ВСТУП

Стабільність єдності мови й мовлення підтримується функціонуванням типових членів речення, моносемантичних, ядерних, для яких характерним є співвідношення структурних і семантичних властивостей. У зв’язку з усвідомленням людиною можливості сприймати реальні мовні категорії неоднозначно, а їхню багатокомпонентність та еклектичність розуміти як ознаки не примітивності, а навпаки, – складної організації, все частіше лунають думки науковців про те, що на синтаксичному рівні синкретизм репрезентований не тільки маргінальними функціями різних членів речення (наприклад, означального додатка і т. ін.), а й подвійними (потрійними) синтаксичними зв’язками. Із розвитком лінгвістичної науки численні спроби глибше проникнути в механізм функціонування синтаксичного рівня мови підтверджують, що синтаксичний ярус сам по собі організований надто складно, а тому уможливлює розгляд синтаксичних одиниць із різних боків і породжує неоднозначні інтерпретації явища синкретизму. У працях представників українського й російського мовознавства, зокрема В.В.Бабайцевої, В.В.Виноградова, І.Р.Вихованця, К.Г.Городенської, А.П.Загнітка, Г.О.Золотової, О.О.Потебні, Л.М.Руденко, І.І.Слинька, Л.Д.Чеснокової, Н.Ю.Шведової, В.С.Юрченка та інших окреслено формально-граматичні й семантичні ознаки членів речення синкретичного типу, запропоновано методи виділення й опису синкретичних конструкцій, здійснено диференціацію цих утворень за структурою, морфологічним і формальним вираженням компонентів, звернено увагу на стильове функціонування тощо. На сучасному етапі розвитку лінгвістичної думки термін „синкретизм” використовується на всіх мовних рівнях, однак найменш дослідженим залишається саме на синтаксичному рівні української мови, що ієрархічно організовує сукупність одиниць інших рівнів, являє собою узагальнювальну єдність, компоненти якої пов’язані та взаємодіють з елементами інших ярусів мови. Незважаючи на критичні зауваження щодо доцільності перегляду традиційного вчення про головні та другорядні члени речення, в історії лінгвістичної думки неодноразово з’являлися спроби по-новому осмислити статус другорядних членів речення з опорою на обов’язковість / факультативність у реченнєвій структурі, виявити їх участь у реалізації номінативного мінімуму речення тощо. Саме аналіз синкретичних членів речення з урахуванням досягнень сучасної лінгвістики дозволяє узагальнити дослідження, що здійснюються у формально-граматичному, семантико-синтаксичному й функціонально-комунікативному аспектах; виділити концептуальні положення, необхідні для встановлення статусу синкретичних членів речення, принципів їхнього розмежування й комплексного аналізу. Синкретичні члени речення виступають як своєрідні утворення, чітко структуроване дослідження яких дає можливість доповнити раніше відкриті властивості моносемантичних компонентів речення новими характеристиками, що розглядаються з позицій сучасних синтаксичних тенденцій. Недостатність вивчення інноваційних мовних явищ, яким залишається явище синкретизму, існування великої кількості різноманітних, часто протилежних концепцій і підходів до виділення та класифікації членів речення синкретичного типу, а також відсутність єдиної класифікації синкретичних другорядних членів речення зумовлюють актуальність дослідження. Об’єкт дослідження становить явище синкретизму в системі другорядних членів речення сучасної української мови. Предметом аналізу є синкретичні конструкції другорядних членів простого речення. Метою дослідження є всебічна характеристика явища синкретизму в системі другорядних членів речення зі встановленням особливостей формально-граматичного і семантико-синтаксичного виявів таких членів речення. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: 1) простежити еволюцію лінгвістичних поглядів на явище синкретизму; 2) з’ясувати сутність явища синкретизму та причини виникнення синкретизму в системі другорядних членів речення; 3) охарактеризувати особливості термінологічного апарату у позначенні синкретизму на синтаксичному рівні мови; 4) виявити взаємозв’язок синкретизму частин мови та членів речення; 5) встановити особливості співвідношення синкретичної семантики членів речення й типів синтаксичного зв’язку. Методологія і методи дипломної роботи. Науковий аналіз здійснювався на основі врахування положень про зв’язок мови і мислення, співвідношення форми і змісту мовних одиниць. Методика дослідження має комплексний характер, який полягає у використанні різних методів і прийомів дослідження, що зумовлено метою і конкретними завданнями. Аналіз синкретичних членів речення проведено із застосуванням таких загальнонаукових методів, як опис і спостереження, аналіз і синтез; а також лінгвістичних методів: описового (у синхронному зрізі), методу компонентного аналізу (для визначення статусу синкретичних одиниць у системі членів речення), методу зіставлення. Застосовуються також прийоми синтаксичної трансформації. Джерела фактичного матеріалу. Для успішного й вичерпного розв’язання поставлених завдань було проаналізовано конструкції, дібрані з творів українських письменників ХІХ – ХХ ст., з преси останніх п’яти років, а також із наукових текстів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що було з’ясовано особливості вияву синкретизму в семантико-синтаксичній структурі речення на рівні детермінантів, окреслено основні репрезентативні форми предикатно-обставинних детермінантів синкретичного типу. Теоретичне значення дослідження визначається тим, що воно становить комплексний аналіз явища синкретизму на рівні членів речення, під час проведення якого простежено закономірності реалізації синкретичної семантики в конкретних компонентах простого речення. Практичне значення роботи мотивується тим, отримані результати знайдуть застосування у шкільній практиці викладання сучасної української мови, опрацюванні формально-граматичної будови речень. Обсяг і структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, списку використаних джерел. Загальний обсяг дипломного дослідження становить 67 сторінок, основний текст охоплює 60 сторінок, список використаної літератури нараховує 76 позицій.