Вступ

Українська жінка кінця ХХ століття виявляє незадоволення своїм становищем, прагне самореалізації, активної участі в усіх сферах життя, навіть тих, які раніше були переважно прерогативою чоловіків (політика, державне управління). В Україні оформлюється жіночий рух, існує ряд жіночих організацій та ініціатив: екологічних, правозахисних, політичних тощо. З’являється високоосвічена жіноча еліта, яка активно вносить власне світобачення у сфери філософії, науки, культури. Художня література як велике «дзеркало» відбиває і зміну традиційних жіночих ролей, і дискусії щодо усього у сучасному суспільстві. В українському письменстві кінця ХХ століття зазвучав виразний «жіночий голос», представлений, зокрема, в прозі Л. Демської, Т. Зарівної, Г. Пагутяк, Г.Тарасюк, Л. Тарнашинської, М. Матіос, Є. Кононенко, О. Забужко та інших. Н.Зборовська стверджує: «Замість чоловічого (традиційного) уявлення про жінку оформляється власне уявлення жінки про саму себе, про своє призначення, що цілком закономірно вступає у суперечність із міфами патріархальної культури» [18]. У 90-х роках ХХ століття українська жіноча проза починає усвідомлювати себе як літературний феномен, завдячуючи феміністичній критиці ( В. Агеєва, Т. Гундорова, Н. Зборовська, С. Павличко та ін.). На початку ХХІ століття жіноча проза знову привертає увагу своєю неповторністю. Різноманітність феміністичного підходу пояснюється різноманітністю обдарувань та своєрідністю їх поєднання у творчій жіночій особистості, яка еволюціонує на кожному новому етапі суспільного життя, що в цілісності складає неповторну біографію літературного покоління пострадянської епохи. У літературознавчому осмисленні сучасної української жіночої прози як специфічного художнього явища, «вписуванні» її в поточний літературний процес і в контексті світової літератури відіграє визначення її ідейно-художньої своєрідності, образу світу, який трансформується специфікою художнього мислення. Однак до цього часу цей естетичний феномен не дістав належного висвітлення в українському літературознавстві. Праці вчених стосовно обраної теми переважно мають форму літературно-критичних рецензій на окремі твори чи збірки прози окремих авторок, до того ж спрямовані більше на їх оцінку, аніж на аналіз. Деякі спостереження над станом сучасної жіночої української прози зроблені в статті С. Павличко «Чи можливий в Україні фемінізм?» [43], ґрунтовний аналіз з позицій гендерної й психоаналітичної методології здійснила Н. Зборовська в науковій розвідці «Феміністичний триптих Є. Кононенко в контексті загальноукраїнської проблематики» [24], Г. Тарасюк у статті «Проза без імітацій» [52] визначає письмо Є. Кононенко як «жорстке, експресивне, безбожно одверте». Також прозу Є. Кононенко досліджували О.Брайко [5], О. Соловей [47-48], Л. Тарнашинська [53] та ін. Щодо прози М. Матіос, необхідно визначити наукові розвідки Я.Голобородька [9], О. Застеби [16], М. Якубовської [71], Б. Червака [66], М.Криштопи [32], І.А. Морозова [39], Т. Тебешевської [54]. Ці літературознавці відмічали уміння письменниці «концентрувати драми на одному сантиметрі тексту», проникати «в потаємні печери людської психіки». Отже, сучасна жіноча проза як літературний феномен потребує наукового розгляду, визначення його сутності та художніх форм його вираження, що й визначає актуальність теми нашої магістерської роботи. Мета роботи: осмислення моделювання художнього світу у прозі Є.Кононенко та М. Матіос – передбачає реалізацію низки завдань, зокрема таких: 1. Окреслити жанрово-композиційно-стильові особливості триптиху «Солодка Даруся» Марії Матіос. 2. Розглянути художнє моделювання характерів протагоністів «Солодкої Дарусі» М. Матіос. 3. Схарактеризувати виняткову трагічну жіночу долю за повістю М. Матіос «Мама Маріца – дружина Христофора Колумба». 4. Подати тематико-проблемний аспект та жанрово-стильову характеристику «Щоденника страченої» М. Матіос. 5. Розкрити художні засоби характеротворення протагоністки «Щоденника страченої» М. Матіос. 6. Визначити жанрово-стильову приналежність прози Є. Кононенко. 7. Проаналізувати художній текст «Зради» Є. Кононенко з позицій психоаналітичного методу. 8. Обґрунтувати автобіографізм і гендерний підхід в есеї «Без мужика» Є. Кононенко. Об’єктом магістерського дослідження є художні тексти, публіцистика, літературна критика, інтерв’ю та інші форми саморепрезентації українських письменниць кінця ХХ – початку ХХІ століття: М. Матіос та Є. Кононенко. Предметом вивчення є художні засоби, художньо-світоглядні мотиви, художні моделі, представлені творчістю Є. Кононенко та М. Матіос як цілісне естетично-психологічне переживання жіночої екзистенції. Вибір теми зумовив і основну специфіку методів аналізу: - наукових літературознавчих праць; - текстуальне опрацювання прози М. Матіос та Є. Кононенко, виявляння типології художніх засобів моделювання дійсності; - описовий метод; - порівняльний метод. Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані студентами при вивченні спецкурсу «Сучасний літературний процес», при написанні курсових робіт, а також вчителями-словесниками при викладанні курсу сучасної української літератури. Структура магістерської роботи зумовлена метою та завданнями і має такий вигляд: вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури.