ВИСНОВКИ

Проведений аналіз прозової творчості Жорж Санд та Марка Вовчка дає підстави зробити такі основні висновки. Дев’ятнадцяте століття − одна з найцікавіших і найяскравіших сторінок у розвитку світового літературного процесу. Саме цей час називають „золотим фондом світового письменства”, адже література цього періоду збагатилася творами В.Гюго, В.Скотта, Дж. Г. Байрона, Жорж Санд, Стендаля, О. де Бальзака, П.Меріме, Г.Флобера; І.Котляревського, Т.Шевченка, П.Куліша, Марка Вовчка, І.Франка, Лесі Українки й багатьох інших письменників. Митці не тільки намагалися передати у своїх творах динамічний розвиток економічного буття, природничих наук, нових філософських ідей (як рушійних сил дійсності), а й показати, як ця дійсність впливає на життя й свідомість людини. Картина літературного процесу в західноєвропейських літературах ХІХ століття досить своєрідна порівняно з попередніми епохами. Особливою її прикметою є поява нового розуміння сутності й функцій мистецтва, нове бачення людини, що зумовило творення нової художньої системи, нове розуміння правди дійсності й правди художньої. У надрах ХІХ століття співіснують різні художні напрями, зокрема романтизм і реалізм. На відміну від романтиків, реалісти прагнули не втекти від дійсності, шукаючи ідеали в іншому світі, а, навпаки, відобразити її у своїх творах такою, яка вона є − „реальною”, справжньою, без прикрас − дійсність у формах самої дійсності. Та й герой тепер був не винятковою особистістю, а звичайною людиною зі своїм неповторним характером. Незважаючи на те, що реалізм та романтизм як художні системи протилежні один одному, на початку ХІХ століття вони розвиваються паралельно, не вступаючи в конфронтацію, переплітаючись та взаємодоповнюючи одне одного. І тільки з 30-х років ХІХ століття реалізм перебирає на себе провідну роль. Серед класиків світової літератури, творчість яких припадає на період „золотого віку” в літературі, своєю самобутністю й неповторністю творчих ідей виділяються дві жінки, письменниці, геніальні творці художньої прози. Їх творчість можна вважати зразковою, бо вони вмістили у своїх творах основні особливості романтизму та реалізму як течій. Порівнюючи творчість цих письменниць, не можна не зазначити те, що, створюючи образ Марка Вовчка, П. Куліш мріяв про українську Жорж Санд, сільські повісті якої користувалися великим успіхом. Тобто вже з самого початку доля вказала на майбутню спільність творчої манери літературних діячок. А тісний зв'язок Марка Вовчка з Францією та французькою літературою ще раз це підтверджує. І Жорж Санд, і Марко Вовчок у своїй творчості торкнулися селянської теми, різнопланово показали життя селян ХІХ століття. У творах знаходимо багато спільного. По-перше, це авторська позиція активної симпатії до селян. Ні в одному творі письменниць немає гострого засудження тих чи інших рис характеру персонажів, чи то їхніх учинків. Усе знаходить своє виправдання. І загалом селяни у творах дещо ідеалізовані. Протиставляючи два світи – селянський та панівний – Марко Вовчок та Жорж Санд трактують їх як моральні полюси, що є дуже віддаленими й не мають нічого спільного між собою. Але не меншого значення в порівнянні зображення селянського життя набувають і типологічні відмінності. По-перше, у повістях Жорж Санд відсутнє те зближення з простим народом, світом, у якому він живе. Авторка не „розчиняється” у своєму оповідачі, як це робить Марко Вовчок у своїх творах. Якщо українська письменниця зображувала селянське життя з внутрішньої сторони, проникаючи у найпотаємніші його куточки, то Жорж Санд дотримується зовнішньої точки зору щодо життя селянства. Розповідь у її повістях ведеться високоосвіченою парижанкою, яка висловлює передову суспільну думку. Саме цей факт призвів до розбіжності між авторською мовою та справжньою мовою селян. Цю розбіжність Жорж Санд намагалася подолати, але зробити це їй вдалося тільки у „Франсуа-знайді”. Марко Вовчок, у свою чергу, використовує у своїх творах повну палітру мовних особливостей селянства. Тут і приказки, і прислів’я, і діалектизми, і численні пестливо-здрібнілі форми. Небагато уваги, на відміну від Жорж Санд, Марко Вовчок приділяє опису інтер’єру, одягу й загалом побуту селян. Акцент письменниця робить на розповідях героїв про тяжке горе, муки, знущання, яких зазнали вони і близькі їм люди — селяни — від кріпосників. У творах Жорж Санд ми бачимо детальні описи приміщень, картини свят, вірувань, трудових буднів. Ще однією істотною відмінністю творів Марка Вовчка є те, що вона основною лінією обрала вплив кріпосного ладу на особисте життя своїх героїв та співвідношення персонажів з народним побутом і звичая­ми, що склалися в умовах кріпосницької сваволі. Жорж Санд же основою сюжетів сільських повістей обирає навколишні обставини та їх вплив на життєві долі персонажів. Отже, тема життя селянства не мала широкого розповсюдження в літературі ХІХ століття. Але внесок, який зробили Жорж Санд та Марко Вовчок, назавжди закріпив у тематичному колі місце для її розгляду. Відштовхуючись від доробку цих двох видатних письменниць, літератори почали розвивати далі подані типи персонажів, запропоновані ідейні колізії. Своїми творами на селянську тематику Жорж Санд та Марко Вовчок похитнули дещо усталену літературну картину світу та зробили значний внесок у доробок світової літератури.