Зміст

 

Вступ……………………………….……………………………………3
Розділ І. Теоретичні основи формування сучасних прізвиськ….7
1.1. Поняття про прізвиська як елементи неофіційної системи іменування............................................................................................................7 1.2. Різні підходи до класифікації прізвиськ…………………………16 1.3. Особливості виникнення прізвиськ у шкільному середовищі….21
Розділ ІІ. Неофіційні найменування жителів селища Ясногірка……………………………………………………………………..25
2.1. Класифікація прізвиськ жителів селища Ясногірка......................25 2.2. Класифікація прізвиськ школярів загальноосвітньої школи I-III ступенів №30 м. Краматорська ……………………………………………...36 2.3. Структурні типи сучасних прізвиськ с. Ясногірки……………...44 2. 4. Вплив прізвиська на особистість школяра...................................46 Висновки……………………………………………………………….50 Список використаної літератури Додатки

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Кінець ХХ – початок ХХІ ст. в українському мовознавстві позначений посиленою увагою науковців до питань, пов’язаних з дослідженням лексичної синоніміки художніх творів письменників-класиків, видатних майстрів сучасної літератури, що сприяє не тільки розкриттю закономірностей використання синонімічних засобів у художньому мовленні, але й дає змогу науковцям на багатому фактичному матеріалі якнайглибше дослідити саму природу синонімів, розв’язати певні теоретичні питання окресленої проблеми. Дослідження лексичної синоніміки завжди перебували в полі зору мовознавців. Питання теорії та практики лексичної синонімії у її синхронії й діахронії широко висвітлені в працях українських науковців Л.А. Булаховського [12], В.С. Ващенка [16-17], Л.А. Лисиченко [49-51], О.І. Нечитайло [55], В.М. Русанівського [72], О.О. Тараненко [80-81] та ін. Серед зарубіжних досліджень велике значення мають розвідки Ю.Д. Апресяна [1-3], С.Г. Бережан [6-7], О.Д. Григор’єва [29], А.П. Євгеньєвої [34-35], В.А. Сиротіної [75], Д.Н. Шмельова [93-94] та ін. Але багато питань з теорії синонімії й практики створення словників синонімів унаслідок їхньої складності й багатоаспектності залишаються до цього часу дискусійними. Ще не дістали свого вичерпного й однозначного тлумачення такі важливі теоретичні питання лексичної синонімії, як визначення терміна „синонім”, класифікація синонімів, внутрішня організація й межі синонімічного ряду. У сучасній українській мовозначвчій посилився інтерес до питань функціонування лексичних синонімів у різних стилях, а особливо у художньому дискурсі (А.Т. Бевзенко [4-5], Г.В. Буткова [14], В.С. Ващенко [18], Д.Г. Гринчишин [30], В.С. Ільїн [38-39], Г.М. Колесник [41-43], І.С. Олійник [57-59], І.Й. Ощипко [59, 61-62], Л.С. Паламарчук [63], Л.М. Полюга [66-67] та ін.). Наукові розвідки синонімічних лексичних одиниць у художній мові спрямовані на встановлення семантичної структури слів, близьких або тотожних за значенням, та встановлення специфічних рис їх фукціонування. Так, зокрема, А.Т. Бевзенко [4-5] досліджувала закономірності використання лексичної синоніміки української мови у творах „Хліб і сіль”, „Кров людська – не водиця”, „Велика рідня” видатного майстра української прози ХХ століття М. Стельмахом. Через характеристику синонімічних засобів загальнонародної мови А.Т. Бевзенко проникла в структуру його стилю, розкрила мовностилістичну манеру письменника. Праці А.Л. Порожнюка [70] присвяченні вивченню семантико-стилістичних засобів прикметників-синонімів у романах Олеся Гончара „Прапороносці” і „Тронка”. Автор дослідив семантичну структуру синонімів з урахуванням парадигматичних зв’язків і синтагматичного оточення. Вивченню лексичної синоніміки, розкриттю особливостей її конотативної трансформації в художньому тексті присвячено дисертаційну роботу Г.В. Горох [27]. Об’єктом її монографічного дослідження стали семантико-стилістичні властивості синоніміки творів Уласа Самчука. Синоніміку бориславських оповідань і повістей І. Франка вивчала І.Й. Ощипко [61-62], а його революційних поезій – П.А. Моргун [54]. Основним завданням Л.М. Полюги було дослідження прикметникових та дієслівних синонімічних гнізд письменника [65-67]. Вивченню синоніміки майстра українського художнього слова М.М. Коцюбинського присвячено роботу Л.С. Паламарчука [63]. Свою увагу він приділив синонімічним рядам дієслів, іменників, прикметників та прислівників; опустивши розкриття значень окремих слів, науковець з’ясував стилістичну функцію синонімів; разом зі словами-синонімами охопив і синоніми-фразеологізми. Дослідник критично дивиться на добір слів таким великим майстром художнього слова, яким був М.М. Коцюбинський, і робить свої зауваження. Актуальним є теоретичне осмислення явища синонімії на матеріалі дієслівних синонімів, дібраних з художніх творів Івана Багряного, одного з найвидатгіших представників української літератури. Крім того, висока заідеологізованість українського суспільства протягом тривалого часу призвела до того, що не був лексикографований великий пласт української літератури, зокрема літератури української діаспори. У полі зору пропонованого дослідження – мовносистемні та контекстуальні дієслівні синоніми на позначення акту мовлення в прозі Івана Багряного, одного з найвизначніших митців сучасності. Попри увагу дослідників до художнього доробку письменника особливості дієслівної синонімії його творів ще не стали предметом спеціального аналізу. Ніхто з дослідників ідіостилю Івана Багряного не порушив питання щодо виділення рядів мовносистемних та контекстуальних синонімів, поділу за тематичними групами, складом, характеристики підгруп рядів контекстуальних синонімів. Ці та інші чинники логічно підводять до думки, що виникла потреба в спеціальному дослідженні, присвяченому аналізові синонімічних рядів лексичних одиниць художньої творчості Івана Багряного. Це дає змогу дійти висновку про актуальність окресленої теми. Об’єктом дослідження є художня творчість українського письменника ХХ століття Івана Багряного. Предмет дослідження – дієслівні синоніми на позначення акту мовлення, що функціонують у творах Івана Багряного. Джерелами фактичного матеріалу слугували романи Івана Багряного „Сад Гетсиманський”, „Тигролови”, повісті „Огненне коло”, „Маруся Богуславка” (перша частина задуманої трилогії „Буйний вітер”), а також Словник української мови в 11-ти томах (К.: Наук. думка, 1970 – 1980), „Словарь української мови” в 4-х томах за редакцією Б.