вступ

Актуальність дослідження. Українське літературне бароко виникло в складний період розвитку українського суспільства. Під впливом доби формується світогляд. При цьому пропонується мистецький варіант реагування на час зламу, який знайшов своє вираження у пізніші за часом етапи розвитку української літератури. Проблема вивчення таких типологічних сходжень ще не достатньо вивчена в сучасному літературознавстві. Це пояснюється рядом причин. По-перше, саме бароко, яке лягло в основу модифікованих повторів, тривалий час залишалося осторонь ґрунтових досліджень. По-друге, до сьогодні не вироблено теоретичного дискурсу, за допомогою якого можна було б пояснити виникнення необарокових тенденцій. Українська література ХХ ст. – найкраще джерело для виявлення, дослідження та наукового осмислення необарокових тенденцій, які функціонували в яскравому стильовому спектрі цього часу. Мета роботи полягає у виявленні та аналізі необарокових тенденцій в українській літературі ХХ ст. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання: – обґрунтувати поняття «необарокові тенденції»; – виявити необарокові риси в творах 20–30 рр. ХХ ст.; – з’ясувати місце необарокових тенденцій у таких літературних явищах, як авангардизм, «шістдесятництво»; – визначити модифіковані риси бароко в драматургії кінця ХХ – початку ХХI ст. ; Об’єкт дослідження – поезія, проза, драматургія ХХ ст., де виявлено необарокові риси. Предметом дослідження є феномен художньої неповторності барокової моделі зображення дійсності. Методи дослідження. У роботі поєднано порівняльно-типологічний, порівняльно-історичний, історико-функціональний методи дослідження із системно-аналітичним підходом до інтерпретації літературних явищ. Основу дослідження становлять теоретико-літературні, теоретико-методологічні та історико-літературні праці Д. Чижевського, Д. Наливайка, В. Роменця, В. Шевчука, А. Макарова, Л. Ушкалова, Н. Шумило, Ю. Барабаша, Ю. Лавріненка, Т. Гундорової, Я. Поліщука, В. Соболя, М. Сулими, В. Моренця. Використовуються праці зарубіжних вчених К.Г. Юнга, А. Шопенгауера, Р. Барта, Г. Гадамера, М. Ломброзо. Наукова новизна полягає в тому,що на широкому літературному матеріалі проаналізовано, систематизовано і науково означено необарокові риси в українській літературі ХХ ст. Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані в процесі викладення курсів теорії літератури, історії української літератури, спецсемінарів та спецкурсів, на філологічних факультетах університетів і педуніверситетів, у написанні курсових, дипломних робіт, а також у викладанні української літератури в школах, гімназіях, ліцеях. Апробація роботи. Доповідь «Необароковий характер української драми межі ХХ–ХХI ст.» на науково-практичній конференції викладачів і студентів СДПУ (20–22 квітня 2010р.) Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури (118 позицій).