ЗМІСТ
ВСТУП.. 3 РОЗДІЛ I. СУЧАСНИЙ СТАН АНТРОПОНІМІКИ.. 7 1.1. Антономазія як засіб стилізації тексту. Поняття антономазії 10 1.2. Поетичні власні імена в системі національного антропонімікону сучасної англійської мови. 11 1.2.1. Семантика особового імені 16 1.2.2. Система особових імен. 23 1.2.3. Англійські імена в українських перекладах. 25 Висновки до I розділу. 30 РОЗДІЛ II. ЕТИМОЛОГІЯ АНГЛІЙСЬКИХ ПРІЗВИЩ ТА ОСОБОВИХ ІМЕН.. 31 2.1. З історії англійських особових імен. 31 2.2. Етимологія англійських прізвищ.. 42 2.2.1. Відантропонімні прізвища. 43 2.2.2. Місцеві прізвища. 45 2.2.3. Професійно-посадові англійські прізвища. 47 2.2.4. Описові англійські прізвища. 50 2.2.5. Шотландські, ірландські й валлійські прізвища. 52 Висновки до II розділу. 78 ВИСНОВКИ.. 80 Список використаної літератури.. 83 ДОДАТКИ.. 89

ВСТУП
Усвідомлення мови як феномена культури, як культурно-історичного середовища, що втілює в собі матеріальну й духовну культуру народу, розуміння її як скарбниці культури, що сприяє передачі культурних цінностей і накопиченого досвіду від покоління до покоління, призводить до необхідності опису національно-культурної специфіки лексичних одиниць, зокрема й особових імен (антропонімів), які відбивають як внутрішні закони функціонування мовної системи, так і систему соціальних норм, пов’язану з умовами життя й особливостями мислення народу – носія мови. Особове ім’я є знаком не лише конкретної людини, воно ,,вписане” в певний соціокультурний контекст, інакше кажучи, воно історично обумовлене. Виникнення та розвиток власних імен особових як суспільно-історичної і мовної категорії тісно пов’язані з головними етапами соціально-економічного розвитку людства. Власні імена особові здавна привертали увагу звичайних людей і професійних дослідників. Сьогодні власні імена особові вивчають представники найрізноманітніших наук (лінгвісти, географи, історики, етнографи, психологи, літературознавці). Проте перед усім власні імена пильно досліджуються лінгвістами, бо будь-яке найменування – це слово, що входить у систему мови, та утворюється за законами мови й уживається в мовленні. Сучасним дослідникам властиво уявляти процес створення влас­ного імені як своєрідний різновид кодування історико-культурної інформації. За такого підходу антропонімію можна розглядати як специфічний культурний текст. Здобутки сучасної антропонімної науки у вивченні прізвищ знаходимо у працях В.Д. Бондалетова [6], специфіку словотворення та семантики прізвищ досліджував Ю.О. Карпенко [18]. Вивченням словотвірних типів антропонімів, валентності прізвищевих суфіксів, їхніх морфологічних засобів займалися Л.Т. Масенко [23,24], М.Л. Худаш [56,57] та ін.У працях Л.О. Белея [4], Г.Є. Бучко [7], В.В. Денисюк [14] охарактеризовано процес занепаду найтиповіших антропонімних моделей, виникнення нових, виявлення динаміки антропонімів від часів їхнього утворення до сьогодення. Питання правопису, наголошення, словозміни, перекладу з української мови на російську й навпаки, досліджували Ю.К. Редько [43], Л.О. Масенко [23,24]. У радянський період українській антропоніміці присвячено праці І.Д. Сухомлина [52,53] П.П. Чучки [58,59], В.В. Німчука [36] та ін. І.Д. Сухомлин [53] виділив прізвища антропонімного походження (відіменного походження) та неантропонімного (відапелятивні утворення). М.Л. Худаш [57] виділив три типи найменувань: власнеантропонімні, апелятивні, мішані чи апелятивно-антропонімні. Дослідники наголошують на важливості всебічної наукової кваліфіка­ції прізвищевих складників національного антропонімікону, що уможливить створення загальнонаціонального словника прізвищ, відповідних атласів антропонімної лексики. Вибір теми дослідження ,,Антропонімікон творів Вільяма Сомерсета Моема” зумовлений тим, що дотепер проблема природи й функціонування власних імен особових докладному дослідженню не піддавалася, незважаючи на проведення цілої низки серйозних наукових досліджень у галузі англійської антропоніміки, антропонімікон англійського письменника з лінгвокультурного погляду, можна сказати, узагалі не розглядався. Актуальність проведеного дослідження обґрунтовується зрослим інтересом до вивчення антропонімів у аспекті зв’язку мови та культури. Увага до системи особових власних імен визначається її складністю. Як частина лексичної системи мови особові власні імена функціонують у її межах і розвиваються за її законами, проте вони утворюють у мові особливу підсистему, у якій і загальномовні закони відбиваються специфічно. У другій половині XX століття відбувся гігантський якісний стрибок у вивченні власних імен, затверджується уявлення про самостійну цінність власного імені як об’єкта філологічного аналізу. Сучасний розвиток лінгвістики визначив низку аспектів у вивченні антропонімів, які не одержали ще достатнього наукового висвітлення. Визнання національно-культурної семантики слова приводить до необхідності вивчення особливостей національно-культурної своєрідності антропонімів, виявлення рівнів їхнього вияву в мовленні та художньому тексті. Об’єктом дослідження слугують власні імена особові, що вживаються в англійській художній прозі на прикладі творів В.С. Моема. Предметом нашого дослідження є лексична база прізвищ творів В.С. Моема; їх етимологія, лексико-семантичне значення. Мета роботи – зібрати і проаналізувати особові імена у творах В.С. Моема, виявити загальні закономірності розвитку англійських прізвищ, проаналізувати й охарактеризувати системи ономастики на матеріалі творів письменника. Поставлена мета обумовила розв’язання таких завдань: 1. Сформулювати поняття антропонімії, виявити особливості антропоніміки як розділу ономастики в мовознавстві. 2. Простежити основні віхи в історії вивчення антропоніміки в лінгвістиці; дослідити етимологію деяких власних імен особових англійської мови. 3. Розглянути деякі значення власних імен, що постають в якості стилістичних й експресивних засобів в англійській художній прозі. 4. Систематизувати ономастичний матеріал творів В.С. Моема. 5. Класифікувати антропоніми за лексико-семантичною структурою. 6. Укласти алфавітний покажчик прізвищ. Методи і прийоми дослідження обумовлені метою і завданнями нашого дослідження й містять у собі методи: описовий, зіставний, метод етимологічного аналізу, порівняльно-історичний, метод формантного аналізу, лінгвопрагматичний, порівняльний, методи компонентного й контекстуального аналізу, а також кількісний аналіз. Базою дослідження слугували твори В.С. Моема. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в тому, що англійські імена, використовувані у творах В.С. Моема, одержали багатоаспектний розгляд. Теоретична значущість роботи визначається тим, що дослідження розвиває теорію особового власного імені в його тісному зв’язку з культурно-історичними процесами в Англії й розвитком англійської мови, робить внесок у розробку теорії антропонімії. Практична значущість дослідження полягає в тому, що матеріали роботи можуть використовуватися при читанні курсів з лексикології (антропонімний аспект), спецкурсах з лінгвокультурології, у порівняльній ономастиці, у лінгвістичному аналізі художнього тексту. Матеріали цієї роботи можуть використовуватися при подальшому вивченні теми у вузі, при написанні дипломних і кандидатських робіт. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів з підрозділами, висновку, списку літератури та джерел (59 позицій), додатків. Загальний обсяг роботи становить 88 сторінок.