родина була тим соціальним осередком, де кожен її член мав певні обов’язки перед іншими членами родини й громадою. Тому родинно-трудові традиції завжди допомагали розвивати в дітей моральні якості /відвертість, єдність слова і діла тощо/, формували світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації. Але зараз все помітнішими стають прояви родинної кризи. Згідно статистичних даних, в Україні щороку розпадається понад 180 тисяч сімей, 140 тисяч дітей проживають у неповних сім’ях, на обліку в міліції перебуває 17 тисяч дітей [7,с.52] Поширення правопорушень та злочинності ще раз свідчить про те, що настала нагальна потреба підвищити роль сім’ї у вихованні дітей, допомогти молодим людям зберегти сім’ю, зберегти значимість інституту сім’ї для усього суспільства в цілому. Саме зараз час звернутися до неоціненної скарбниці народного педагогічного досвіду, до історично складених тенденцій формування та розвитку сім’ї. Варто згадати те, що традиційно виховання було першочерговою справою сім’ї, а не школи, чи оточуючого середовища. Сім’я – один з найбільших соціальних винаходів людства, цінність якого з давніх часів і аж до наших днів лишається незмінною. Вона концентрує в собі й відображає важливі досягнення тисячолітньої цивілізації людських об’єднань. Це складна, динамічна і значною мірою автономна система, якій найбільш властиві якості самовдосконалення і самовідтверення. Водночас сім’я тісно зв’язана з усіма клітинами соціального організму суспільства. Вона чутливо реагує на всі структурні й функціональні зміни, які відбуваються в ньому, і певним чином сама впливає на суспільство, здійснюючи тим самим свою історичну місію. Сім’я в мініатюрі відображає гострий динамічний процес, характерний для розвитку суспільства. Вона зберігає та оберігає пам’ять народу від небуття, є творцем і захисником розумного, доброго, вічного. Система гуманістичних поглядів, створена українськими педагогами, філософами та діячами культури є надбанням громадської і педагогічної думки спродовж століть.Проблемами виховання дітей в дусі гуманізму займалися К.Д.Ушинський, М.Г.Стельмахович, А С.Макаренко, але особливу увагу цьому надавав В.О.Сухомлинський.Він неодноразово підкреслював, що нема і не може бути виховання гуманіста без людської любові і поваги до вихованців, бо саме розумна любов і повага роблять дитину здатною піддаватись впливові педагога і колективу. Вченя про сім’ю, її види і форми сягає держав древньої Греції, Єгипту, Риму ті інших. Уже в правдвні часи сім’я виконувала такі основні функції, як відтворення , або дітонародження, виховання, або передача соціального досвіду підростаючим поколінням, господарсько-економічну, або організації виробництва, споживання і побуту в діяльності сім’ї та духовну. І вже в давньому суспільстві шлюбно-сімейні відносини регулювалися певними юридично-правовими, соціальними і морально –етичними нормами. По-різному намагалися розв’язувати проблеми сім’ї і шлюбу, осмислити їх на Близькому Сході, в Індії, Китаї, Японії та в Західній і Східній Європі. По-різному ці питання розглядалися / та й зараз ще розглядаються/ і в найбільших релігійних системах світу – християнстві, мусульманстві, буддизмі та іудаїзмі [4,с.6] І всі ці погляди, концепції та підходи, незважаючи на їх різноманітність, хибували на суперечливість і непослідовність, оскільки таке закономірне суспільно-історичне явище , як сім’я, розглядалося без урахування сукупності матеріальних, духовних та історичних зв’язків. Пантеїстичні, суспільні і теїстичні концепсії сім’ї однобоко відображали розвиток світу й відносини людей у ньому. Ці теорії мали здебільшого натуралістичний характер і розглядали шлюбно-сімейні відносини, виходячи з природних, біологічних або юридичних основ, тобто домінувала одна з розглядаючих сторін. Та в усіх системах сім’я розглядалась як статична цілісність. Ні наукові школи, ні окремі вчені, ні сліжителі культів не змогли створити цілісну наукову теорію шлюбу та сім’ї як важливу складову частину теоріі розвитку людини і суспільних відносин. Проте було б необачно й необгрунтовано з позиції сьогодення звинувачувати вчених античного періоду і середньовіччя, служителів культу в нерозумінні законів суспільного розвитку і невмінні аналізувати явища об’єктивної дійсності, впливати на їх перебіг. Важливо з’ясувати, що сім’я виникла ще за незапам’ятних часів у силу якихось біологічних та інших потреб, що накращим чином поєднували, хай і примітивні, інтереси найдавніших особин, яких ми сьогодні вважаємо нашими предками. І тут, відповідаючи на питання "чому”, треба сказати, що без сім’ї нема ні людини, ні особи, ні суспільства ні людства, ні цивілізації. Об’єкт курсової роботи: Процес виховання молодших школярів в сім’ї.
Предмет: Умови родинного виховання.
Мета: Проаналізувати літератури з теми дослідження і визначити умови родинного виховання молодших школярів.
Завдання:
1. Всебічно вивчити та проаналізувати науково-педагогічу літературу. 2. Вивчити виховний потенціал у формуванні молодших школярів. 3. Виявити значення родини як найкращого вихователя та носія 4. національних ідеалів. 5. Систематизувати та описати роль народної педагогіки у вихованні молодших школярів. 6. Дослідити виховний потенціал родини. 7. Навести приклади з досвіду роботи вчителів по використанню батьківського виховання. 8. Зробити висновки на основі виконаної роботи. Структура:Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та додатків.