TU5 - ГОТОВЫЕ ДИПЛОМНЫЕ РАБОТЫ, КУРСОВЫЕ ЦЕНА В УКРАИНЕ -

З кожним роком все більше і більше навчальних комп’ютерних програм з’являється на ринці, вони зорієнтовані, як на дітей молодших і старших класів, так і на дітей дошкільного віку. Навчальні програми підштовхують дитину до розуміння процесу роботи комп’ютера, зникає страх передових технологій, а разом з тим навіть в ранньому віці може сформуватися аддиктивна поведінка. Захоплюючись комп’ютером, дитина може менше цікавитися звичайними іграшками, її буде постійно тягнути до монітору, до віртуальних ігор. З точки зору психології найбільший інтерес та небезпеку для дітей представляють рольові ігри(RPG – role playing games). По свідченням багатьох іноземних та українських психологів, саме рольові ігри здатні більше всіх інших комп’ютерних ігрових програм сформувати стійку психологічну залежність. Лише у випадку з RPG-іграми можливо спостерігати его-розпад на «Я-ідеальне» і «Я-реальне», нарощування між якими веде за собою посилення дезадаптації і порушення у сфері психічних станів. Більшість рольових комп’ютерних ігор розраховані на підлітковий період. Вони організовані, сконструйовані, намальовані і програмовані людьми старшого покоління, без урахування вікових психологічних особливостей. Подібні ігри можуть сильно вплинути на формування особистості в період активної соціалізації, соціально-психологічної адаптації, засвоєння соціальних ролей, рольової ідентифікації особистості. Ще більше посилюють підліткову комп’ютерну залежність глобальні комп’ютерні мережі, де підліток грає вже не з комп’ютером, а з мільйонами живих людей, яких він не ідентифікує за друкованими текстами. В мережі «граючий» придумує свого власного персонажа, тобто самого себе, він видає себе вигаданого тисячам співрозмовникам за себе справжнього. «Граючий» діє вже не по законам, описаними програмістами та дизайнерами, а за правилами, придуманими ним самим. Усвідомлення нескінченності мережевого простору, відсутності покарання та величезної кількості учасників процесу постійно підштовхує дитину, підлітка і навіть уже сформовану людину створювати і описувати власні правила поведінки, приймати рішення, які в цілому не мають відношення до реального життя. В більшості комп’ютерними аддиктами стають діти і підлітки, які мають нестабільні та конфліктні сімейні відносини, та не мають ніяких серйозних захоплень. Саме вони знаходять у віртуальному світі «ковток свіжого повітря» і вважають своє перебування в мережі або успіхи в комп’ютерних іграх достатніми для самоствердження і для покращення психічного стану. Участь у віртуальному світі дозволяє дітям та підліткам розслабитись і абстрагуватись від психологічних проблем у реальному світі, але це відбувається лише на момент у віртуальному просторі. Для ігрового аддикта реальний світ нецікавий та повен небезпек, так як більшість аддиктів – це люди погано адаптовані в соціумі. Внаслідок людина намагається жити в іншому світі – віртуальному, де все можливо, все дозволено, де він сам встановлює правила гри. Логічно представити, що вихід з віртуальної реальності є болючим для аддикта: він знову стикається з ненависною для нього реальністю, що і викликає погіршення настрою та активності, погане самопочуття. Актуальність. Психологи та психотерапевти все частіше стикаються з негативними побічними ефектами використання інформаційних технологій – техностресами, комп’ютерофобієй, «наркотичною» залежністю від ігрових програм та Інтернету, хакерством та звуженням круга інтересів, некомунікабельністю як наслідок патологічного поглинання використанням інформаційних технологій. Об’єкт. Комп’ютерні ігри, які стали доступними завдяки глобальній комп’ютеризації. Предмет. Залежність дитини від комп’ютерних ігор. Гіпотеза. Більшість залежних дітей – підлітки. Мета. Огляд і аналіз психологічного впливу комп’ютерних ігор на людину. Завдання. Провести теоретичне та практичне дослідження проблеми залежності дітей від комп’ютерних ігор.