ЗМІСТ:

 ВСТУП.. 3 РОЗДІЛ І. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ 6 1.1. ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК НАУКА ТА ПРЕДМЕТ ЇЇ ДОСЛІДЖЕННЯ.. 6 1.2 КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ.. 10 1.2. СЕМАНТИКА ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ. 15 1.3. ПРИРОДА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ТА ЇХ КОМПОНЕНТІВ.. 17 1.4.СИСТЕМНІ ЗВ’ЯЗКИ У СФЕРІ ФРАЗЕОЛОГІЇ 28 1.5. ІСТОРИКО-ЕТОМОЛОГІЧНИЙ КОМЕНТАР ДОСЛІДЖУВАНИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ.. 33 ВИСНОВОК ПЕРШОГО РОЗДІЛУ.. 38 ІІ. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ.. 39 1.2.ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВЖИВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У МОВЛЕННІ 39 2.2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ.. 41 ВИСНОВОК ДРУГОГО РОЗДІЛУ.. 43 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.. 44 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 45 ДОДАТКИ.. 48

ВВЕДЕНИЕ
Учение о категории рода имеет давнюю традицию. Вопрос о способах языкового выражения различия пола живых существ интересует многих ученых. Среди работ, посвященных проблеме категории рода в английском языке, следует выделить исследования А. И. Смирницкого, Б. А. Ильиша, Н. Ф. Иртеньевой, В. С. Сидоровой и др. Основной вывод, сделанный этими учеными состоит в том, что в современном английском языке отсутствует грамматически или морфологически выраженная категория рода. Вместе с тем изучение категории рода в современном английском языке остается очень важной и актуальной задачей. Данная дипломная работа представляется актуальной, так как исследование в ней проводится в русле культурологической и когнитивной лингвистики. Практическая значимость данной работы состоит в том, что материал, отобранный для анализа, а также наблюдения, возникшие в ходе описания, могут быть использованы на практических занятиях по переводу, а также при составлении пособий и теоретических курсов по переводу.

ТЕМА МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ особливості розвитку англійського, російського та українського сентименталізму другої половини ХVIII – початку ХІХ ст. (на прикладі прозової творчості Л. Стерна, М. Карамзіна та Г. Квітки-Основ’яненка)

