ВСТУП
Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Леся Українка увійшла в історію вітчизняної літератури як геніальна поетеса і як драматург, прозаїк, критик, публіцист і перекладач широкого діапазону нових – неоромантичних – підходів і творчих вимірів. Вона стала не тільки чільною постаттю свого літературного покоління, як зазначав М.Зеров, а й символом сміливого духовного новаторства в змісті й формі, ідеях і засобах їх тонкого художнього втілення. Цілком новаторським явищем була її поетична й неоромантична драматургія. Складана й багатогранна проблема з’ясування мистецької самобутності творчості Лесі Українки залишається актуальною і ще потребує багато зусиль. Не йдеться про ігнорування досвіду лесезнавців, що працювали протягом сторіччя, але все ж, думається, можемо говорити про нові перспективи, що постали віднедавна перед дослідниками. Питання, що торкаються мистецької специфіки творчості Лесі Українки, цікавили багатьох дослідників. На глибинний драматизм поезії авторки вказали І.Франко, М.Євшан, Д.Донцов. На визрівання в лоні її лірики, етичної поезії та прози драматичних форм звертає пильну увагу М.Зеров. Драми Лесі Українки найбільш ґрунтовно аналізуються в працях П.Руліна, А.Гозенпуда, О.Білецького, М.Драй-Хмари, П.Филиповича, А.Ніковського, І.Ямпольського. Чимало написано про «Одержиму», яка ще з часу появи 1913 року в московському журналі «Украинская жизнь» статті Д.Донцова «Поэзия индивидуализма» перебуває в центрі літературознавчої критикитики. Серед праць радянських критиків більш глибокими щодо світоглядно-філософських моментів є праці про зв’язки Лесі Українки з зарубіжними літературами – Р.П.Радишевського «Іскри єднання» та І.Ю.Журавської «Леся Українка і зарубіжні літератури». Маємо багато для розуміння засобів вираження в поезіях Лесі Українки, суто мовні дослідження поетики Л.П.Костюченко «У світі ідей та образів. Особливості поетики драми Лесі Українки», аналіз окремих етичних моментів подають статті у збірнику «Леся Українка. Публікації, статті, дослідження». Національні ідеї в творчості Лесі Українки досліджує М.Жулинський: «Як розбудити розум, що заснув? Леся Українка як уособлення національного обов’язку». Ґрунтовні дослідження творчості Лесі Українки належать П.Одарченкові: «Леся Українка: Розвідки різних років». Щодо місця творчості Лесі Українки серед напрямків української літератури початку XX ст. змістовною є стаття Г.Вервеса «Український модернізм і європеїзація літератури». На філософсько-естетичний потенціал творів Лесі Українки звернули увагу О.Гурган, Т.Мейзерська, Я.Поліщук, Л.Зелінська, А.Криловець, Л.Демська, В.Гуменюк. Значні досягнення літературознавчої думки постають у нових постмодерних дослідженнях постсовєтської епохи. Такими є монографії Тамари Гундорової «Проявлення слова. Дискурс раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація» та «Дискурс модернізму в українській літературі» Соломії Павличко, в яких вони торкаються деяких аспектів творчості Лесі Українки. Нове прочитання текстів Лесі Українки, що ґрунтуються на феміністичній концепції критичного аналізу мають праці Віри Агєєвої «Поетка зламу століть (Творчість Лесі Українки у постмодерній інтерпретації)” та есей «Моя Леся Українка» Ніли Зборовської, який вона присвятила Соломії Павличко. Ці праці містять ряд глибоких інтерпретацій сюжетів і образів драматичних творів Лесі Українки. До загальних здобутків необхідно віднести повноцінне введення творчості української письменниці в контекст європейської культури кінця XIX початку XX століття, порівняльний аналіз мотивів, ідей і образів її творів з художньою проблематикою Гауптмана, Ібсена, Бьорнсона, філософськими ідеями Ніцше, фемінізмом Жорж Санд, Сімони де Бовуар тощо. Теми національної та соціальної неволі в драматургії Лесі Українки розкриває дослідниця Лариса Масенко у праці «У Вавилонському полоні». Вона наголошує, що драматичні твори на сюжети з історії інших народів Леся Українка наповнювала проблемами свого краю і свого часу. У своїх драматичних творах Леся Українка порушувала широкий спектр проблем, намагаючись дати їм власну інтерпретацію, яка часто суперечила загальноприйнятим уявленням («Одержима», «Камінний господар», «Кассандра» та ін.) Більшість своїх драматичних конфліктів письменниця будувала на протиставленні та суперечності індивідуальної і загальної систем цінностей, а також індивідуальної та колективної моралі. Відтак нашу увагу привернуло насамперед те, що клала авторка в основу своєї інтерпретації класичних проблем (митець та оточення, бажання та обов’язок, співвідношення етичного та естетичного тощо), що було для неї важливим у зовнішньому і внутрішньому світі героя, а що – другорядним, адже з’ясування цього дає змогу по новому прочитати художні твори Лесі Українки з погляду культурної ситуації її епохи. Отже, за об’єкт магістерського дослідження обрано драматичні поеми Лесі Українки ,,Блакитна троянда”, ,,Лісова пісня”, ,,Одержима”, ..Кассандра”, ,,Бояриня” та інші, пов’язані з ними літературознавчі, філософські, критичні виступи письменників, літературознавців, культурологів; епістолярна спадщина та літературно-критична спадщина письменниці. Предметом дослідження є сутність нового типу героїні в неоромантичній драматургії Лесі Українки. Мета дослідження полягає в тому, щоб дослідити модерний тип героїні в драматургії Лесі Українки. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: 1. Схарактеризувати неоромантизм як новий стиль художнього мислення кінця XIX – початку XX сторіччя. 2. Визначити місце, яке посіла драматургія Лесі Українки в тогочасному літературному контексті. 3. Обґрунтувати концепцію модерного героя в українській літературі межі століть. 4. Розглянути провідні проблемно-тематичні рівні розкриття модерної героїні в драматичних поемах Лесі Українки: ,,Блакитна троянда”, ,,Лісова пісня”, ,,Одержима”, ,,Кассандра”, ,,Бояриня”. Методика дослідження.
Вибір теми зумовив і основну специфіку методів аналізу: · наукових літературознавчих праць; · епістолярного та літературно-критичного авторського матеріалу; · текстуальне опрацювання драматургічної спадщини Лесі Українки, виявлення типології характерів персонажів, їхніх домінант; · описовий метод; · порівняльно-типологічний метод. Щодо питання новизни досліджуваної теми: вона полягає у розгляді модерної героїні у драматургічній спадщині Лесі Українки, прочитання її творів під кутом зору філософського, культурологічного та художньо-естетичного аспектів. Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані студентами при вивченні творчості Лесі Українки, при написанні курсових робіт, а також вчителями-словесниками при викладанні української літератури. Структура магістерської роботи зумовлена метою та завданням дослідження і має такий вигляд: вступ, два розділи, висновки, список