Вступ

Дружні взаємовідносини будуються протягом життя людини, мають різну основу та залежать від різних чинників. Це якості особистості, її воля, інтелектуальні можливості, рівень освіти, система ціннісних орієнтацій, норми поведінки, мораль громади та ін. Індивід має можливість проявити себе у різного роду об'єднаннях: формальних та неформальних, учбових та робочих, дружніх та конкуруючих. Усі вони відрізняються за своїм змістом, формою, цінностями, метою діяльності. Будь-яка група на будь-якому віковому ступені характеризується особливостями соціального розвитку. Це, насамперед, об`єктивні умови на основі історичної системи взаємодії з соціальною дійсністю, культурою, національні особистості тощо. Окрім об'єктивних умов існують також і суб’єктивні ситуації розвитку, що представляє собою готовність прийняття позиції соціальної відповідальності та дії відповідно неї. Перш ніж встановити причини негативних чи дружніх взаємовідносин у колективі необхідно зробити аналіз соціальної ситуації. Розглянемо ситуацію розвитку дітей 13-16 років. Підлітковий вік традиційно вважається найважчим як у плані виховання, так і для самого підлітка (перебудова організму, статевий розвиток, незвичні відчуття, незрозумілий неспокій та дискомфорт). Головним змістом підліткового віку є перехід від дитинства до дорослості. Виникають і формуються нові психологічні утворення у цей період, з’являються багато особистих проблем у взаємовідносинах з друзями, однолітками, дитячим колективом. Залежно від конкретних соціальних умов, культури, традицій щодо виховання дітей, перехідний період може мати різний зміст. Нині, в умовах нашої країни, цей період розвитку охоплює приблизно вік із 11 до 16 років. Тут найбільша кількість дітей із так званою «шкільною дезадаптацією». На думку Е.Шпагнера, С.Холла, Л.Вигодського [53, с. 42] основна суперечність у тому, що підлітковий вік – це вік соціалізації, вростання у світ людської культури, а з іншого – вік індивідуалізації, відкриття, ствердження свого унікального й неповторного «Я». На полюсах цієї суперечності, як на гойдалці, розгойдуються усі підлітки. За різних часів суспільство по-різному розгойдувало цю гойдалку, піднімаючи вгору то цінність індивідуальності, то цінність колективного життя. Підлітки особливо чутливі до цих коливань, під їх впливом руйнується дитяче ставлення до світу і починається формуватися нове. У психологічній літературі ми спостерігаємо, що головною проблемою є старші підлітки. На це вказують у своїх працях А.А.Бодальов [7, с.254 ], Д.И.Фельдштейн [46, с.215], тому дуже важливо уважно слідкувати за особливостями спілкування та поведінкою у підліткових колективах. Стосунки з товаришами перебувають у центрі уваги підлітка, багато в чому визначаючи решту боків його поведінки і діяльності. Для підлітка важливо не просто бути разом із однолітками, а посідати серед них становище, що задовольнятиме його. Для деяких це намагання може виражатися через бажання посісти у групі позицію лідера, для інших – бути непорушним авторитетом у якійсь справі або просто хорошим товаришем. Саме невміння, неможливість досягнути такого становища найчастіше і є причиною негараздів у підліткових колективах. Важливу роль у формуванні стилю спілкування у класі виграють саме лідери. Проблема лідера і лідерства є одна з найгостріших, найактуальніших, у виховній системі школи. Недостатня увага до вивчення проблеми лідерства у підлітковому колективі приводить до втрати впливу вчителів на ситуацію. Лідери – це діти, які природним чином організовують своїх однолітків, сприяють утвердженню соціально значущих цінностей, допомагають вчителям чи вихователям створювати необхідну атмосферу спілкування. Об`єктом дослідження є психологічні особливості лідера. Предметом дослідження є взаємовідносини лідерів в колективі підлітків. Мета цієї роботи – вивчення психологічних особливостей лідерів, встановлення взаємозв’язку між характеристиками наявності організаторських та лідерських якостей, комунікативного контролю та статусом особистості у підлітковому колективі. Гіпотеза дослідження: рівень комунікативного контролю, наявність лідерських, організаторських здібностей особистості впливає на її положення у колективі. Основні завдання роботи: 1) розкрити психологічний зміст лідерства у сучасній психології; 2) визначити психологічну структуру лідера , особливості лідерства у підлітковому колективі; 3) встановити залежність між адекватною самооцінкою та положенням особистості у групі; 4) вивчити вплив рівня комунікативного контролю на поведінку підлітка та його положення у колективі. Практичне значення роботи по вивченню психологічних особливостей лідерів підліткового колективу полягає у розробці ефективної системи психокорекційних та профілактичних заходів для покращення стосунків серед однокласників, ефективного використання лідерства та у розробці психологічних рекомендацій для позитивного розвитку колективу.

Зміст

Вступ.......................................................................................................................... Розділ 1.Теоретичний аналіз проблеми психологічних детермінант професійного та особистісного самовизначення в ранній юності........................ 1.1. Проблема его-захистів психології особистості........................................ 1.2. Соціально-психологічні аспекти Я-концепції.............................................. 1.3. Проблеми особистісного та професійного самовизначення старшокласників........................................................................................................ Розділ 2.Результати єкспериментального дослідження психологічних детермінант професійного та особистісного самовизначення старшокласників..................................................................................................... 2.1. Методи і процедури експериментального дослідження........................... 2.2. Результати експериментального дослідження рівня професійного самовизначення старшокласників.............................................................................. 2.3. Результати експериментального дослідження Его-захистів..................... 2.4. Результати експериментального дослідження Я-конценції як детермінанта професійного та особистісного самовизначення старшокласників......................................................................................................... 2.5. Результати експериментального дослідження впливу его-захисту та адекватність образу «Я» на професійне та особистісне самовизначення старшокласників........................................................................................................ Розділ 3. Робота по оптимізації професійного та особистісного самовизначення старшоклаників............................................................................. 3.1. Тренінг професійного самовизначеності..................................................... 3.2. Показники ефективності тренінгу професійного самовизначення.......... Висновки.............................................................................................................. Література........................................................................................................... Додатки

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3 РОЗДІЛ І . Теоретічни основи дослідження агресивної поведіки і тривожності у підлітків з повних та неповних сімей…………………………………………………………...5 1.1. Теоретичний аналіз проблеми агресії та тривожності в психологічних дослідженнях………………………………………………………………………5 1.2.Сім′я як один із факторів виникненні психологічних порушень у підлітковому віці…………………………………………………………………...16 1.3. Особливості прояву тривожності і агресивності у підлітковому віці ….....28 РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ агресивної ПОВЕДІНКИ І ТРИВОЖНОСТІ ПІДЛІТКІВ З ПОВНИХ ТА НЕПОВНИХ СІМЕЙ……………………………………………………………………………40 2.1 Методи та задачі експериментального дослідження……………………….40 2.2. Обробка, аналіз та інтерпретація результатів експериментального дослідження…………………………………………………………….…………..43 2.3. Методи психологічної корекції агресивної поведінки підлітків…………..56 ВИСНОВКИ …………………………………………………………………...…..62 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………...……….64

Зміст

Вступ............................................................................................................2 Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми впливу агресивності підлітків на міжособистносні стосунки....................................................................................6 1.1 Характеристика особистісних стосунків у середовище підлітків....6 1.2 Особливості психологічного розвитку дітей у підлітковому віці....10 1.3 Аналіз проявів агресивної поведінки підлітків..................................14 Розділ ІІ. Експерементальне дослідженя проявів агресивності підлітків у міжособистносних стосунків.............................................................................24 2.1 Мета, завдання та методики дослідженя.............................................24 2.2 Обробка і аналіз результатів єксперементального дослідженя агресивності підлідків у міжособистносних стосунків......................................28 Розділ ІІІ. Психокорекція агресивності у підлітків..................................42 3.1 Використання психокорекційних засобів з метою зниження впливу агресивності на міжособистносні стосунки підлітків........................................42 3.2 Ефективність психокорекційної роботи з підлітками на підставі результатів Контрольного експеримента............................................................46 Висновки......................................................................................................55 Література....................................................................................................61 Додатки

Вступ

Дружні взаємовідносини будуються протягом життя людини, мають різну основу та залежать від різних чинників. Це якості особистості, її воля, інтелектуальні можливості, рівень освіти, система ціннісних орієнтацій, мораль та норми поведінки. Індивід має можливість проявити себе у різного роду об'єднаннях: формальних та неформальних, учбових та робочих, дружніх та конкуруючих. Усі вони відрізняються за своїм змістом, формою, цінностями, метою діяльності. Будь-яка група на будь-якому віковому ступені характеризується особливостями соціального розвитку. Це, насамперед, об`єктивні умови на основі історичної системи взаємодії з соціальною дійсністю, культурою, національні особистості тощо. Окрім об'єктивних умов існують також і суб’єктивні ситуації розвитку, що представляє собою готовність прийняття позиції соціальної відповідальності та дії відповідно неї. Перш ніж встановити причини негативних чи дружніх взаємовідносин у колективі необхідно зробити аналіз структури їх соціальних зв’ язків. Підлітковий вік традиційно вважається найважчим як у плані виховання, так і для самого підлітка (перебудова організму, статевий розвиток, незвичні відчуття, незрозумілий неспокій та дискомфорт). Головним змістом підліткового віку є перехід від дитинства до дорослості. Виникають і формуються нові психологічні утворення у цей період, з’являються багато особистих проблем у взаємовідносинах з друзями, однолітками, дитячим колективом. Залежно від конкретних соціальних умов, культури, традицій щодо виховання дітей, перехідний період може мати різний зміст. На думку Е.Шпратера, С.Холла, Л.Виготського [53, с. 42] основна суперечність підліткового вік у в процесі соціалізації, вростання у світ людської культури,і одночасно відкриття, індивідуалізації ,унікальності й неповторності свого «Я». Підлітки особливо чутливі до змін соціального суспільства ,під їх впливом руйнується дитяче ставлення до світу і починається формуватися новий рівень само ставлення. Основною проблемою підліткового віку,як вважають вітчизняні дослідники(А.А.Бодальов,Д.І.Фелбдштейн,І.С.Кон) є особливості спілкування та поведінки у підлітків з однолітками. Стосунки з товаришами перебувають у центрі уваги підлітка, багато в чому визначаючи решту проблем поведінки та діяльності. Для підлітка важливо не просто бути разом із однолітками, а посідати серед них становище, що задовольнятиме його. Для деяких це намагання може виражатися через бажання посісти у групі позицію лідера, для інших – бути непорушним авторитетом у якійсь справі або просто товаришем. Саме невміння, неможливість досягнути авторитетного становища найчастіше і є причиною негараздів у підліткових колективах. Важливу роль у формуванні стилю спілкування у класі виграють саме лідери. Проблема лідера і лідерства є одна з найгостріших, найактуальніших, у виховній системі школи. Недостатня увага до вивчення проблеми лідерства у підлітковому колективі приводить до втрати впливу вчителів на ситуацію. Лідери – це діти, які природним чином організовують своїх однолітків, сприяють утвердженню соціально значущих цінностей, допомагають вчителям чи вихователям створювати необхідну атмосферу спілкування. Об`єктом дослідження є лідерські якості підлітків . Предметом дослідження є особливості прояву лідерських якостей в підлітковомуколективі. Мета дослідження–експериментальним шляхом виявити психологічні особливості лідерів, визначити взаємозв’язок між характеристиками лідерськихми якостями, та статусом особистості у підлітковому колективі. Гіпотеза дослідження:склала припущення про те, що рівень лідерських, організаторських здібностей особистості підлітка в значній мірі обумовлює статусне положення у колективі. Основні завданнядослідження: 1)теоретично обгрунтувати психологічний зміст поняття лідерства у психологічній літературі; 2)експерементально дослідити психологічні якості лідера та особливості їх прояву у підлітковому колективі; 3) розробити засоби психокорекції щодо розвитку лідерських якостей в підлітковому віці. Практичне значення роботи полягає в тому,що на основі вивчення психологічних особливостей лідерів підліткового колективу ми маємо можливість розробити психокорекційні та профілактичні заходи щодо розвитку лідерських якостей підлітків. База дослідження.Наше дослідження було проведено на базі загальноосвітньої щколи№2 м.Добропілля Донецької області.Кількість вибірки 55 школярів віком 14-15 років.

