TU5 - ГОТОВЫЕ ДИПЛОМНЫЕ РАБОТЫ, КУРСОВЫЕ ЦЕНА В УКРАИНЕ -

Проблема тривожності є однією з найбільш актуальних проблем у сучасній психології. Серед негативних переживань людини тривожність займає особливе місце, часто вона приводить до зниження працездатності, продуктивності діяльності, до труднощів у спілкуванні. Людина з підвищеною тривожністю згодом може зіштовхнутися з різними соматичними захворюваннями. Розібратися у феномені тривоги, а також у причинах її виникнення досить складно. У стані тривоги ми, як правило, переживаємо не одну емоцію, а деяку комбінацію різних емоцій, кожна з яких впливає на наші соціальні взаємини, на наш соматичний стан, на сприйняття, мислення, поведінку. При цьому слід ураховувати, що стан тривоги у різних людей може викликатися різними емоціями. Ключовою емоцією в суб'єктивнім переживанні тривоги є страх. Слід розрізняти тривогу як стан і тривожність як властивість особистості. Тривога – реакція на небезпеку, що загрожує, реальну або уявлювану, емоційний стан дифузійного безоб'єктного страху, що характеризується невизначеним відчуттям погрози (на відміну від страху, який являє собою реакцію на цілком певну небезпеку). Тривожність – індивідуальна психологічна особливість, що полягає в підвищеній схильності випробовувати занепокоєння в різних життєвих ситуаціях, у тому числі й тих, об'єктивні характеристики яких до цього не привертають. Поряд зі спробами прийти до погодженого визначення для опису стану тривоги, дослідники намагаються виявити, у чому криються дійсні причини виникнення цього стану. Серед можливих причин називаються й фізіологічні особливості (особливості нервової системи – підвищена чутливість або сензитивність), і індивідуальні особливості, і взаємини з однолітками й з батьками, і проблеми в школі й багато чого іншого. Багато фахівців сходяться в думці, що серед причин, що викликають дитячу тривожність, на першому місці – неправильне виховання й несприятливі відносини дитини з батьками, особливо з матір'ю. Тривожність може породжуватися як реальним неблагополуччям особистості в найбільш значимих областях діяльності й спілкування, так і існувати всупереч об'єктивно благополучному становищу, будучи наслідком певних особистісних конфліктів, порушень у розвитку самооцінки й т.п. Тривожність як властивість особистості багато в чому обумовлює поведінку суб'єкта. Певний рівень тривожності – природня й обов'язкова особливість активної діяльної особистості. У кожної людини існує свій оптимальний або бажаний рівень тривожності – це так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану щодо цього є для неї істотним компонентом самоконтролю й самовиховання. Однак підвищений рівень тривожності є суб'єктивним проявом неблагополуччя особистості. Виходячи з актуальності теми дослідження, можна сформулювати мету – вивчити таку психологічну особливість людини як особистісна тривожність, проаналізувати її прояв у медичних працівників. Предмет дослідження – особливості прояву особистісної тривожності у медичних працівників. Об'єкт дослідження – особистісна тривожність. На підставі поставленої мети, ми можемо вказати завдання, які необхідно розв'язати в ході дослідження: 1. Вивчити основні поняття тривожності, указати її функції, види й причини виникнення. 2. Проаналізувати особливості прояву особистісної тривожності у медичних працівників