ВСТУП

Актуальність дослідження. Для сучасного українського мовознавства надзвичайно важливим є вивчення мови в аспекті її взаємозв’язків із ментальністю, культурою, звичаями і традиціями українського народу. Ці зв’язки опосередкують концепти культури як складники етносвідомості. Одним із таких складників є концепт КРАСА, що репрезентує уявлення українців про одну з універсальних ознак буття – красу, яку виділяють у процесі емоційно-естетичного освоєння дійсності, зумовленого емоційно-почуттєвою домінантою української етносвідомості. Тому дослідження засобів мовного вираження цього концепту є актуальним. У філософії та естетиці існує значний доробок досліджень краси у площині категорії прекрасного. Красу називали властивістю об’єктів дійсності (Аристотель, Геракліт, Т. Гоббс, Дж. Сантаяна та ін.); ідеєю божественного, прекрасного, втіленою в речах (Платон, Августин, Хома Аквінський, та ін.), пов’язували із психічними функціями людини (Е. Кант, Г. Гегель, Ф. Шлегель та ін.), характеризували як феномен людської психіки (М. Мендельсон, Д. Юм). У психології та нейрофізіології естетики вивчається сенсуально-емоційна реакція суб’єкта на красу, його фізіологічна здатність до сприйняття прекрасного (М. Германов, І. Ренчлер, П.В. Симонов, Б. Херцбергер та ін.). В україністиці О.С. Мельничук, В.Г. Скляренко висвітлили етимологію лексем-позначень краси: гарний, краса, красивий [47, 67, 68]; П.Ю. Гриценко описав на діалектному матеріалі семантичні зв’язки дериватів з основою крас- [12]; О.В. Тищенко охарактеризував зміст етимонів *krasa, *garnь у складі слов’янського лексико-семантичного поля "позитивні емоції” [98]. Н.П. Бутенко, Д.І. Терехова шляхом асоціативного експерименту встановили стереотипні уявлення українців про красу, про наявність цієї ознаки в зовнішності людини [95, 96, 75]. Деякі дослідники, наприклад С.П. Бибик, С.Я. Єрмоленко, І.П. Сахно, М.М. Сахно, торкалися питання сполучуваності слів із семою ‘краса’ [100, 101]. Однак концепт КРАСА не був об’єктом комплексного дослідження, спрямованого на моделювання цього концепту як структури репрезентації етнічних знань, уявлень, відчуттів, почуттів, асоціацій, пов’язаних із красою й відбитих в українській національно-мовній картині світу. Об’єкт вивчення становлять мовні засоби репрезентації концепту КРАСА в українській національно-мовній картині світу. Предметом дослідження є структура і місце концепту КРАСА у концептосистемі та ментальному лексиконі українського етносу. Матеріалом роботи є текстові фрагменти, вилучені шляхом суцільної вибірки з поезій українських шістдесятників. Використано також матеріали "Словника української мови” в 11-ти томах; "Нового тлумачного словника української мови” в 4-х тт.; "Словника епітетів української мови” за ред. С.Я. Єрмоленко; "Словника асоціативних означень іменників в українській мові” Н.П. Бутенко; "Етимологічного словника української мови” в 7-и томах (Т. І – ІІІ); "Этимологического словаря русского языка” в 4-х тт. М. Фасмера; "Этимологического словаря славянских языков. Праславянского лексического фонда” (Вип. 3, Вип. 12.). Мета дипломної роботи –дослідити мовні засоби представлення етноконцепту КРАСА в українській поезії шістдесятників. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: – обґрунтувати теоретичні, методологічні засади концептуального аналізу; – проаналізувати зміст етноконцепту КРАСА співвідносно з універсальним концептом КРАСА; – охарактеризувати лексеми краса, красивий, прекрасний, врода, вродливий, гарний, ладний, які є ключовими словами етноконцепту КРАСА в українській національно-мовній картині світу, і встановити їхню етимологічну структуру; – висвітлити характерні ознаки поетичної картини світу українських шістдесятників, визначити місце й роль у ній концепту КРАСА; – розглянути специфіку мовної репрезентації в поезіях українських шістдесятників пропозиційної та асоціативно-термінальної частин КРАСИ ЛЮДИНИ, краси матеріального світу як складників концепту КРАСА; – дослідити на матеріалі поетичних текстів українських шістдесятників особливості пропозиційної та асоціативно-термінальної структури фреймових моделей двох інших складників аналізованого концепту – КРАСА ДУХОВНОГО СВІТУ і КРАСА МАТЕРІАЛЬНОГО СВІТУ. Методи дослідження. У роботі використано комплексну методику. Головним методом є концептуальний аналіз, що застосовується для побудови фреймових моделей концепту КРАСА на основі поезій українських шістдесятників. Допоміжними стали методики компонентного й дистрибутивного аналізу, завдяки яким здійснюється моделювання пропозиційних та асоціативно-термінальних частин концепту КРАСА, представленого в поетичних творах українських шістдесятників. За допомогою методик етимологічного й архетипного аналізу визначається первісний зміст етноконцепту КРАСА. При побудові фреймових моделей цього етноконцепту використовуються результати асоціативних експериментів, проведених Н.П. Бутенко, Д.І. Тереховою, Г.А. Уфімцевою. Наукова новизна роботи полягає в аналізі мовних засобів вираження етноконцепту КРАСА в поезії українських шістдесятників. Стрижневим підходом є опис специфіки мовної репрезентації цього етноконцепту на підставі посесивних відношень, тобто відношень належності краси суб’єктам, об’єктам, явищам дійсності. Розглянуто зміст етноконцепту КРАСА в контексті світової та української культури; висвітлено етимологію ключових слів цього етноконцепту з урахуванням українських народних вірувань, традицій і обрядів; представлено фреймові моделі концепту КРАСА на матеріалі поезій українських шістдесятників. Теоретичне значення роботи зумовлено аналізом особливостей мовної репрезентації концепту КРАСА у поезіях українських шістдесятників. Результати, отримані у процесі аналізу виділеного фрагмента концептосистеми української культури, сприятимуть поглибленню уявлень про національно-мовну картину світу, про специфіку етнічної свідомості, спрямованої на сприйняття й усвідомлення краси, а також можуть служити базою для вивчення мовної репрезентації особливостей поетичного світосприйняття, відображеного в різних поетичних картинах світу.
Практична цінність одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання в лексикографічній практиці, спецкурсів із лінгвокультурології, лінгвокраїнознавства, етносемантики, лінгвістичного аналізу художнього тексту, когнітивної лінгвістики, лінгвістики тексту.
Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури.