ЗМІСТ:
1.ВСТУП……………………………………………………………………..3 2 .І РОЗДІЛ. Фразеологія – джерело народного світобачення…………..7 І.1 Фразеологія як наукова дисципліна……………………………………….7 І.2 Особливості функціонування власних імен у фразеології……………...17 3. ІІ РОЗДІЛ. Джерела та генетичне походження фразеологізмів з компонентом «власне ім’я». ………………………………………….23 ІІ.1 Фразеологізми з ономастичним компонентом власне українського походження……………………………………………………………………23 ІІ.2 Компонент «власне ім’я» у запозичених фразеологізмах……………..30 4. ВИСНОВКИ……………………………………………………………34 5. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………36
ВСТУП
Актуальність дослідження. Фразеологізми, у складі яких виділяються власні назви, становлять значний шар фразеологічного фонду сучасної української мови. Ці мовні одиниці відзначаються різноманітністю структурних і семантичних типів, мають різні експресивно-емоційні та оцінні значення, провідну роль у формуванні яких відіграє саме власне ім’я. Завдяки його наявності, фразеологізми є національно самобутніми, повідомляють через колоритні імена про своєрідні звичаї народу, спосіб його мислення, міфологію, історію, літературу. Фразеологізми з компонентом «власне ім’я» здавна привертали увагу мовознавців. Великий інтерес учених завжди викликало питання про причини введення до складу фразеологічних одиниць власних імен. На думку Б.Ажнюка, компонент "власне ім’я” виконує граматичну функцію або функцію формального суб’єкта чи об’єкта предикації. Ф.Буслаєв підкреслював ритмоутворюючу роль власних імен у фразеології. «На початку ХХ ст. Д.Зеленін, а також сучасні дослідники Т.Кондратьєва, В.Мокієнко, Є.Отін, Л.Скрипник, Н.Бабич визначили й інші фактори залучення онімів у фразеологічну тканину, серед яких головними є такі: різноманітні побутові ситуації, визначена раніше характеристика, обігрування етимологічного значення власного імені і т.д.»[10, 21]. Більшість дослідників обстоює думку про те, що в складі фразеологізмів власні імена розвивають відономастичні значення, набувають експресії, виступають з експресивно-характеризуючими функціями. На сучасному етапі фразеологізми з компонентом «власне ім’я» розглядаються різнобічно. Вони стали предметом окремого дослідження на матеріалі російської мови (В.Бояркін, В.Мокієнко, Т.Кондратьєва, К.Бетєхтіна),польської(А.Кравчук,Я.Лагінович),чеської(Л.Степанова),англійської (Г.Манушкіна, О.Сафронова, Б.Ажнюк), німецької (Р.Охштат, Н.Щербань), української (Н.Пасік) . У сучасній українській мові фразеологізми з власними іменами описано за джерелами походження (Л.Скрипник, О.Кудріна), характером компонента «власне ім’я» (М.Разумейко, Є.Регушевський Н.Москаленко), з погляду його семантичних видозмін (М.Алефіренко, Є.Отін, В.Познанська), розглянуто структурну організацію цих фразеологізмів (Л.Скрипник), здійснено їх семантичну систематизацію (Н.Пасік). Однак багато питань ономастичної фразеології недостатньо розроблені або зовсім не підлягали розгляду. До них слід віднести вивчення фразеологізмів з компонентом «власне ім’я» за джерелами й класифікацією, аналіз способів утворення цих одиниць. Відсутність ґрунтовного дослідження цих питань і необхідність уточнення та доопрацювання вже розв’язаних зумовлює потребу подальшого комплексного вивченя джерел та тематичної класифікації фразеологізмів з компонентом «власне ім’я» та семантики фразеологізмів з компонентом «власне ім’я» в сучасній українській мові. Мета курсової роботи – комплексний опис джерел та подання фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом за тематичною класифікацією, розкрити роль власних імен в українських фразеологізмах з компонентом «власне ім’я». Досягнення мети передбачає виконання таких завдань: 1.Визначити джерела походження представлених нами фразеологічних одиниць з компонентом «власне ім’я»; 2.Розділити фразеологічні одиниці на групи за тематикою; 3.Визначити роль власних імен у фразеологізмах. Об’єктом дослідження є українські фразеологізми з компонентом «власне ім’я». Предметом дослідження – джерела походження та тематична класифікація фразеологізмів з компонентом "власне ім’я”. Матеріалом для дослідження стало понад 90 фразеологізмів з ономастичним компонентом, для якого основою слугують особові імена, прізвиська, топоніми, деривати від власних імен – відносні та присвійні прикметники, а також слова, утворені за моделями власних імен (вигадані назви). Ці одиниці вилучені з фразеологічних і тлумачних словників, словників крилатих висловів, а також видань публіцистичного характеру. У праці приймається широке розуміння фразеології, тому до аналізу залучаються не тільки ідіоми, фразеологічні сполучення, різні порівняльні звороти, а й прислів’я, приказки, крилаті вислови, тобто всі стійкі відтворювані словесні комплекси (крім термінологічних), які містять у своїй формальній структурі компонент "власне ім’я”. Фразеологізми з компонентом "власне ім’я” у роботі наводяться в такому вигляді, в якому вони репрезентовані у відповідних словниках. Однак у різних джерелах по-різному фіксуються фразеологізми з порівняльними сполучниками «як», «мов», «наче»: перед ними може ставитись кома, а може і не ставитись. Методи дослідження. Як основний у роботі використовується описовий метод та його прийоми (категоріальний аналіз, прийом класифікації і систематики), які дозволяють здійснити комплексний аналіз фразеологізмів з компонентом "власне ім’я” в сучасній українській мові. Метод компонентного аналізу семантики застосовується для опису тих семантичних нашарувань, яких набувають власні імена в складі фразеологізмів. Статистичний метод залучається для визначення в українській мові кількості фразеологізмів з власними іменами, їх структурно-семантичних типів і моделей, кількісного складу різних видів власних імен у фразеології тощо. Наукова новизна одержаних результатів полягає в дослідженні недостатньо вивченого в теоретичному аспекті матеріалу. Нами було проаналізовано фразеологізми, до складу яких входять власні імена; здійснено класифікацію цих одиниць за джерелами походження і тематичними групами; визначено власних імен у фразеологізмах. Структура курсової роботи: курсова складається зі вступу, двох розділів, кожен з яких вміщує по два підрозділи, висновків, списку використаної літератури.
|