TU5 - ГОТОВЫЕ ДИПЛОМНЫЕ РАБОТЫ, КУРСОВЫЕ ЦЕНА В УКРАИНЕ -

У системі виховання молодший шкільний вік охоплює період життя дитини з 7 до 10-11 років. У країнах, де діти йдуть у школу з 6 років, а тривалість початкового навчання інша, чим у нашій країні, молодший шкільний вік має, природно, інші хронологічні рамки. Як особливий період у житті дитини він виділився історично порівняно недавно. Так, він був відсутній у дітей, що взагалі не училися в школі. Не було його й у дітей, для яких початкова школа була і першою й останньою ступінню утворення. Поява молодшого шкільного віку зв'язано з виникненням в економічно розвитих країнах системи загального й обов'язкового неповного і повного середнього утворення. Актуальність цієї теми полягає у тому, що до сих пір мова іде о предпосилках переходу дитини до шкільного навчання, що ж відбувається, коли дитина приходить до школи. Як відбувається перебудова психічних процесів, які новоутворення з’являються у дитину в цьому віці. Найбільш характерна риса періоду з 7 до 10 років полягає в тому, що в цьому віці дошкільник стає школярем. Це перехідної період, коли дитина з'єднує в собі риси дошкільного дитинства з особливостями школяра. Ці якості уживаються в його поводженні і свідомості у виді складних і часом суперечливих сполучень. Як і будь-який перехідний стан, даний вік багатий прихованими можливостями розвитку, що важливо вчасно уловлювати і підтримувати. Основи багатьох психічних якостей особистості закладаються і культивуються саме в молодшому шкільному віці. Тому особлива увага вчених зараз спрямовано на виявлення резервів розвитку молодших школярів. Використання цих резервів дозволить більш успішно готувати дітей до подальшої навчальної і трудової діяльності. У цьому віці відбувається психологічна перебудова, зв'язана з надходженням дитини в школу. Кожен період психічного розвитку дитини характеризується основним, ведучим видом діяльності. Так, для дошкільного дитинства ведучої буде ігрова діяльність. Хоча діти цього віку вже учаться і навіть трудяться посильно, усе-таки справжньою стихією, що визначає весь їхній вигляд, служить рольова гра у всій її розмаїтості. У грі виявляється прагнення до суспільної оцінки, розвивається уява й уміння використовувати символіку. Усе це служить основними моментами, що характеризують готовність дитини до школи. Як тільки 7- літня дитина ввійшла в клас, він уже школяр. З цього часу гра поступово втрачає чільну роль у його житті, хоча і продовжує займати в ній важливе місце. Ведучою діяльністю молодшого школяра стає навчання, що істотно змінює мотиви його поводження, що відкриває нові джерела розвитку його пізнавальних і моральних сил. Процес такої перебудови має кілька етапів. Особливо чітко виділяється етап первісного входження дитини в нові умови шкільного життя. Більшість дітей психологічно підготовлені до цього. Вони з радістю йдуть у школу, очікуючи зустріти тут щось, незвичайне в порівнянні з будинком і дитячим садом. Ця внутрішня позиція дитини важлива в двох відносинах. Насамперед, передчуття і прагнення новизни шкільного життя допомагають дитині швидко прийняти вимоги вчителя, що стосуються правил поведінки в класі, норм відносин з товаришами, розпорядок дня. Ці вимоги дитина сприймає як суспільно значимі і неминучі. Психологічно виправдане положення, відоме досвідченим педагогам: з перших днів перебування дитини в класі необхідно чітко й однозначно розкрити йому правила поведінки школяра на заняттях, будинку і громадських місць. Інша сторона внутрішньої позиції дитини зв'язана з його загальним позитивним відношенням до процесу засвоєння знань і умінь. Ще до школи він звикаються з думкою про необхідність навчання для того, щоб колись по-справжньому стати тим, ким він хотів бути в грі. При цьому дитина не представляє, природно, конкретного складу знань, що вимагаються в майбутньому. Він тягнеться до знань узагалі, до знань як таким, що мають суспільна значимість і цінність. У це-те і виявляється в дитини допитливість, теоретичний інтерес до навколишнього. Таким чином, для першого етапу шкільного життя характерно те, що дитина підкоряється новим вимогам учителя, що регулює його поводження в класі і будинку, а також починає цікавитися змістом самих навчальних предметів. Безболісне проходження дитиною цього етапу свідчить про гарну готовність до шкільних занять. Але далеко не всі діти семирічного віку володіють нею. Багато хто з них спочатку випробують ті або інші труднощі і не відразу включаються в шкільне життя. Навчальна діяльність, маючи складну структуру, проходить тривалий шлях становлення. Її розвиток буде продовжуватися на протяг усього років шкільного життя, але основи закладаються в перші роки навчання. Дитина, стаючи молодшим школярем, незважаючи на попередню підготовку, більший або менший досвід навчальних занять, попадає в принципово нові умови. Шкільне навчання відрізняється не тільки особливої соціальної значимість діяльності дитини, але й опосредованностью відносин з дорослими зразками й оцінками, проходженням правилам, загальним для усіх, придбанням наукових понять. Ці моменти, так само як і специфіка самої навчальної діяльності дитини, впливають на розвиток його психічних процесів, особистісних утворень і довільного поводження.