TU5 - ГОТОВЫЕ ДИПЛОМНЫЕ РАБОТЫ, КУРСОВЫЕ ЦЕНА В УКРАИНЕ -

Сучасний стан утвору характеризується тенденцією гуманізації й гуманітаризації навчання. Цей процес проявляється, насамперед , у встановленні субъектно - об'єктних відносин, тобто учень розглядається не як об'єкт для педагогічних впливів, а як суб'єкт зі своїм внутрішнім свіом, системою цінностей, індивідуальними особливостями і т.д. Таким чином, спілкування між учнем і вчителем ми розглядаємо не тільки як взаємодію, але і як взаємовплив один на одного. Молодший шкільний вік є найбільш відповідальним етапом шкільного дитинства. Висока розвиненість цього вікового періоду визначає більші потенційні можливості всебічного розвитку дитини. Основні досягнення цього віку обумовлені провідним характером навчальної діяльності і є багато в чому визначальним для наступних років навчання: до кінця молодшого шкільного віку дитина повинна прагнути вчитися, уміти вчитися й вірити у свої сили. Таким чином, актуальність даної роботи обумовлена значимістю проблеми впливу педагога на розвиток особистості й міжособистісних відносин молодших школярів, її малою розробленістю; а також значимістю й нерозробленістю проблем обліку індивідуальних особливостей дітей і їх педагогічної корекції. ГIПОТЕЗА : Врахування індивідуальних та вiкових особливостей дітей сприяє підвищенню ефективностi роботи вчителя. МЕТА: Виявити розвиток індивідуальних особливостей дітей, їх облік і залежність від педагогічної корекції. ЗАВДАННЯ: 1)Вивчити основні індивідуальні особливості дітей молодшого й старшого шкільного віків; 2)вивчити особливості обліку індивідуальних особливостей дітей; 3)вивчити різні види педагогічної корекції. Особистісний розвиток людини несе на собі печатку його вікових і індивідуальних особливостей, які необхідно враховувати в процесі виховання. З віком зв'язані характер діяльності людину, особливості його мислення, коло його запитів, інтересів, а також соціальні прояву. Разом з тим кожному віку властиві свої можливості й обмеження в розвитку. Так, наприклад, розвиток розумових здібностей і пам'яті найбільше інтенсивно відбувається в дитячі і юнацькі роки. Якщо ж можливості цього періоду в розвитку мислення й пам'яті не будуть належною мірою використані, то в більш пізні роки вже важко, а іноді й неможливо надолужити упущене. У той же час не можуть дати ефекту спроби забігати вперед, здійснюючи фізичний, розумовий і моральний розвиток дитини без обліку його вікових можливостей. Багато педагогів звертали увагу на необхідність глибокого вивчення й умілого обліку вікових і індивідуальних особливостей дітей у процесі виховання. Ці питання, зокрема , ставили Я.А.Коменский, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, а пізніше А.Дистервег, К.Д.Ушинский, Л.Н.Толстой і ін. того, окремі з них розробляли педагогічну теорію, виходячи з ідеї природосообразности .Окрім того виховання, тобто обліку природних особливостей вікового розвитку, хоча ця ідея й інтерпретувалася ними по-різному. Коменский, наприклад, у поняття природосообразностъ вкладав думку про облік у процесі виховання тих закономірностей розвитку дитину, які властиві природі людини, а саме: прагнення до знання, до праці, здатності до багатобічного розвитку і т.д. Руссо, а потім Толстой трактували це питання інакше. Вони виходили з того, що дитина нібито від природи є істотою зробленим і що виховання не повинне порушувати ця природна досконалість, а йти за ним, виявляючи й розбудовуючи кращі якості дітей. Однак усі вони сходилися в одному: потрібно уважно вивчати дитину, знати його особливості й опиратися на них у процесі виховання. Корисні ідеї по даній проблемі втримуються в працях П.П.Блонского, Н. К.Крупской, С.Т.Шацкогошаткого, А.С.Макаренко, В.А.Сухомлинского й інших учених. Крупская підкреслювала, що, якщо не знати особливостей хлопців і того, що цікавить їх у тому або іншому віці, не можна добре здійснювати виховання. У віковій і педагогічній психології прийнято виділяти наступні періоди розвитку дітей і школярів: дитинство (до 1 року), ранній дитячий вік (2-3 року), преддошколъный вік (3-5 років), дошкільний вік (5-6 років), молодший шкільний вік (6-10 років), середній шкільний, або підлітковий вік (11-15 років), старший шкільний вік, або рання юність (15-18 років). Звернемося до короткої характеристики розвитку й виховання, що вчаться різних віків, акцентуючи увагу, по-перше, на їхньому анатомо-фізіологічному розвитку, по-друге, на вдосконалюванні психіки й пізнавальної діяльності, і, по-третє, на особливостях їх поведінки.