ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЯКОСТІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ 1.1. Теоретичні основи прийняття рішень……………………………...5 1.2. Сутність виявлення проблем як обґрунтування необхід­ності прийняття рішень………………………………………………………………..11 1.3. Принципи й етапи процесу прийняття рішення………………….19 2.МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ 2.1. Аналіз плану управлінської роботи і його роль у діяльності менеджера………………………………………………………………………..33 2.2. Методи прийняття управлінських рішень……………………….36 ВИСНОВКИ........................................................................................................43
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………45

ВСТУП

В комплексі заходів з удосконалення системи управлі­ння підприємства важливе значення має розвиток теорії при­йняття рішень. Управлінські рішення приймаються на всіх рівнях керівництва відповідно до функцій, обов'язків та правил, встановлених в організації. Процес ухвалення рішень по­в'язаний з необхідністю вибору з великої кількості можливих варіантів справді найкращого. Управлінські рішення — це най­кращий спосіб досягнення будь-якої мети управління, вибра­ний у процесі аналізу кількох варіантів. Характерною рисою будь-якої ситуації, пов'язаної з прий­няттям рішення, є наявність великої кількості варіантів дій, із яких необхідно вибрати найкращий. Рішення — це вибір відпо­відного курсу дій з можливих варіантів. Під рішенням розумі­ється і визначеність дій до об'єкта управління (план, інструк­ція, наказ тощо). Вибір найкращого варіанта є прийняттям рішення. Процес, який включає розроблення альтернатив, є процесом прийняття рішень. Наукова підготовка та прийняття оптимального управлінсь­кого рішення є комплексною проблемою, що включає техніку, технологію, економіко-математичні методи, теорію інформації, логіку, соціологію, економіку, психологію поведінки людей. Первинною функцією менеджменту є прийняття рішень. Рішення необхідні скрізь і є складовою частиною будь-якої діяльності нашого життя. Деякі дослідники уявляють собі прийняття рішень як раціональний, логічний та повністю систематизований процес. Інші схильні розглядати прийняття рішень як категорії науки поведінки. Проте більшість дослід­ників єдині в тому, що прийняття рішень є родовим видом діяль­ності в професії менеджера, зокрема лауреат Нобелівської премії Г. Саймон називає їх "суттю управлінської діяльності". Багаторічні дискусії з приводу прийняття рішень в менедж­менті порушують більш конкретне питання про те, як відбувається вибір альтернативи в умовах невизначеності сучасного підприємництва. Джек Дункан зазначає: "Менеджери — це люди, які заробляють собі на життя в напруженому, постійно змінюваному середовищі, яке нічого не прощає". Часто резуль­татом цього є неможливість зайнятися ретельними розрахун­ками та добре структурованим календарним плануванням. Логічно виникає запитання: яким чином людина може прий­мати ефективні рішення в подібних непередбачуваних умовах? Розглядаючи проблему природи управлінської діяльності, ми з'ясували, що абсолютно логічна діяльність менеджера не­можлива. Якщо б це було не так, то використання загальнови­знаних наукових методів майже в усіх сферах менеджменту було б значно спрощене. Проте ухвалення рішень завжди розглядалося як логічний процес, і саме тут менеджмент більше всього наближається до реальної науки. Хоча ідею логічного вибору людини, як відомо, було висунуто філософією, економі­кою і соціологією ще задовго до появи менеджменту як науки.