Вступ

На сучасному етапі розвитку літературознавства спостерігаємо цілком закономірне переосмислення різних явищ українського та світового літературного процесу. Зокрема, воно необхідне українським та зарубіжним письменникам XVIII—ХІХ ст., які своєю творчістю сприяли тематичному, жанровому й загалом стильовому оновленню європейських літератур та їх уходженню у світовий літературний процес. Актуальними під таким кутом зору є проблеми англійського, російського та українського сентименталізму. Сентименталізм – напрям, поширений у європейській літературі та мистецтві в другій половині ХУІІІ ст. Його поява зумовлена кризою просвітницького раціоналізму, яка полягала в тому, що „людина не може жити щасливою, спираючись на здоровий глузд і не спираючись на почуття й сподіваючись на особисту поблажливість освіченого правителя” [4, с. 15]. Уперше термін „сентименталізм” з’явився ще 1749 року, але до широкого вжитку ввійшов після виходу відомого роману англійського письменника Л.Стерна „Сентиментальна подорож по Франції та Італії”, що побачив світ у 1768 році. Риси сентименталізму як нового напряму помітні вже у європейських літературах 30 – 50-х років XVIII століття. Найбільш завершений вигляд цей напрям отримує в Англії. Саме тут у працях філософів (Т. Гоббс, Дж. Локк, Дж. Берклі, Д. Юм) уперше з’являються сумніви щодо безмежних можливостей людського розуму в перебудові світу на раціональних засадах. Англійський сентименталізм спершу характеризувався виразним тяжінням до ідилічності та споглядальності в поезіях Дж. Томсона „Пори року”, Т. Ґрея „Елегії, написаній на сільському цвинтарі”, поемі Е. Юнга „Скарга, чи Нічні думи”. Загострена почуттєвість, схильність до меланхолійності, поетизація смерті були домінуючими рисами творчості згаданих поетів. Пізніше в сентименталізмі стали виявлятися соціальні мотиви, спроби заглиблення в людську психологію: поеми У. Каупера „Завдання”, О. Голдсміта „Покинуте село”, роман останнього „Вексфільдський священик”, романи Р. Річардсона „Памела”, „Клариса”, „Історія сера Чарльза Грандисона”. У цих творах, як і в романах Л. Стерна „Життя і думки Трістрама Шенді”, „Сентиментальна подорож”, автори прагнули з’ясувати складнощі людської природи, глибину душевних переживань персонажів, їхні дивацтва. Сентименталістські тенденції спостерігаємо також у літературі 30 – 50-х років Франції (романи Р. Маріво й А. Прево, „сльозлива комедія” П. Лашоссе), Німеччини („серйозна комедія” X.В. Ґеллерта, почасти „Мессіада” Ф. Клопштока). Але як окремий літературний напрям сентименталізм оформлюється в 1760-ті роки. Найбільш яскравими письменниками-сентименталістами були Й.В. Ґете („Страждання юного Вертера”), Ф. Шиллер („Розбійники”), Жан Поль („Зібенкез”) в Німеччині; Ж.-Ж. Руссо („Юлія, або Нова Елоїза”, „Сповідь”), Д. Дідро („Жак-фаталіст”, „Черниця”), Б. де Сен-П’єр („Поль і Віргінія”) у Франції; М. Карамзін („Бідна Ліза”, „Листи російського мандрівника”), О. Радищев („Подорож з Петербурга в Москву”) в Росії. Позначився напрям сентименталізму й на інших європейських літературах: угорській (Й. Карман), польській (К. Бродзінський, Ю. Нємцевич), сербській (Д. Обрадович). Дискусійною залишається проблема існування сентименталізму в українській літературі, хоча риси цього напряму спостерігаються у творчості деяких визначних українських письменників, зокрема І. Котляревського („Наталка Полтавка”) та Г. Квітки-Основ'яненка („Маруся”, „Сердешна Оксана”). Сентименталізм в українській літературі не став окремим літературним напрямом, а знайшов свій вияв у меншій стильовій тенденції – течії. Зауважимо, що саме радянське літературознавство до кінця 1970-х рр. говорило про сентименталізм головним чином як про течію. Після публікації ґрунтовної монографії „Російський сентименталізм” (1977) П. Орлова, автор якої, відкинувши застарілі положення, розглядає російський сентименталізм саме як літературний напрям, західноєвропейський сентименталізм загалом починають означувати як окремий літературний напрям. На думку П. Орлова, визначальними рисами сентименталізму є акцентування на почуттях як головному духовному началу людини, на емоційних реакціях на зовнішній світ, ідеалізація „природних” зв’язків людей (подружніх, сімейних), зображення любові до