ВСТУП
До недавнього часу iм'я Богдана Сильвестровича Лепкого в Українi було майже чи зовсiм невiдомим, а його твори забороненi або ж надiйно захованi у спецiальних фондах наукових бiблiотек. "Молодшому ж поколiнню, яке довоєнних книжок в руках не тримало, прiзвище Лепкого видається пустим звуком. А над Днiпром то й найстарший читач такого автора не знає, бо ж галицька книжка потрапляла сюди як захалявна лiтература, щоб тут загубитися чи залягти у спецфондi, не доступному звичайному смертному. Так майже повнiстю випав з народної пам'яті плідний письменник i заслужений дiяч, якого у свiй час громадськість називала Нестором української літератури в Польщi...", – зазначає М.К.Сивiцький [49, с.3–4]. На все, що пов'язане з нацiональною iдеєю, з героїчною та трагiчною iсторiєю нашого народу, було накладено табу. Десятки й сотнi дiячiв культури, митцiв пiдданi забуттю, дискредитацiї зазнала і постать Богдана Лепкого, його iм'я "... чи не найстараннiше й найпослiдовнiше викорiнювали зi свiдомостi й пам'ятi українцiв..." [4, с.107]. Богдан Лепкий нiби вiдчував своє майбутнє забуття, коли писав у своїх вiршах: Забудьте ви мене за злобою, сплетнею, За хмарою лукавих, хитрих слiв. Я певний: не один над книжкою моєю Замислиться i задрижить душею, Зриваючись до кращих, лiпших днiв [35, с.176]. Разом з воскреслою Україною стали вiдроджуватись забутi iмена людей, якi своє життя присвятили нацiональнiй ідеї. Відбувається поступове "повернення славних iмен у сучасну українську культуру, з якої вони були насильно вилученi ...", а це пов'язано "... з осмисленням їхньої творчостi в усiх аспектах – iдей, якi вони сповiдували, художнiх напрямкiв, якi вони репрезентували, мови, якою вони здобувалися на самовираження себе i свого часу" [18,с.203]. Так "... грань за гранню вияскравлюється досi незнана постать Богдана Лепкого: він не лише вiд материнського духа i плотi – Поет з великої лiтери; він – прозаїк, майстер рiзних жанрiв; він – документалiст епохи, публiцист i редактор; він – вчений-дослiдник i видавець; він – педагог-професор; він – маляр i мистецтвознавець; він – полiтик i суспiльно-громадський дiяч..." [26, с.6–7]. Прочитання творів, дослідження творчої спадщини Б.Лепкого в різних аспектах здійснювали Н.Білик-Лиса, Р.Гром’як, М.Жулинський, Г.Заболотна, М.Ільницький, О.Мишанич, К.Немира, В.Погребенник, Ф.Погребенник, В.Соболь та ін. Якщо літературознавчий підхід до творчості Б.Лепкого пов’язаний із вивченням життя і творчості, виявленням національно-патріотичного і загальнолюдського в історичному романі "Мазепа", розглядом поетики історичної романістики та малої прози, то мовностилістичний аналіз художніх творів Б.Лепкого в українському мовознавстві майже відсутній. Немає спеціального монографічного дослідження про мову і стиль Богдана Лепкого. Потреба вивчення мовотворчості Б.Лепкого, що репрезентує українську історичну прозу 20–30-х років ХХ ст., на якій виховувалося ціле покоління українців і яка засвідчила певний етап функціонування західноукраїнського варіанта національної літературної мови, зумовлює актуальність обраної теми дипломного дослідження. Метою дослідження є вивчення словника історичної прози Богдана Лепкого, його тематичної та функціонально-стильової різноманітності. Письменник залучає до художньої оповіді про історичні події лексику різних часових зрізів літературної мови, звертаючись до історизмів, архаїзмів, розмовної, просторічної та діалектної лексики. Саме на цих стилістично маркованих лексичних засобах української літературної мови зосереджено увагу в дослідженні. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: 1. Виокремити з історичних романів Б.Лепкого специфічну лексику. 2. Здійснити структурно-семантичну характеристику стилістично маркованої лексики. 4. Описати тематичні групи книжної та усно-розмовної лексики. Об’єктом дипломного дослідження є тексти історичних повістей Богдана Лепкого. Предметом дослідження є стилістично маркована лексика з погляду функціонування тематичних груп. Матеріалом дослідження стала мова історичних повістей Богдана Лепкого: "Мотря", "Не вбивай", "Батурин", "Полтава". Методи дослідження. У дипломному дослідженні використано метод лексикографічно-стилістичного опису лексики, лексико-семантичного та словотвірного аналізу. Теоретичне і практичне значення дипломного дослідження полягає в тому, що на основі застосованих методів лексикографічно-стилістичного та лексико-семантичного аналізу виявлено значення і способи використання книжних (історизмів, архаїзмів) та усно-розмовних виражальних засобів. Результати дослідження можуть бути використані при вивченні творчості Б.Лепкого в навчальних закладах, у лінгводидактиці, зокрема в поглибленому висвітленні історії української літературної мови кінця XIX – початку ХХ століття. Обсяг і структура дипломної роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дипломної роботи 71 сторінка.