ВСТУП

Історичний рух, як відомо, це не тихоплинна смуга подій, котрі "планомірно" приходять на зміну одна одній. Є в ньому і "революційні стрибки", і тупцювання на місці, і навіть рух назад.Таким закономірностям підвладна й художня творчість як одна з ланок історії. Причому свою залежність від неї виявляють не лише види мистецтва в цілому, стилі, напрями, а й окремі жанри творчості та жанрові різновиди. Яскравий приклад – інтенсивний розвиток романтизму. Шукання відповіді на питання, що таке романтика й романтизм – це процес, який почався на рубежі XVIII-XIX століть і триває до сьогоднішнього дня. Лірика і роман – ось те найбільш цінне, що ми отримали від минулого сторічча, без чого, власне, не було б нашої сучасної культури.Саме в XIX столітті лірика в усій її різноманітності, починаючи з інтимно-любовної і закінчуючи громадянською, настільки глибоко відобразила історичний досвід людей у ту епоху розвитку, досягла такої повноти, що опинилася на магістралі культурного і художньго руху. Однією з основних засад нового мистецтва стало проголошення свободи творчої особистості. Саме проблема особистості стала для романтиків центральною. Головне місце в літературі романтизму займає особистість поета. Рух і поривання людського духу безкінечні, тому одим з основних принципів романтичного мистецтва – універсальність, намагання відтворити в кожному творі велич і розмаїття світую Один окремо взятий твір є тільки фрагментом у безкінечному потоці життя. Таке розуміння мистецтва стало основою для трансформації системи художніх жанрів. По-перше, великого значення набули традиційні фольклорні жанри(казка, пісня, балада). По-друге, романтики використали й жанри, що дісталися їм від попередніх часів(передусвм новелу, повість, поему і роман). Але всі ці жанри, зазнавши впливу романтичної естетики, набули якісно нових рис. Значно розширився арсенал художніх засобів мистецтва. Їм належить заслуга розробки багатьох нових жанрів, переважно суб¢єктивно- філософської направленності: психологічної повісті (особливо багато зроблено ранніми французькими романтиками), ліро-епічної поеми (лейкісти, Байрон, Шеллі), ліричного вірша. Поети-романтики, рішуче пориваючи з традиціями класицистичного віршування, провели принципову реформу вірша, наблизивши його можливості до відображення внутрішньонго світу особистості. Ще одним наслідком інтересу до окремої людської особистості стала увага до психології героїв, намагання проникнути в глибину людської душі, а отже, саме романтизм заклав підвалини великої психологічної прози, що прославила ХІХ століття. Проблеми романтизму широко висвітлені у вітчизняному літературознавстві. Необхідно згадати праці Н.Я.Берковського, В.В.Ванслова, А.О.Єлістратової, В.М.Жирмунського, І.Г.Неупокоєвої, Б.Г.Реїзова, О.С.Дмитрієва та інших. У той же час доводиться констатувати, що проблема жанрової системи романтизму розглядається мало. Крім того, в сучасному українському літературознавстві романтичному мистецтву практично не приділяється уваги. Можна назвати тільки невеликі монографії та журнальні статті, але фундаментальних праць, подібних до знаменитої роботи В.М.Жирмунського "Байрон і Пушкін” у російському літературо-знавстві, в нас немає. Слід зауважити, що перший український підручник із зарубіжної літератури доби романтизму виданий тільки у 1997 році. Саме тому була визначена тема данної роботи: "Вплив європейського романтизму на розвиток українського романтизму XIX століття". Актуальність роботи – полягає в необхідності детального висвітлення процесу розвитку української романтичної літератури в контексті розвитку європейського романтизму; необхідності акцентувати увагу на суто українських, ментальних особливостях літератури XIX століття. Об¢єкт дослідження – основні українські та західноєвропейські (німецька, англійська, французька) літератури романтичної доби. Предмет дослідження – жанрова система західноєвропейського та вітчизняного романтизму. Мета дослідження полягала у визначенні особливості основних літературних жанрів данного періоду. Об¢єкт, предмет та мета дослідження визначили його основні завдання: 1. Вивчити основну теоретичну літературу з проблеми дослідження. 2. Проаналізувати становлення й розвиток конкретних жанрів, їхню специфіку в окремих літературах. 3. Дослідити різноманітність творчих індивідуальностей жанрового комплексу романтизму. Систематизація дослідження використовувала переважно такі методи: критичний аналіз художніх творів, порівняльний аналіз літературознавчих праць та монографій, синтез та інтерпритація джерел. Джереловознавчою базою дослідження були: твори художньої літератури, наукової монографії, сучасні дослідження, різноманітний літературознавчий матеріал та інші публікації тематики, суміжної з проблемою даного дослідження. Наукова новизна та теоретична значущість роботи полягає в тому, що: - визначено основне коло жанрів, характерних для даної епохи; - виявлено основні тенденції розвитку жанрової системи; - розкрито сутність і зміст процесів, що відбувалися в літературі західноєвропейського та українського романтизму. Практичне значення результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в процесі викладання курсу зарубіжної та української літератури в середній школі. Крім того, одержані результати стануть певним доробком у розширенні теоретичної та літературознавчої бази вузівського курсу. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку вико-ристаної літератури.