ближнього як джерела доброчесності, орієнтація на патріархальність та ідеальних людей, які виросли, не зазнавши згубного впливу цивілізації, гіперболізація відчуттів головних героїв, взаємовідносини яких базуються на коханні та дружбі, на емпатії та солідарності [49]. Історії дослідження сентименталізму в літературознавстві радянського часу присвячено дослідження В. Каменського, який категорично стверджував, що сентименталізм – це літературний напрям, а не течія, і з англійських письменників до сентименталістів зараховував С. Річардсона та Л. Стерна. В. Каменський знаходив у творах сентименталістів насамперед естетичні акценти на чуттєвому пізнанні, відтворення „природної людини”, мотив запоруки щастя тощо [25]. А. Зорін у дисертації „Літературний напрям як міжнаціональна спільність (Англійський і російський сентименталізм)” (1982) запропонував розрізняти два типи сентиментальної літератури: морально-дидактичний сентименталізм (Дж. Томсон, Е. Юнг, С. Річардсон) і сентиментальний естетизм (Т. Грей, В. Каупер, Л. Стерн) [17, с. 7]. Радянські літературознавці, услід за О. Білецьким заперечували наявність сентименталізму в українській літературі, а до жанрового визначення „сентиментальна повість” неодмінно додавали – „реалістична”. Унаслідок цього питання приналежності Г. Квітки-Основ’яненка до сентименталізму залишається дискусійним ще й сьогодні: його творчість інтерпретують у художніх системах класицизму, сентименталізму, романтизму, реалізму. Для глибшого аналізу стильових тенденцій українського сентименталізму варто порівняти прозу Г. Квітки-Основ’яненка із творами представників європейського сентименталізму. Зокрема, доцільним є таке зіставлення з романістикою англійських та російських сентименталістів XVIII – XIX ст. – Л. Стерна та М. Карамзіна. Особливо важливим є зосередження уваги на закономірностях художніх світів Г. Квітки-Основ’яненка та Л. Стерна – з огляду на те, що в стернознавстві питання про приналежність цього письменника до сентименталізму також залишається контроверсійним. Порівняльно-типологічний аналіз доробку названих письменників дає змогу конкретизувати наукові висновки про особливості сентименталізму в українській та увиразнити його специфіку у європейській літературі. Раніше дослідники вже писали про сентиментальну естетику й поетику у творах Г. Квітки-Основ’яненка та західноєвропейських просвітників, звертали увагу на деякі типологічні аналогії. Згідно з концепцією дослідника українського та європейського Просвітництва І. Лімборського про амальгамність української літератури першої половини ХІХ ст., творчість Г. Квітки-Основ’яненка потрібно розглядати як своєрідну лабораторію, де представлені твори просвітницького класицизму, сентименталізму, романтизму та реалізму. Подібні наукові висновки простежуємо в працях зарубіжного та українського літературознавства стосовно творчості Л. Стерна. Йдеться насамперед про просвітницькі традиції, новаторство романної форми, жанрово-стильові особливості, про його вплив на письменників-модерністів і постмодерністів. Твори письменника зараховують до рококо, преромантизму, романтизму або ж навіть до модернізму чи постмодернізму. Зазначимо, що теоретичне окреслення терміна „сентименталізм” в англомовних дослідницьких працях досить невиразне. Сьогодні в зарубіжному літературознавстві побутує усталений термін на означення жанру сентиментального роману XVIII ст. – „the sentimental novel” (або ж „the novel of sentiment”), який, як уважають, „виріс” із культу чуттєвості на противагу раціоналізмові (звідси паралельно вживається і синонім цієї терміносполуки – „the novel of sensibility”). Але якщо раніше поняттям сентименталізм (у літературознавчому сенсі) позначали будь-який твір зі стильовою домінантою чуттєвості, незважаючи на час його написання, а під літературою чуттєвості розуміли поезію сентименталістів, то останнім часом англо-американські літературознавці підкреслюють, що, оперуючи цим терміном, вони мають на увазі саме літературний напрям XVIII ст., представники якого зображують задоволення від співчуття та страждання. Такі намагання виділити сентименталізм в окрему епоху історії європейської літератури простежуємо у працях деяких сучасних дослідників (В. Редді, С. Ейхерн). .............