ЗМІСТ

ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ВИБОРУ СТИЛЯ ПОВЕДІНКИ У КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ . . . . . . . . . . . . .6 1.1. Підходи вчених у дослідженні ціннісних орієнтацій в науковій літературі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 1.2. Концептуальні проблеми у вивченні стиля поведінки в конфліктній ситуації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ……………. . 9 1.3. Психологічні особливості старших підлітків. . . . . . . . . . . . . .18 РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СТАРШИХ ПІДЛІТКІВ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ВИБОРУ СТИЛЯ ПОВЕДІНКИ У КОНФЛІКТНІЙ СИТУАЦІЇ . . . . . . . . . . . .25 2.1. Організація та методи і методики експериментального дослідження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .25 2.2. Результати експериментального дослідження ціннісних орієнтацій та стиль поведінки в конфліктній ситуації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27 2.3. Тренінгова програма зниження прояву агресивності та конфліктності у підлітковому віці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32 ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . 74 ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .81

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3 РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ В СТРУКТУРІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ………………………………………….…………………..…….7 1.1. Особливості ціннісних орієнтацій особистості в контексті різних психологічних теорій……………………………………………………………...7 1.2. Особливості психічного розвитку особистості в молодості…….………..21 1.3. Психологічна готовність майбутнього психолога до професійної діяльності………………………………………………………………………........29 Висновки до першого розділу………………………………………………….….40 РОЗДІЛ II. ЭКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ У СТРУКТУРІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ………………………………………………………….…………42 2.1. Організація та методичне забезпечення експериментального дослідження. 42 2.2. Особливості ціннісних орієнтацій у майбутніх психологів……………….45 2.3. Психологічна готовність до професійної діяльності майбутніх психологів. 53 Висновки до другого розділу……………………………………………………...67 РОЗДІЛ III. РОЗВИТОК ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ………….………………………………………………………. 69 3.1. Програма соціально-психологічного тренінгу з розвитку ціннісних орієнтацій майбутніх психологів………………………………………………..69 3.2. Ефективність тренінгу з розвитку ціннісних орієнтацій майбутніх психологів…………………………………………………………………………79 Висновки до третього розділу……………………………………………………80 ВИСНОВКИ………………………………………………………………………83 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….88 ДОДАТКИ

ЗМІСТ

ВСТУП...........................................................................................................................3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ВЧИНКІВ У ПІДЛІТКІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ 1.1. Проблема формування моральних вчинків у дітей в теорії суспільних наук……………………………….................................................................................7 1.2. Сутність і структура морального вчинку в контексті сучасного виховного процесу.........................................................................................................................18 1.3. Особистісно-орієнтований підхід у формуванні моральних вчинків у дітей підліткового віку в сучасній школі............................................................................34 ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ ...................................................................41 РОЗДІЛ 2. ОБГРУНТУВАННЯ ТА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОГО ВЧИНКУ У ПІДЛІТКІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ 2.1. Стан формування моральних вчинків у підлітків у позакласній роботі сучасної загальноосвітньої школи...........…………………………………………..43 2.2. Методика формування морального вчинку у підлітків у позакласній роботі ЗОШ…………………………………………………………………………………56 2.3. Результати експериментально-дослідної роботи............................................72 ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ...................................................................79 ВИСНОВКИ..............................................................................................................81 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….........................................................83 ДОДАТКИ.................................................................................................................88