Д. Грінченка (К.: Видавництво „Довіра” – УНВЦ „Рідна мова”, 1997), „Великий тлумачний словник сучасної української мови”, укладений В.Т. Буселом (К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002), Словник синонімів української мови у 2-х томах (К.: Наук. думка, 2000), „Фразеологічний словник української мови”, укладений В.М. Білоноженко та ін. (К.: Наук. думка, 1999), „Словник українських синонімів”, О.С. Вусика (Дніпропетровськ: Січ, 2000), „Короткий словник синонімів української мови” П.М. Деркача (Львів-Краків-Париж, 1993), „Практичний словник синонімів української мови” С. Караванського. Трактування семантики, що системно й об’ємно розглядаємо в дипломній роботі, подаємо з урахування тлумачення їх в 11-томному Словнику української мови, Великому тлумачному словнику сучасної української мови, Словнику української мови Бориса Грінченка, у більш чи менш видозміненій формі, через що пропоновані інтерпретації семантики синонімів не позначаються лапками (крім тих випадків, коли пояснення лексичного значення синонімів повністю подається за словником). У наведених прикладах збережено авторську орфографію та пунктуацію. Мета дослідження – визначити сутність семантико-стилістичних та структурних особливостей, специфіку функціонування мовносистемних і контекстуальних синонімів прози Івана Багряного. Мета роботи зумовила реалізацію таких завдань: 1. Виявлення мовносистемних і контекстуальних синонімів у творах Івана Багряного. 2. З’ясування основних стилістичних функцій синонімів у прозі Івана Багряного. 3. Систематизування та класифікація за семантичними ознаками лексичних синонімів прози Івана Багряного. 4. Здійснення семантико-стилістичного аналізу виявлених синонімів на позначення акту мовлення. 5. Дослідження закономірностей функціонування сегментів лексико-семантичної системи – одиничних лексем-синонімів, фразеологізмів, дієслівно-іменних словосполучень у художньо-образній системі прози Івана Багряного. Методи дослідження. Для вивчення семантичної структури синонімів використано компонентний аналіз, здійснений переважно на базі словникових дефініцій. Під час визначення й аналізу семантико-стилістичних особливостей структурно-тематичних груп синонімів застосовані описовий та зіставний методи, у певних випадках – кількісно-статистичний. У дослідженні художньо-образотворчого потенціалу синонімів проведено також лінгволітературний коментар художнього тексту. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що результати аналізу лексичної синоніміки творчості Івана Багряного збагатять українську лінгвістику новими фактичними даними та інтерпретаціями мовного матеріалу, новими спостереженнями над семантико-стилістичними властивостями синонімів та їх естетичним значенням у мові художніх текстів, сприятимуть глибшому проникненню в проблему функціонування лексичної синоніміки, удосконаленню структурно-семантичної класифікації її контекстуальних змін у художньому мовленні, виявленню нових тенденцій у розвитку української лексикології. Нові, теоретично важливі висновки є значущими для подальшого опрацювання загальних та часткових проблем лінгвістики тексту, синонімії й стилістики. Практичне значення дипломної роботи окреслюється можливістю використання результатів дослідження для написання підручників та посібників з лексикології, у лексикографічній практиці – під час укладання тематичних словників синонімів. Матеріали та висновки роботи доцільно застосовувати в працях з української стилістики, а також у практиці викладання лексикології у ВНЗ та школі, у спецкурсах та спецсемінарах з історії української мови, культури мовлення та під час вивчення мови творів Івана Багряного. Результати дослідження стануть у нагоді в процесі розв’язання методичних проблем, зокрема у випрацюванні методичних рекомендацій щодо роботи з синонімами художніх текстів. Структура дослідження. Мета й завдання роботи визначили її структуру. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку використаної літератури, бібліографічних скорочень. Повний обсяг тексту дослідження – 80 сторінок, із них 70 сторінок – основного тексту; бібліографія нараховує 94 найменування.

зміст

 Вступ.. 3 Розділ І Мовна характеристика публіцистичного стилю
сучасної укрїанської мови.. 7 1.1. Поняття про публіцистичний стиль, його різновиди.. 7 1.2. Єдність стандарту та експресії, інформативність та впливовість – характерні риси публіцистичного стилю... 15 1.3. Образ автора в публіцистиці 22 Розділ 2Лексико-фразеологічні специфіка публіцистики Івана Багряного.. 28 2.1. Суспільно-політична лексика. 28 2.2. Публіцистичний зміст побутової лексики.. 34 2.3 Політичний підтекст росіянізмів, транскрибованих українською графікою 40 2.4. Індивідуально-авторський публіцистичний словник І.Багряного.. 42 2.5. Стилістичне використання фразеологічних одиниць. 54 2.6. Перифрази як засіб експресії в публіцистиці І.Багряного.. 62 Висновки.. 71