TU5 - ГОТОВЫЕ ДИПЛОМНЫЕ РАБОТЫ, КУРСОВЫЕ ЦЕНА В УКРАИНЕ -

Мова –це сукупність засобів , що служать для позначення понять і явищ , для формування і вираження думок , для пізнання і спілкування. Кожна мова формувалася у процесі історичного розвитку народу,зазнавала постійних змін під впливом історичних , економічних , політичних умов суспільства. Вона - продукт діяльності багатьох поколінь. Проте зміни у мові відбуваються дуже повільно , завдяки чому вона на кожному етапі свого суспільного розвитку залишається відносно стабільною. Протягом усієї історії людства мова об’єктивно відображала і відображає його виробничу діяльність, є свідком і чудодійним дзеркалом, що відбиває його багатогранне життя. Вона - могутнє знаряддя розвитку і боротьби суспільства. Мова своїм словниковим складом засвідчила упродовж історії різні форми виробництва, визначні політичні , економічні та культурні події в житті народу. Вона є ніби відзеркаленням того , через що пройшло суспільство у своєму розвитку. Багатою називається та мова , до складу якої входять не лише чисельні слова , а й інші виразові засоби , що роблять її більш красивішою та образною , гнучкою і такою , що може передавати найменші та найтихіші порухи та поривання наших серця та душі. Історія розвитку української мови мала надзвичайно складний , самобутній шлях , як і історія країни вцілому.Мова зберігає та передаєзагальнонаціональні , загальнолюдські цінності від покоління до покоління , збагачує наш внутрішній світ , виховує естетичний смак , роєвиває мислення , інтелект , кругозір. Нам , українцям , є чим пишатися , адже наша мова впродовж багатьох століть довела свою унікальність , бо попри всі гоніння й несприятливі умови продовжувала розвиватись , постійно відстоювати право на своє існування. Українська мова, увібравши все найцінніше із надбань минулих віків, перебуває у безперервному розвитку, збагачуючись лексично, синонімічно, стилістично. Мова – основа духовності нації, завдяки їй народ зберігає свою самобутність. Державотворчій процес в Україні є багатоплановим і охоплює всі сфери життя людей. Мова – невід’ємна частина життя держави , саме тому зміна політичної системи в нашій країні передбачає прийняття нової моделі комунікації. Основу вивчення національної мови становить цілісність її системи, яка включає в себе виховну , пізнавальну, комунікативну , когнітивну та інші фукції. На мій погляд , вивчення української мови на сучасному етапі повинно спиратися не тільки на значущість мови у розвитку суспільства, а й на важливість національної , світоглядної ідентифікації особистості зі своїм народом. Науково-технічний прогрес вносить значні зміни у всі сфери розвитку суспільства , в тому числі у мовну картину світу, в зв'язку з чим виникає нагальна потреба вдосконалення системи передавання та обробки інформації, співробітництва науковців різних країн у найрізноманітніших сферах науки і техніки. Одна з найістотніших змін полягає у тому, що переважну частину лінгвістичного фонду складає фахова лексика, і доля термінів у лексичному складі мови стрімко зростає. Тому цілком природно, що лінгвісти надають велике значення вивченню закономірностей утворення термінів, їх структури та семантики, аспектам упорядкування, питанням перекладу; розглядають термінологію як важливу складову сучасної літературної мови. Важливе місце займає питання щодо вивчення слів-антонімів. Особливої уваги вчені – мовознавці приділяють вивченню лексики української мови, зокрема її складової частини – словам – антонімам, уживання яких увиразнює мовлення, сприяє чіткому висловленню думки людини, конкретизації визначених понять. Проблеми антонімічних відношень у тексті будь-якого стилю, антонімії термінів не розв’язані одночасно. Вивченням антонімії у сучасній загальновживаній лексиці займалися Семчинський С.В., Русанівський В.В., Кочупан М.П. та інші видатні мовознавці. Вони розглядали антонімічні відношення як складову лексичної системи мови. Більш детально вивчали питання системності лексики, її структури і складових А. Мартіне, К.-Х. Ульман, О.О. Потебня, М.М. Покровський. Так, скажімо, французький мовознавець А.Мартіне стверджував, що лексика несистемна, а англійський мовознавець К.-Х.