Зміст

Вступ………………………………………………………………… 3 Глава 1. 1.1. Роль діалогічної комунікації в особистісно – орієнтованому навчанні……………………………………………………………… 6 1.2. Діалог як вид роботи з виховання культури спілкування ....... 16 Глава 2. 2.1. Навчання діалогічного мовлення……………………………... 23 2.2. Суть і характеристика діалогічного мовлення……………….. 27 Висновки…………………………………………………………….. 38 Список використаної літератури…………………………………... 40 Додатки……………………………………………………………… 42

 

Вступ

Актуальність. Зміни в суспільстві були базою для оновлення системи навчання. Одна із функцій сьогоднішньої школи – «гуманізація» суспільних відношень. Ця тенденція відповідає змісту компетентного підходу, де основна функція – комунікативна. Адже комунікація є умовою існування будь якого макро – чи мікро – людського суспільства. Теоретичний та практичний інтереси педагогіки к комунікативній компетенції як до якостей особистості стимулюється увагою до комунікативних процесів соціуму збоку психології, лінгвістики нейролінгвістики, семіотики, соціології, лінгводидактики, психолінгвістики та ін. Комунікативна компетентність діалогічного мовлення стає унікальною якісною характеристикою навчального результату школи, адже інтегрує основні компоненти освіти: інтелект рефлексивний діяльнисний мотиваційно – ціннісний, та виступає ефективним інструментом соціального самовстановлення особистості [4:21]. Діалог в навчанні – своєрідна форма спілкування. Це взаємодія між людьми в умовах навчальної ситуації, що здійснюється у формі мовлення, у процесі якого відбувається інформаційний обмін між партнерами та регулюються відношення між ними. Специфіка навчального діалогу встановлюється метою його учасників, умовами та обставинами їх взаємодії. Брати участь у діалозі інколи буває важче ніж у монолозі. Адже обмірковування реплік, питань триває одночасно зі сприйманням мовлення іншої людини. Участь у діалозі потребує важких умінь слухати, розуміти, 4 формулювати відповідь, оперувати одиницями іноземної мови, змінювати вслід за партнером тему мовної взаємодії, підтримувати певний емоційний тон. Огляд літератури з питань комунікативної функції діалогічного мовлення. Характеристика діалогічного мовлення дається у ряді робіт видатних науковців та педагогів. Наприклад Сажко Л.А. визначає діалог с точки зору специфіки мови. Методика розвитку діалогічного мовлення учнів розроблена Гореловим Б.В., також науковцями та викладачами педагогічних університетів Калініною Л.В., Шерстюком О.М., Виноградом Т.І. Квасова О.Г. – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедрою іноземних мов [8:12]. Її наукові дослідження були використані у цій роботі. Вона дає характеристику діалогічному мовленню та визначає його суть. У статтях на тему діалогічного мовлення авторів Близнюка та Олійника подані розробки прикладів залежно від видів діалогічної єдності. Роль діалогічної комунікації в навчанні знаходить своє відображення в дослідженнях Рабської Г.П. та ін. Борисенко Л.Н. стверджує, що для успішної діалогічної комунікації треба знати, що цікаве дітям. Діалоги, що не містять проблемних ситуацій не сприяють формуванню вміння спілкуватися. Тому він приходить до висновку, що теми треба добирати з урахуванням орієнтирів учнів [3:18]. Об’єкт дослідження – процес розвитку комунікативної функції діалогічного мовлення учнів у середній школі. Предмет дослідження – розвиток комунікативної функції учнів на уроках іноземної мови у процесі вивчення діалогу 5 Мета дослідження – виявити теоретико методологічні характеристики діалогічного мовлення як інноваційного компоненту сучасної загальної освіти. Завдання дослідження: – визначити основні методи формування комунікативної функції діалогічного мовлення учнів середньої школи. – прослідити необхідність створення психолого – педагогічних умов, приближених до звичайного спілкування. – виявити важливість використання принципу поступового розширення змістовної програми ситуацій та діалогів. – оцінити роль рівня сформованості комунікативних вмінь та навичок учнів. – з’ясувати потребу використання систем темних методологічних прийомів для моделювання мовленевих ситуацій. Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач і перевірки гіпотези був використаний комплекс теоретичних, емпирічних та експериментальних методів: 1) теоретичний аналіз літературних та наукових джерел з проблеми дослідження. 2) анкетування. 3) педагогічне спостереження. 4) констатуючий та навчаючий педагогічні експерименти. 5) системно – структурний метод. 6) метод узагальнення досвіду роботи видатних педагогів.