Вступ

Недостатня сформованість пізнавальних процесів є головною проблемою успішного навчання учнів спеціальної школи. Багаточисленні клінічні та психолого-педагогічні дослідження вказують на те, що суттєве місце у структурі дефекту розумової діяльності належить спостережливості. Особливості розвитку процесу спостережливості вихованців спеціальної школи глибоко вивчали багато видатних психологів (Х.С. Замський, Я.В. Занков, М.М. Нудельман, Б.І. Пінський, Н.М. Стадненко) та педагогів (В.І. Бондар, І.В. Дмитрієва, І.Г. Єременко, Г.М. Дульнєв, А.І. Капустін, В.О. Липа, В.М. Синьов та ін.) підкреслюючи при цьому усю складність, різноманітність та багатогранність даної проблеми. Досліджених вчених – дефектологів А.Я. Герда, А.Н. Граборова, Т.Н. Головіної, Е.О. Ковальової, Л.А. Співак, Л.С. Стожок. В.Є. Турчинської та ін. стверджується, що розвиток вмінь вести фенологічне спостереження є показником, як розумової діяльності школярів, так і результатом ефективної організації учбового процесу. В їх працях також вивчена і структура такого вміння, зв’язок з іншими компонентами процесу навчання, при цьому підкреслюється, що розвиток вмінь учнів з психофізичними вадами вести спостереження повинен розглядатися у плані вирішення загальної проблеми – інтеграції аномальних дітей у суспільство. Недостатнє висвітлення у спеціальній літературі питання розвитку вмінь вести фенологічні спостереження учнями з інтелектуальними вадами при вивченні предметів та явищ природи, та не в повній мірі використання потенціалу змісту природознавства як навчального предмету спеціальної школи, і визначили актуальність обраної теми дослідження, об’єктом якого став процес розвитку вмінь підлітків з особливими потребами вести фенологічні спостереження. Предмет дослідження – система педагогічних умов розвитку вмінь учнів спеціальної школи вести фенологічні спостереження. Мета дослідження полягає у підвищенні ефективності процесу формування вмінь учнів допоміжної школи вести фенологічні спостереження на основі застосування спеціально розробленого змісту спостережень за предметами та явищами природи. Гіпотеза дослідження: Виходячи з концепції сучасної дефектологічної науки про корекційну значимість змісту навчання в спеціальній школі, його провідної ролі у розумпостережень, яка б передбачала зв’язок фенороботи з вивчаємим програмовим матеріалом з природознавства та систематичне , цілеспрямоване сприйняття школярами об’єктів і явищ природи у взаємозв’язку, формування у них цілісного уявлення про пори року і природу взагалі. Для досягнення мети дослідження та перевірки висунутої гіпотези були поставлені такі завдання: · проаналізувати ступень розробленості досліджуваної проблеми в загальній та спеціальній психолого-педагогічній та методичній літературі; · вивчити особливості організації методики фенологічних спостережень у старших класах допоміжної школи; · виявити вміння підлітків з інтелектуальними вадами вести фенологічні спостереження; · обґрунтувати і розробити зміст та методику фенологічних спостережень. Методологічними засадами дослідження є теоретичні положення про психологічні механізми розвитку особистості (А.І. Божович, С.Г. Якобсон), про особливості розвитку і формування особистості учнів з інтелектуальними вадами в умовах спеціально організованого навчально-виховного процесу (Г.М. Дульнєв, І.В. Дмитрієва, І.Г. Єременко, В.М. Синьов, Н.М. Стадненко та ін..), про динамічний підхід до сутності навчання розумово відсталої дитини (Л.С. Виготський), про використання практично засвоєних розумових операцій, як обхідного шліху корекції недоліків психофізичного розвитку (В.І. Бондар, І.Г. Єременко, В.М. Синьов). В роботі використовувалися такі методи психолого-педагогічного дослідження: - теоретичний аналіз та узагальнення даних психологічної та педагогічної літератури з проблеми дослідження; - вивчення та аналіз продуктів діяльності школярів, шкільної документації, анкетування; - цілеспрямоване спостереження за процесом організації фенороботи; - педагогічний експеримент; - кількісний та якісний аналіз результатів дослідження.

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................Ошибка! Закладка не определена. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ТИПІВ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ТА СТАРШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ МЕДИЧНОЇ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ У КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ НА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ КОЛЕКТИВУ 1.1. Визначення поняття соціально – психологічного клімату колективу і його роль в плідній роботі підприємства...............................................................7 1.2. Визначення поняття конфлікту і вивчення його в психології....................11 1.3.Характеристика міжособового конфлікту, виникнення конфлікту в трудовому колективі та можливості їх керуванням...................................18 РОЗДІЛ 2.ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТИПІВ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ТА СТАРШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ МЕДИЧНОЇ СФЕРИ ОБСЛУГОВУВАННЯ В КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНИХ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ КОЛЕКТИВУ 2.1. Методика та хід експериментального вивчення типів поведінки молодших та старших спеціалістів медичної сфери обслуговування в конфліктних ситуаціях та особливостей психологічного клімату в колективі……………………………………………………………….........26 2.2. Обробка, аналіз та інтерпритація результатів експериментального дослідження…………………………………………………………………29 2.3. Психопрофілактичні заходи зі зниження конфліктності у колективі.........................................................................................................44 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...48 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ…………………...53