Ульман допускав, що в лексиці системними є тільки деякі пласти. У вітчизняному мовознавстві про системність лексики було заявлено ще в минулому столітті. Український мовознавець О.О.ІІотебня, який грунтовно опрацював загальну теорію слова як у плані форми, так і в аспекті змісту (теорія внутрішньої форми слова, вчення про ближче і дальше значення слова, його багатозначність та історичну змінність значень), закликав учених вивчати семантичні відношення між словами, закони і правила внутрішніх змін у групах семантично пов'язаних слів. Істотний внесок у теорію системності лексики зробив російський мовознавець М. М. Покровський. На його думку, слова в своєму семантичному розвитку орієнтуються на своїх системно з ними пов'язаних партнерів (синоніми, антоніми тощо). Так, зокрема, рос. слово крепкий мало спочатку значення «міцний, сильний», а його антонім слабый відповідно протилежне значення — «який не відзначається фізичною силою» (крепкий парень —слабый парень). Коли з часом слово крепкий набуло значення «сильний за концентрацією, насичений» (крепкий чай), то орієнтуючись на нього, в цьому ж напрямку розвиває своє значення слабый (слабый чай). Антонімія - це багатющий скарб і невичерпне джерело народної мудрості та культури , яке використовується нами у всіх сферах життя. Повне та всебічне вивчення антонімічного складу мови можливе лише в тому випадку, коли системно будують досліджені всі сторони, зв’язки, відношення у діалектній єдності. В українському мовознавстві є загальновизнаною думка про те, що антонімічний склад мови є найбільш прозорим для висвітлюваних лінгвістичними засобами концептів «мови» етнокультури, оскільки в образній основі антонімів відображаються характерні риси світобачення як всього народу , так і окремо взятої особистості. Саме антоніми виступають невід’ємними атрибутами поняття свідомість. Актуальність теми курсової роботи зумовлена необхідністю більш глибокого вивчення явища антонімії як у загальновживаній, так і в термінологічній лексиці; бо протягом останніх десятиліть у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці все ширше розвивається вчення про мікросистеми із певним відношенням, що виконують системо формувальну функцію в розвитку загальновживаної лексики і в науково-технічній термінології. Мета роботи – з’ясування особливостей антонімічних відношень в українській загальновживаній лексиці та українській науково-технічній термінології, що є складовими лексичної системи української мови. Реалізація зазначеної мети передбачає розв’язання таких завдань: 1. Подати всебічну характеристику антонімів у загальновживаній лексиці та українській науково-технічній термінології. 2. З’ясувати особливості систематичних відношень у науково-технічній термінології порівняно із загальновживаною лексикою. 3. Уточнити й доповнити певні теоретичні положення термінознавства (антонімічні відношення в термінології). Об’єкт вивчення – якісно багатогранні відношення протилежності, які постійно змінюються, не мають чітких меж, становлять системну організацію однієї із галузей лексики української мови.Об’єктом вивчення виступають іменники, прикметники, дієслова, прислівники, словосполучення, фразеологізми. З’ясування особливостей семантичних відношень антонімів у загальновживаній лексиці і у науковій термінології становить предмет дослідження. Методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань у нашому дослідженні використано : описовий метод, зіставлення,аналіз та синтез і узагальнення здобутих даних,отриманих у процесі вивчення найрізноманітнішої мовознавчої літератури та наукових видань, що дало змогу глибоко висвітити порушувану проблему. Наукова новизна роботи полягає в уточнені загальнолінгвістичних понять "антонімічні відношення", опису регулярної моделі термінологічної антонімії. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження дозволяють визначити організацію семантичних відношень антонімів як у загальновживаній лексиці, так і у терміносистемі української мови. Матеріали можуть бути використані при вивченні лексикології, в лексичнографічній роботі ( для перекладу української науково-технічної термінології). Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, бібліографії.