ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………….3 ГЛАВА І. Визначення поняття і терміна «неологізм»…………..6 ГЛАВА ІІ. З'ясування значення неологізмів. Утворення неологізмів 2.1 Використання словників для з'ясування значення неологізму……..8 2.2 З'ясування значення неологізму з контексту………………………...8 2.3 Утворення неологізмів. Аналіз структури неологізмів для з'ясування значення…..………………………………………...……10 2.3.1 Додання вже існуючому слову ще одного значення………...10 2.3.2 Словоскладання……………………………………….……….10 2.3.4 Утворення форм за аналогією з уже наявними в мові шляхом додання до них різних продуктивних афіксів………...….12 2.3.5 Конверсія……………………………………………………….13 2.3.6 Запозичення з інших мов……………………………………...13 2.3.7. Зворотна деривація……………………………………………14 2.3.8. Зрощення……………………………………………………....14 2.3.9. Абревіація…………………………………………………..….14 ГЛАВА ІІІ. Способи передачі неологізмів засобами української мови 3.1 Транскрипція, транслітерація……………………………………….16 3.2 Калькування…………………………………………………….……17 3.3 Описові еквіваленти………………………………………………....18 ВИСНОВКИ…………………………………………………………...21 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………...………………22 ДОДАТКИ……………………………………………………………..24

ВСТУП
Відомо, що жива мова знаходиться в стані безперервної зміни і розвитку, причому самим рухливим його компонентом є словниковий склад. Зміні, розвиткові і збільшенню піддається насамперед лексика внаслідок більшої динамічності в порівнянні з іншими рівнями мови. Дана робота присвячена проблемі утворення та перекладу неологізмів, нових слів, що з'явилися в сучасній англійській мові в зв'язку з новими відкриттями, подіями, досягненнями людства. Переклад, як вид духовної діяльності людини, сходить ще до глибокої давнини. Він завжди відігравав істотну роль в історії культури окремих народів і світової культури в цілому. У наш же час – із середини ХХ сторіччя (після Другої світової війни) – перекладацька діяльність у всіх своїх різновидах придбала небачений раніше розмах завдяки все зростаючої інтенсивності міжнародних контактів. Науково-технічна революція, що охоплює все нові області життя, і пов'язані з нею міжнародне співробітництво наук, очікуваний демографічний вибух та інші найважливіші явища цивілізації приводять до небувалого розвитку всякого роду контактів між державами й іншими різномовними суспільствами людей. У цих умовах надзвичайно зростає роль перекладу як засобу, що обслуговує економічні, суспільно-політичні, наукові, культурно-естетичні та інші відносини народів. Ціль перекладу (як її визначає А. В. Федоров)[1] – якнайближче познайомити читача (або слухача), що не знає мови оригіналу (далі – МО), з даним текстом (або змістом усного мовлення). Я.І. Рецкер дав перекладові наступне визначення: "Переклад – це точне відтворення оригіналу засобами іншої мови зі збереженням єдності змісту і стилю. Цим переклад відрізняється від переказу, у якому можна передавати зміст іноземного оригіналу, опускаючи другорядні деталі і не піклуючись про відтворення стилю. Єдність змісту і стилю відтворюється в перекладі на іншій язиковій основі і вже тому буде новою єдністю, властивій мові перекладу”.[2] Як зазначає Комісаров[3], В. Н. переклад – комплексний процес. Для правильної і точної передачі думки оригіналу потрібно не тільки знайти в мові перекладу найвідповідніші слова, але і відповідну для них граматичну форму. До цього ще домішуються в більшості випадків і стилістичні фактори, що ніяк не можна скинути з рахунків. Перевести – значить виразити вірно і повно засобами однієї мови те, що уже виражено раніше засобами іншої мови. Розбіжності в семантичних системах різних мов – безсумнівний факт, що є джерелом численних труднощів. При перекладі виникають наступні проблеми: 1. Лексичні. Відсутність еквівалентів у мові перекладу (далі – МП) деяким одиницям МО. 2. Стилістичні. Крім стилістично нейтральних слів, існують слова і сполучення, уживання яких обмежене якимись визначеними жанрами і типами мови; ситуація й емоційне фарбування слова. 3. Граматичні. Відсутність тих або інших граматичних засобів в одній з мов. Об'єктом перекладу є конкретний мовний добуток (текст оригіналу), на основі якого створюється інший мовний добуток на іншій мові (текст перекладу). При перекладі необхідно, зрозумівши значення вихідного тексту, виразити те ж саме значення (точніше систему значень) засобами іншої мови. При цьому не уникнути семантичних втрат. Необхідно домогтися того, щоб ці втрати були зведені до мінімуму, тобто забезпечити максимально великий ступінь еквівалентності вихідного тексту і тексту перекладу, віддаючи собі звіт у тім, що досягнення "стовідсоткової" еквівалентності є, власне кажучи, недосяжною задачею, якимсь ідеалом, до якого необхідно прагнути, але досягти якого ніколи не удасться. Вибір еквівалента для передачі значення слова, що знову з’явилося, в перекладному тексті є однією з найбільш складних задач перекладу, що визначає актуальність даної роботи. Мета дослідження полягає у теоретичному висвітленні лінгвістичних умов виникнення та перекладу неологізмів в сучасній англійській мові. Здійснення даної мети вимагає виконання наступних задач: 1. Проаналізувати науковий теоретичний матеріал по темі курсової роботи. 2. На основі аналізу дослідити лексикологічні, граматичні, стилістичні фактори утворення та перекладу неологізмів. 3. На основі отриманих даних виявити основні тенденції та закономірності використання неологізмів в сучасній англійській мові. Предметом дослідження є способи утворення неологізмів у сучасній англійській мові та шляхи перекладу, або скоріше передачі неологізмів, за допомогою різних видів перекладних і неперекладних еквівалентів. Методи дослідження: метод теоретичного аналізу, порівняльний, типологічний. Курсова робота складається із вступу, 3-х глав, висновків, списку використаної літератури та додатків. [1] Федоров О.В. Основи загальної теорії перекладу. М: Вищ. шк., 1983, с. 10.
[2] Рецкер Я.И. Посібник по перекладу з англійської мови на російську. – М.: 1982. с. 7
[3] Комісаров В.Н. Теорія перекладу (лінгвістичні аспекти). М.:1990, с. 9