Содержание

Введение Глава I. Неологизмы в современном английском языке 1.1 Определение понятия и термина неологизм 1.3 Перевод неологизмов 1.4 Национально-культурная специфика изучения новой лексики английского языка Выводы по первой главе Глава II. Особенности перевода неологизмов в современном английском языке (на материале экономической лексики) 2.1 Способы перевода неологизмов 2.2 Трудности перевода неологизмов (на материале экономической лексики) 2.3 Трудности перевода неологизмов в экономических текстах 2.3.1 Лексические трансформации Выводы по второй главе Заключение Список литературы Приложение

всего 95 стр

Вступ В сучасних умовах євроінтеграції в Україні зростає потреба у розширенні контактів з зарубіжними партнерами в усіх галузях науки, обміну науковою інформацією, яка подається сучасними інформаційними технологіями у текстовій, письмовій та усних формах. Нові концепції, які існують на даний час стосовно наукового тексту, розкривають у ньому живу природу мовлення, оскільки науковий текст є продуктом письмового варіанту мови. На думку видатного російського вченого- лінгвіста І. Р. Гальперіна "науковий текст є різновид мовного творчого акту, має свої параметри, які є відмінними від параметрів усного мовлення” [ 15:72]. Жанр наукового тексту накладає свій відбиток на його стилістичні особливості, стандартизацію, що приводить до уніфіцированого характеру стилю наукового тексту. Російський вчений- лінгвіст Н. М. Разінкіна підкреслює факт, який полягає у тому, що "жанри усної форми наукового мовлння більш вільні у процесі відбору і комбінації мовних явищ” [ 39 :91]. Отже, виходячи з вищезазначених потреб процеса євроінтеграції актуальним на даний час є вивченя лексико-граматичних, синтаксичних та стилістичних особливостей наукового тексту. Питанням текстуального аналізу наукової інформації, складності наукового тексту в цілому присвячено багато наукових досліджень вітчизняних та зарубіжнх вчених- лінгвістів. Це роботи І. В. Арнольд, І. Р. Гальперіна, Н.Б. Гвішиані, Н. М. Разінкіної, Р. Ф. Проніної,В.В. Виноградова, О. А. Швецової, Е. С. Троянської, В.І. Карабан,З. Н. Волкової, Н. К. Рябцевої, Б.Шерідан, А. Вейзе. Метою даної дипломної роботи є вивчення і аналіз лексико- граматичних, синтаксичних, стилістичних особливостей наукових текстів, різноманітних форм мовленнєвих висловлювань у науковому англомовному тексті. Об’єктом наукового дослідження є англомовний науковий текст, особливості його стилю. Предметом наукового дослідження є лексико- граматичні, синтаксичні, стилістичні особливості англомовної наукової літератури. Згідно з об’єктом, предметом і метою дипломної роботи визначено наступні завдання: - визначити функціональні особливості сучасних наукових англомовних текстів; - дослідити стилістичні, лексико- граматичні особливості англомовної наукової літератури; - охарактеризувати особливості використання лексики у сучасних наукових англомовних психолого- педагогічних текстах; - визначити специфіку синтаксичної побудови наукового англомовного тексту психолого- педагогічного спрямування. Матеріалом дослідження є сучасні психолого- педагогічні тексти Брауна Дугласа " Principles of language learning and teaching” та Мериан Селсе- Марсіа " Teaching English as a Second or Foreign Language”. Для реалізації мети та вирішення поставленних завдань використовується комплекс методів наукового дослідження: - вивчення і аналіз наукоих літературних джерел; - метод компонентного аналізу; - метод наукового пошуку. Практичне значення результатів дослідження полягає в обгрунтуванні теоретичної бази конкретними прикладами з сучасних наукових англомовних психолого- педагогічних текстів. Дипломна робота має свою структуру: складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використанної літератури (52найменувань, 4 англійською мовою). В першому розділі " Теоретичні основи наукового стилю сучасної англомовної наукової літератури” розглядаються питання функціональних особливостей стилю наукового тексту в науковій англомовній літературі та його лексико- граматичні, стилістичні та синтаксичні ознаки. В другому розділі " Аналіз лексико- граматичних та синтаксичних особливостей психолого- педагогічного наукового англомовного тексту” розглядаються питання особливостей використання лексики та граматичних моделей у психолого- педагогічних текстах, синтаксичні особливості англомовних наукових текстів психолого- педагогічного спрямування.

Введение.. 3

 1. Содержание фразеологизмов: между значением и выражением... 6 1.1. Понятие и классификация фразеологических единиц (ФЕ) в языке. 6 1.2. Феномен фразеологического значения. 11 2. Компаративы в системе дискурса.. 19 2.1. Сущностные характеристики компаративов. 19 2.2. Дискурс как социальное действие и коммуникативный акт. 29 2.3. Типология дискурса.. 35 3. Английские компаративные идиомы в системе речевого воздействия.. 40 3.1. Проблема речевого воздействия. 40 3.2. Компоненты социокультурной ситуации общения. 42 3.3. Перлокутивные неудачи.. 48 Заключение.. 52 Список литературы... 53

ВСТУП

Серед великих письменників минулого Вільям Шекспір займає одне з найперших місць. Хоча з тих пір, як він жив і писав, прошло більш ніж чотири століття, його твори і тепер зберігають для нас усю свою свіжість і безпосередню переконливість. Шекспірівські думки і образи приголомшують нас своєю глибиною і прозорливістю навіть тепер, коли людство зробило величезний крок уперед. Вони до цих пір "вчать" нас, допомагаючи нам краще розуміти процес життя, механізм душевних рухів, закономірність і суть людських відносин. Такий вплив на нас письменника настільки далекого минулого пояснюється тим, що Вільям Шекспір з величезною силою і проникненням, за допомогою різних художніх засобів відобразив свою складну епоху, сконцентрувавши в своїй творчості все те, що в ній було найпозитивнішого і прогресивнішого, що відкриває широкі перспективи в майбутнє. Трагедії – творчий стрижень спадщини Вільяма Шекспіра. У них виражені складні колізії тієї пори, і тому подальші епохи, якщо зверталися до творчості В.Шекспіра за зіставленнями, то перш за все через них осмислювали свої конфлікти. Час в своєму русі залишав слід все нових і нових тлумачень шекспірівських трагедій, а головний вантаж при цьому, зрозуміло, лягав на плечі центральних героїв: Гамлета, Отелло, Ліра, Макбета. Як би далеко в історичне минуле не відводили В.Шекспіра сюжети його трагедій, він не полишав сучасного ґрунту. Саме рух його думки, зміни настроїв, переломи в творчості креслять криву живих подій, бурхливих, мінливих, швидкоплинних. Тісний і прямий зв'язок із століттям, що відчувався в ті часи і особливо помітний і зрозумілий для нас, встановлювався проникненням в переломну епоху, шляхом вірного зображення її колізій, що виникли в її умовах душевної боротьби, психологічної, філософської і етичної проблеми [15, 64c.]. Але труднощі вивчення філософських, історичних, політичних і художніх переконань В.Шекспіра не означають неможливості їх вивчення. Багато вчених присвятили свою творчу діяльність проблемі вивчення цих питань, але лише деякі розглядали творчість В.Шекспіра з погляду особливостей зміни поетики його творів, еволюції його творчих методів і розвитку образної системи його творів, тематику та проблематику його творінь. Особливо цікавими є для нас твори В.Шекспіра ІІ і ІІІ періодів його творчості. В них ми можемо побачити зміну тематики, форми та взагалі поетики творів В.Шекспіра. ...................................

