ВСТУП

Актуальність дипломної роботи полягає в необхідності наукового й об¢єктивного вивчення творчого доробку українських письменників Донеччини другої половини ХХ століття. В українському літературознавстві, на жаль, досі не створено дослідження аналітико-узагальнюючого характеру, яке б всебічно висвітлювало особливості розвитку української літератури у шахтарському регіоні в умовах суворої партійної регламентації, розкривало значення даного літературного процесу в контексті української культури. Теоретико-методологічною основою дипломної роботи є праці з історії сучасного українського літературного процесу М. Коцюбинської, Ю. Шереха, Ю. Лавріненка, М. Жулинського, Г. Сивоконя, В. Дончика, І. Дзюби та ін., літературознавчі дослідження М.Гетьманця, А.Ткаченка, І.Денисюка, А.Гризуна, С. Андрусів, Т. Гундорової та ін., Спроби проаналізувати українську літературу Донеччини ХХ ст. з точки зору національної ідеї, підкреслити її значення у становленні етапу нового відродження країни з¢являються в літературознавстві 90-х рр. минулого століття. Різні аспекти творчості донецьких письменників розглядаються у статтях і книгах С. Мишанича, О. Галича, І. Костирі, Л. Талалая, І. Дзюби та ін. Цим питанням присвячено матеріали Всеукраїнських наукових конференцій та VI Міжнародного Конгресу україністів, що відбувалися в м. Донецьку протягом останнього десятиліття і об¢єктом свого дослідження обрали літературну спадщину В. Сосюри та В. Стуса. Мета роботи обумовлена потребою висвітлити особливості розвитку літературної Донеччини в умовах тоталітарної системи, простежити основні концепти ідейно-тематичної спрямованості творів, амбівалентність естетичних поглядів митців, що формувалися під впливом національних ідеалів з одного боку, та декретованих ідеологічних постулатів. Досягненню цієї мети підпорядковані наступні завдання: - з¢ясувати суспільно-культурні передумови розвитку української літератури Донеччини ХХ ст.; - розкрити сутність літературного процесу другої половини ХХ століття на Донеччині як невід¢ємної частини української літератури загалом, що функціонувала в умовах тоталітарного тиску; - дати аналіз жанрово-тематичної та стильової своєрідності поезії шахтарського краю і довести, що донецькі автори жили загальнонаціональними проблемами з деякою орієнтацією на специфіку регіону; - простежити становлення шістдесятницького руху на Донеччині, формування його філософської течії, що зосередила увагу не на суспільстві, а на психології й житті окремої особистості; - показати самобутність індивідуальної авторської манери як складової частини естетичної платформи майстрів художнього слова Донеччини другої половини ХХ ст. Предмет дослідження – провідні концепти української поезії Донеччини другої половини ХХ ст., жанрово-стильові аспекти і художня образність поезії шахтарського регіону. ХХст. Об¢єктом дослідження є творчість представників донецького письменства К. Герасименка, М. Упеника, М. Рудя, Л. Колеснікової, В. Віти, О. Орача, Н.Ткачук, В. Соколова, П. Бондарчука, Є. Летюка, Л. Талалая, М. Малахути тощо, на основі якої формується загальна картина стану в українській літературі шахтарського регіону вказаного періоду. Методи дослідження. Сучасне вивчення літератури передбачає використання різних методів аналізу залежно від мети роботи. У даному дослідженні здійснена спроба сучасного прочитання поетичних текстів з використанням елементів структурального і типологічного методів. Історико-контекстуальний метод застосований при розгляді функціонування українського літературного процесу на Донеччині в епоху тоталітаризму і перебудови. Під час дослідження творчості кожного автора провідним виступає метод самототожності письменника. Джерельною базою роботи є поетичні твори донецьких авторів, опубліковані в журналах, часописах, альманахах, окремими виданнями, що зберігаються в бібліотеках, архівах, приватних колекціях Донеччини та інших міст України. Вивчення цих розпорошених джерел є хоч і трудомістким, але вкрай необхідним елементом роботи. Саме на основі їх детального аналізу ґрунтується синтетичне дослідження з даної проблеми. Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в сучасному літературознавстві здійснюється спроба об¢єктивного переосмислення літературного процесу Донеччини другої половини ХХ ст. з урахуванням онтологічного, філософсько-естетичного аспектів. Практичне значення дослідження полягає в тому, що наше спостереження розвитку української літератури Донеччини доповнить загальну картину літературного процесу ХХ ст. в Україні, уточнить і конкретизує деякі закономірності його функціонування, введе в науковий обіг нові імена, факти, явища, раніше невідомі громадськості. Робота може бути використана істориками літератури, працівниками філологічної освіти при читанні вузівського курсу лекцій з новітньої української літератури, у спецкурсах і спецсемінарах: "Українська література в умовах тоталітарної системи”, "Українське літературне відродження на Донеччині”, "Література рідного краю”, а також при проведенні уроків з української літератури в середніх загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладах, при написанні курсових і дипломних робіт тощо. Структура роботи відповідає меті і завданням дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел (115 позицій). Загальний обсяг роботи – 76 сторінок.