ВСТУП

Переосмислення літературного канону, дослідження постатей, які раніше з ідеологічних або інших причин були вилучені з історії літератури та несправедливо забуті, є актуальною потребою українського літературознавства. Сучасний погляд на творчість таких призабутих письменників засвідчує, що вона може бути перечитана заново і суттєво доповнена, а нерідко може й внести корективи в наше уявлення про літературне життя певної епохи, його естетичні особливості, жанрово-стильову динаміку. Юрій Клен – Освальд Бургардт – також належав донедавна до „забутих” з ідеологічних причин письменників. Творчість Юрія Клена, яка вирізнялася серед поетичного доробку митців Радянської України та еміграції синтезом київської „неокласичної” традиції, світоглядних принципів „вісниківської квадриги” та трагічного оптимізму „празької школи”, цілком закономірно стала предметом літературознавчих студій та ґрунтовних критичних розвідок як в Україні, так і поза її межами. Актуальність дослідження. Естетична природа образної мови творів самобутнього письменника на сьогодні вивчена недостатньо. У 40-50-х роках нечисленні виступи Д. Донцова, Є. Маланюка, Ю. Шереха про творчість митця позначені публіцистичним пафосом. Спроби формування літературного портрету митця належать Ж. Бургардт та К. Ф. Зісу, в яких поряд з біографічним матеріалом аналізуються деякі ідейно-тематичні пласти його творчості. З кінця 80-х років ім’я Юрія Клена передусім як „неокласика”, що продовжив київську традицію в екзилі, з’явилося у періодичних виданнях України завдяки Ю. Коваліву, М. Неврлому, Л.Череватенку. У контексті „неокласики” і „празької школи” його згадують О. Астаф'єв, В. Брюховецький, І. Дзюба, М. Ільницький, М. Крупач, Г.Райбедюк. На особливу увагу заслуговують літературознавчі дослідження Л. Тимченко „Український неокласицизм 20-х років ХХ ст..: генезис, естетика, поетика”, 1997; М. Богач „Світогляд і поетика Юрія Клена”, 1998; В. Сарапин „Поезія Юрія Клена та її місце в літературному процесі першої половини ХХ ст..”, 2000. Проте історіографія цього питання змушує констатувати, що недостатньо з’ясованою залишається естетична природа поезії митця, особливості його індивідуального стилю. Актуальність роботи зумовлюється також тим, що метафористика поезії Юрія Клена ще не була предметом спеціального літературознавчого дослідження, хоча саме вона здебільшого визначає ідейно-естетичний характер його поезії та дає змогу глибше пізнати особливості малодослідженого ідіостилю поета-неокласика. Мета дослідження полягає в теоретичному і практичному осмисленні специфіки вияву та функціонування метафоричних конструкцій у поетичній мові Юрія Клена, дослідженні самобутності його поетичних творів. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: - з’ясувати пов’язаність творчої долі Юрія Клена з неокласичними тенденціями в українській літературі; - виявити особливості використання метафори у художніх текстах поета; - визначити функціональні можливості метафори у поезіях Юрія Клена; - визначити риси індивідуального стилю поета та рівень літературної майстерності. Об’єктом дослідження обрано поетичну спадщину Юрія Клена, предметом – метафоричні конструкції, зафіксовані в його поетичних творах. Джерельну базу склали поетичні тексти письменника, дослідження з історії літератури, літературної критики, теорії літератури, поетики. Пропоноване дослідження має комплексну методологічну базу, у якій домінуюче значення надається структурно-семантичному методові. Теоретичне значення і практична цінність дипломного дослідження полягає в можливості використання його результатів у процесі викладання вузівських курсів історії та теорії літератури, при читанні спецкурсів і семінарів, при написанні учнівських самостійних робіт, а також для повної об’єктивної характеристики творчості Юрія Клена. Структура роботи. Дипломне дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел (67 позицій). Загальний обсяг роботи становить 72 сторінки.