TU5 - ГОТОВЫЕ ДИПЛОМНЫЕ РАБОТЫ, КУРСОВЫЕ ЦЕНА В УКРАИНЕ -

Система освіти і виховання динамічна і має відповідати перспективам соціально-економічного розвитку суспільства. В Україні відбувається процес державотворення, побудови демократичного суспільства, ідеологічною основою якого має стати національна ідея. Тому і система освіти має ґрунтуватися на національній основі. А, отже, пошуки шляхів удосконалення цієї системи – закономірний процес еволюційного розвитку. Для удосконалення системи освіти необхідно використовувати всі її складові частини. Одним з найголовніших в цій складовій є урок. Урок був і залишається основною формою навчання у всіх типах навчальних закладів, тому історія, розвиток і удосконалення класно-урочної системи навчання є актуальною темою на сьогодні в системі освіти України. В історії розвитку школи склались різноманітні форми навчання. Вони зумовлені потребами суспільно-економічного розвитку, з одного боку, і рівнем розвитку педагогічної науки, з іншого боку. Кожна з виділених історією форм навчання акумулювала в собі позитивні надбання освіти і в той же час мала певні недоліки. Тому не можна почати говорити про класно-урочну систему, якщо не зазначити, що вона разом з індивідуальною, груповою, белл-ланкастерською, дальтонпланівською та бригадо-лабораторною системами навчання належить до форм організації навчання. Класно-урочна система використовується в багатьох країнах (зокрема, в Україні), має багато позитивних особливостей: ґрунтується на закономірностях процесу засвоєння навчального матеріалу, передбачає засвоєння нового матеріалу в невеликих обсягах, планомірно і послідовно, з чергуванням різних видів розумової та фізичної діяльності. Вона забезпечує єдність системи навчання в масштабі всієї країни, що полегшує планування і складання програм з навчальних предметів. Її використання полегшує виховання в учнів почуття колективізму, дає змогу використовувати фронтальні форми роботи з усім класом. Має вона й серйозні недоліки, оскільки орієнтована у процесі навчання на середнього учня, допускає необхідність залишати учнів на повторний курс, якщо вони не засвоїли один чи два предмети. Не дає їм можливості на індивідуальний підхід до учнів, достроково освоїти програму. Над тим щоб удосконалити, переробити щось старе та додати щось нове в цю систему працювала велика кількість вчених та педагогів-новаторів, таких як: Ш.Амонашвілі, І.Волков, С.Лисенкова, В.Онищук, І.Підласий, М. Яковлєв, Н. Побірченко та багато інших. Зокрема І.Підласий у своїй праці „Як підготувати ефективний урок” розглядає проблему підготовки уроку з використанням комп’ютерної техніки, розкриває можливості ЕОМ у розробці оптимальної системи діагностики, прогнозу, планування навчального часу. У своєму методичному листі Н.Побірченко висвітлює психолого-педагогічні умови підвищення розливальної функції сучасного уроку: цілеспрямоване формування в учнів раціонального способу навчальної роботи, стимулювання позитивного ставлення до знань. Ще можна відзначити роботи В.Онищука „Урок у сучасній школі”, Н.Яковлєва „Методика та техніка уроку в школі”. Але серед цього розмаїття досліджень немає такого, яке б охоплювало весь процес класно-урочної системи навчання від її зародження до сьогодення, тому тема моєї роботи є актуальною для цілісного уявлення про класно-урочну систему навчання. Об’єкт дослідження: класно-урочна система навчання. Предмет дослідження: становлення і розвиток класно-урочної системи навчання. Мета дослідження: дослідити процес становлення і розвитку класно- урочної системи навчання. Завдання дослідження: 1)дослідити класно-урочну форму навчання в її історичному розвитку; 2)дослідити розвиток уроку, як основної форми о організації навчання; 3)охарактеризувати вимоги до сучасного уроку. Методи дослідження: вивчення передового педагогічного досвіду, аналіз і узагальнення історико-педагогічних явищ, теоретичний аналіз проблеми.