ЗМІСТ ВСТУП....................................................................................................... 3 РОЗДІЛ І. Теоретичні основи функціонування фразових дієслів в сучасній англійській мові......................................................................... 6 1.1. Визначення фразових дієслів. Їх класифікація............................... 6 1.2. Постпозитивний елемент фразових дієслів................................... 18 РОЗДІЛ ІІ. Функціонально-семантичне поле вживання фразових дієслів в англомовному художньому тексті........................................................23 2.1.Аналіз функціональних особливостей фразових дієслів в художньому англомовному тексті…………………………………….23 2.2. Семантичні особливості фразових дієслів в художньому англомовному тексті…………………………………………………….34 ВИСНОВКИ……………………………………………………………… СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………. фразеологізми як перекладознавча проблема 55 ВИСНОВКИ 70 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 73 ДОДАТОК А Глосарій темпоральних фразеологізмів та їх англійських відповідників 77

ВСТУП 3 РОЗДІЛ1. КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ МОВНОЇ
РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЧАСУ В ПОЕЗІЇ Т.Г.ШЕВЧЕНКА 6 1.1. Концепція часу в поезії Т.Г.Шевченка 6 1.2. Вербалізація концепту "час” у поезії Т.Г. Шевченка 14 РОЗДІЛ2. ВІДТВОРЕННЯ ЧАСОВИХ КООРДИНАТ
У ПОЕЗІЇ Т.Г.ШЕВЧЕНКА АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ 17 2.1.Входження творчості Т.Г. Шевченка в англомовний світ 17 2.2. З історії перекладу поезій Т.Г.Шевченка 21 2.3. Методика відтворення прагматики концепту
"час” у поезії Т.Г.Шевченка 28 2.4. Темпоральні фразеологізми як перекладознавча проблема 55 ВИСНОВКИ 70 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 73 ДОДАТОК А Глосарій темпоральних фразеологізмів та їх англійських відповідників 77

Оглавление

Введение………………………………………………………………….3 1. Фразеология как объект лингвистического исследования………………………………………………………5 1.1. Предмет и задачи фразеологии………………………….5 1.2. Теория фразеологии Ш. Балли……………………………7 1.3. Эквивалентность фразеологизма слову………………8 1.4. Типы фразеологизмов с точки зрения семантической устойчивости (слитности) их компонентов……………………………………………………11 1.4.1. Фразеологические сращения…………………………..12 1.4.2. Фразеологические единства…………………………..13 1.4.3. Фразеологические сочетания…………………………15 1.4.4. Фразеологические выражения…………………………16 1.5. Перевод фразеологических единиц………………….. 16 2. Фразеологизмы, заимствованные из художественно-литературных источников……………………………………22 2.1. Библеизмы………………………………………………………..22 2.2. Фразеологизмы, заимствованные из литературы Древней Греции и Древнего Рима……………………...25 2.3. Фразеологизмы, заимствованные из английской художественной литературы XVI – XX веков……. .27 2.3.1. Шекспиризмы…………………………………………………27 2.3.2. Высказывания английских писателей XVII – XX веков, ставшие фразеологизмами современного языка………………………………………………………… .34 2.4. Фразеологизмы, заимствованные из американской художественной литературы………………………………40 2.5. Фразеологизмы, заимствованные из французской художественной литературы………………………………42 2.6. Фразеологизмы, заимствованные из немецкой и датской художественной литературы………………….43 2.7. Фразеологизмы, пришедшие в английский язык из испанской художественной литературы………………44 2.8. Фразеологизмы, связанные с арабской художественной литературой……………………………..45 Заключение……………………………………………………………...46 Библиография…………………………………………………………. 48 Приложение