Вступ Розбудова незалежної Української держави спонукала до нового бачення розвитку її інтелектуального потенціалу, прискорила зміни у суспільному житті і, що цілком природно, актуалізувала складні психолого-педагогічні проблеми всієї спеціальної системи освіти. Гуманізація освіти, її орієнтація на особистісний потенціал учня, змусили школу перейти на технологічний етап розвитку. При цьому процес навчання повинен залишатися логічно і валеологічно обґрунтованим і інструктованим. Думки про технологізацію освіти висловив ще Я.А. Коменський, виділяючи як головне у навчанні - це вміння правильно визначити мету, обрати засоби її досягнення та сформувати правила користування цими засобами. Проблема сьогодні полягає в тому, щоб надати вчителю-дефектологу методологію вибору та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі з урахуванням інтересів, здібностей, пізнавальних можливостей учнів, їх творчої індивідуальності. Окремі форми і методи навчання повинні поступитися цілісним педагогічним технологіям загалом і технології навчання зокрема. Елементи технологічного підходу можна знайти в працях більшості закордонних та вітчизняних педагогів таких як А. Дистервелл, І.Г. Песталоцці, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський та ін. Видатні вчені-дефектологи В.І. Бондар, Л.С. Вавіна, І.В. Дмитрієва, І.Г. Єременко, А.І. Капустін, В.О. Липа, Г.М. Мерсіянова, В.М. Синьов, В.Є. Турчинська та ін. теж звертають увагу на необхідність більш широкого використання різноманітних сучасних педагогічних технологій у роботі з дітьми, що мають вади розвитку. Деякі питання цієї проблеми порушуються у дослідженнях Л.А. Співак, Л.С. Стожок, Т.К. Ульянової та інших вчених. Базуючись на дослідженнях О.М. Пєхоти, А.З. Кіктенко, О.М. Любарської можна стверджувати, що і в спеціальній педагогічній науці і практиці є дві цілком різні стратегії, в рамках яких існують системи освіти, - стратегія формування та стратегія розвитку. Стратегія формування це педагогічне втручання ззовні у внутрішній світ дитини, нав’язування дитині вироблених суспільством способів діяльності, оцінок. Стратегія розвитку – розвиток особистісного потенціалу учня, його самоактуалізація, що особливо важливим є для вихованців спеціальної школи. Відомо, що стратегія розвитку, або особистісного орієнтована освіта найгірша розроблена саме з технологічного боку. Термін "особистісно-орієнтоване навчання” стерте від частого використання, але далі від діагностики особистих характеристик учня з інтелектуальними вадами технологія на сьогоднішній день майже не просунулась. Такім чином, вибір освітньої технології – це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнем. В дефектології педагогічна технологія відображає тактику реалізації освітніх технологій і будується на знанні закономірностей функціонування системи "педагог – середовище – учень” у визначених умовах навчання (індивідуального, групового, колективного, масового тощо), їй притаманні загальні риси і закономірності реалізації навчально – вихованого процесу незалежно від конкретного навчального предмета. Отже, інтерес як учених, так і практиків до педагогічної технології викликано різними причинами. Для когось це модний напрям. Інші вважають педагогічну технологію засобом вирішення більшості педагогічних проблем. Ми ж схильні вважати, що це об’єктивний процес, новий етап в еволюції освіти, на якому будуть переглянуті підходи до супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини з вадами розвитку. Актуальність даної проблеми для теорії і практики спеціального навчання учнів з обмеженими розумовими можливостями та недостатня вивченість її в спеціальній педагогіці зумовили вибір теми наукового дослідження, об’єктом якого обрано процес навчання основам природничих наук учнів спеціальної школи. Предмет дослідження - використання педагогічних технологій у роботі з дітьми, що мають вади розвитку. Мета дослідження - підвищення якості знань учнів спеціальної школи на основі забезпечення освітньо - корекційної ефективності використання педагогічної технології розвивального навчання. Для досягнення мети нами були поставлені такі задачі: 1. Проаналізувати ступінь розробленості досліджувальної проблеми в загальнопедагогічній та спеціальній літературі. 2. Вивчити якість природознавчих знань в учнів спеціальної школи. 3.Визначити особливості забезпечення освітньо-корекційної ефективності використання педагогічних технологій, зокрема технології розвивального навчання, для підвищення якості природничих знань школярів. Теоретико-методологічними засадами дослідження стали фізіологічні та педагогічні концепції про особливості розвитку і формування дитини з інтелектуальними вадами в умовах спеціально організованого навчального процесу (В.І. Бондар, І.В. Дмитрієва, І.Г. Єременко, А.І. Капустін, В.О. Липа, Н.М. Стадненко та ін.); про динамічний підхід до сутності розумової відсталості (Л.С. Виготський та ін.); про закономірності теорії учбової діяльності (Д.Н. Богоявленський, П.Г. Гальперін, Н.А. Менчинська, А.І. Леонтьєв та ін.) та управління процесом навчання учнів природознавству (Є.О. Ковальова, Л.С. Стожок, Л.А. Співак, Т.К. Ульянова та ін. В роботі використовувалися такі методи психолого-педагогічного дослідження: - аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; - вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду; - педагогічний експеримент; - кількісний і якісний аналіз здобутих даних.