ВСТУП

Однією з найважливіших задач лінгвостилістики на сучасному етапі її розвитку є вивчення лінгвістичної природи і функціонування окремих стилістичних прийомів різних функціональних стилів літературної мови. Дійсна дипломна робота присвячена дослідженню одного з найдавніших і найефектніших стилістичних прийомів - епітету. Епітет здавна залучав до себе увагу вчених-стилістів як лінгвістичного, так і літературознавчого напрямку. Історія вивчення епітета бере свій початок у роботах античних риториків, які відводили цьому стилістичному прийому значне місце. Однак вони, так само як і численні підручники риторики і посібники по стилістиці наступних століть, аж до другої половини минулого сторіччя, розглядали епітет лише як прийом прикраси мови, спосіб зробити її більш виразною. Роботи українського вченого, філолога О.О. Потебні дозволяють вивчати епітет під новим – не сугубо прикладним, а теоретичним кутом зору. Російський вчений, лінгвіст О.М. Веселовський першим з вчених досліджує онтологічну характеристику епітета, але підходить до нього скоріше з літературознавчих позицій. З цих же позицій продовжується вивчення епітета 20-30 роки ХХ століття. І тільки останні два десятиліття ознаменувалися новим поворотом у вивченні епітета: епітет починають вивчати з позиції лінгвостилістики. Питання про заперечно-оцінювальні епітети розкриті в роботах таких українських вчених як О.О. Потебня, О.М. Веселовський, Ю.М. Скребньов, О.М. Мороховський. Хочеться відмітити, що тема даної дипломної роботи вивчена не достатньо, але існують роботи таких українських вчених як І. В. Корнійко, Н.В. Пирлік і М. П. Гурко. За останні роки цілий ряд авторів присвятили свої статті і дисертаційні дослідження різним сторонам лінгвістичної природи епітета. Так наприклад, німецький лінгвіст W.Fleischer розглядає епітетні конфігурації, а німецькі філологи А. Kertsz, W.Schmidt розглядають епітет під сугубо прикладним кутом. Проте, сутнісні характеристики епітета не можна вважати адекватно і вичерпно описаними. Багато проблем в області вивчення епітета залишаються дотепер невирішеними: немає єдності в підході до класифікації епітетів, не вироблені принципи, що дозволяють зробити таку класифікацію вичерпної і несуперечливою; існують різні думки по питання емоційної природи епітета; недостатньо досліджені семантичні процеси, що відбуваються в епітеті; зовсім не вивчене поводження епітета в конвергенціях стилістичних прийомів; безсистемні спостереження за функціонуванням епітета в різних стилях мови, у тому числі й у стилі мови художньої прози. Саме функціональний стиль мови художньої літератури, головною функцією якого є естетико-пізнавальна функція, велике місце відводить вираженню суб'єктивного авторського бачення світу, емоційного й оцінного відношення до навколишнього дійсності й образному її сприйняттю, з цього природно припустити, що саме цей стиль дає найбільш повну картину функціонування всіх стилістичних прийомів взагалі й епітета зокрема . Насамперед, епітет є членом атрибутивного словосполучення і поза цим словосполученням не може бути адекватно описаний; отже, вивчення епітета тісно зв'язано з проблемою атрибутивних відносин і атрибутивного словосполучення. З іншого боку, під впливом семантичної характеристики епітета атрибутивний зв'язок його з обумовленим розхитується, виникають свого роду предикативні відносини - можна, таким чином, говорити про зв'язок епітета з проблемами предикативності й актуального членування в широкому змісті. Поряд із проблемою синтаксичних відносин у групі епітета виникає цілий ряд проблем у зв'язку із семантичними відносинами. Таким чином, вивчення епітета виявляється тісно зв'язаним із семасіологією - проблемами знака і значення, питаннями сполучуваності, розширення границь нормативної сполучуваності в стилістичному контексті. Отже, вивчення та аналіз функціональних особливостей епітетів, зокрема заперечно-оцінювальних є на сьогодні актуальним. Найтіснішим образом проблема епітета зв'язана з теорією інформації. Якщо для сучасної лінгвістики притаманний підвищений інтерес до теорії інформації, що природно витікає з комунікативної функції мови. Предмет дослідження: системно-функціональні особливості епітетів, що визначають їх лінгвістичний статус. Об'єкт дослідження: заперечно-оцінювальні епітети та їх функції у німецькомовному художньому тексті. Метою даної роботи є опис й класифікація системи заперечно-оцінювальних епітетів і їх функціонування в німецькомовному художньому тексті. Поставлена мета зумовила коло конкретних завдань: · розкрити поняття епітету та його властивості у тексті; · вивчити словотвірні складові епітетів у німецькомовному тексті; · проаналізувати заперечно-оцінювальні види епітетів у тексті; · прослідкувати частотність використання заперечно-оцінювальних епітетів; Дослідження було проведено із застосуванням наступних методів: · дескриптивний метод (під час загального опису епітетів); · метод лінгвістичного опису (під час опису заперечно-оцінювальних епітетів в романі Рольфа Ульрікі „Der Landarzt"); · інтегральний метод (під час цілісного аналізу функціональних особливостей заперечно-оцінювальних епітетів в німецькомовному художньому тексті); · емпіричний метод (під час вибору заперечно-оцінювальних епітетів із німецькомовного художнього тексту). Основний матеріал дослідження склав аналіз прикладів заперечно-оцінювальних епітетів у німецькомовному художньому тексті сучасного німецького письменника Рольфа Ульрікі „Der Landarzt". Практичне значення дослідження полягає в поглибленні знань про розвиток вивчення епітетів взагалі та заперечно-оцінювальних епітетів у німецькомовному художньому тексті зокрема. В наданні практичних рекомендацій щодо засвоєння та конкретного використання епітетів, а також в оволодінні учнями культурою усного та писемного мовлення, вміннями та навичками використання епітетів. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку літератури.