ВСТУП.
Актуальність дослідження. Листи письменниці мають цілковите право на самостійне існування, як окрема форма літературної діяльності. Подібно до художніх творів, листи визначних майстрів слова XIX ст. з порушеними в них проблемами актуальні і сьогодні. Епістолярій Лесі Українки - це багатюще джерело для дослідження її життя і творчості, її ідейно-художнього зростання як письменниці. Епістолярна спадщина поетеси – своєрідний літопис її життя і діяльності, так звані виправдовувальні документи, надзвичайно цінний коментар до багатьох її творів, "розмови”з відсутніми, що замінюють усне спілкування. Для листів письменниці характерне багатство образних висловів. В них є велика кількість прислів’їв, приказок, крилатих висловів, які мають фольклорне та літературне походження. Листи Лесі Українки за своїм характером різноманітні. Як і інші геніальні митці, вона вміла з кожним адресатом спілкуватись на властивій йому "хвилі”, тобто перебувати в колі його думок, інтересів, враховувати при цьому симпатії та антипатії адресата. Тому й природно, що зміст, тональність і взагалі їх стиль багато залежить від особи, якій адресувався лист. У листах письменниці цілий мікросвіт – густозаселена, її особиста "країна”. Тут є ряд блискучих характеристик, подій та різних людей, цікаві відгуки про літературно-мистецькі твори, чудові пейзажні ескізи, тонко підмічені, схоплені події, факти, деталі тощо. Деякі кореспонденції (до О. Кобилянської, М. Косача) сприймаються як етюди або поезії в прозі, чарують глибоким ліризмом, багатством художніх засобів. Ті листи, в яких містяться спогади про громадського діяча М. В. Ковалевського, розповіді про визначних українських представників кобзарського мистецтва Гончаренка, Кравченка, мають елементи форми нарисів. Інші за своєю пристрасною ідейною спрямованістю, постановкою злободенних суспільно-політичних питань можна віднести до епістолярної публіцистики. Наприклад, у листі до М. Драгомонова від 28 січня 1894 р. зроблена своєрідна вставка – окремий твір, що нагадує собою справжній памфлет. Розміщуючись у центрі листа, ця вставка-твір розвінчує псевдопатріотизм, буржуазно-націоналістичні тенденції окремих громадських діячів, відзначаючись виразним забарвленням, яке місцями переходить у сарказм. Листи письменниці місцями нагадують щоденник. Справді, кореспонденції до різних авторів можна уявити як фіксування вражень і почувань за певний період, навіть за надто короткий час. І, здається, наче це записи подій за днями. Буває, коли поетеса асоціативно згадує якісь найближчі чи зовсім давні часи й спиняється на них з метою викликати в адресата певні думки, емоції. Подібні листи мають у своїй композиції елементи мемуаристики. З приводу цього варто було б прислухатись до стислої, але влучної оцінки, яку дав епістолярію П. М. Попов: "Листи – частина життя людини , а листи, писані в літературних, мистецьких, наукових справах, це – частина історії літератури, мистецтва, науки. За своїм джерельно-документальним значенням листи близькі до мемуарів, записок, але цінніші за них, бо хоча писані часто похапцем, та завжди в найтіснішому зв’язку з своїм часом, з живою діяльністю. Листи по суті – це саме життя, схоплене в момент його творення або за його гарячими слідами ”[50; 5]. Отже, здебільшого кореспонденції Лесі Українки можна віднести до автобіографічних матеріалів, у яких вона день за днем подає найрізноманітніші відомості про особисте життя та діяльність, розповідає про своє оточення, суспільно-політичні, громадські або мистецькі події і т. д. Вказуючи на цю характеристичну рису листів, одночасно слід наголосити на їхній безпосередній близькості до літературної творчості. Звичайно, не все однаковою мірою цінне в епістолярі письменниці. В ньому є і інші відомості, пов’язані, наприклад, з подробицями перебігу хвороби чи різними побутовими малозначними справами. Трапляються також думки, які ще не відстоялися, не просіялися у свідомості поетеси і фіксують лише момент пошуків істини – діалектику становлення її - на певному відрізкові життя. Дослідження листів у контексті творчості поетеси дозволяє висвітлити ряд важливих питань, пов’язаних з її майстерністю. Саме в цьому і вбачаємо актуальність дослідження. Мета роботи – розглянути епістолярну спадщину Лесі Українки в історико-літератутному, а також частково в літературно-естетичному, психологічному і джерелознавчому аспектах. Досягнення поставленої мети передбачає розвязання таких завдань: - визначити ролі і місця листів у творчій спадщині письменниці; - дослідити питання про вивчення Лесею Українкою життя народу, природи, використання в її творчості так званого "нанизування” фольклорних мотивів в окремих драмах і віршах, наявність у творах запозичень із літературної спадщини українських і російських письменників; - висвітлити особливості формування художніх образів, праці над композицією творів, над смисловою виразністю і яскравістю слова; - дослідити підготовчу, внутрішню працю письменниці, "попередню оранку” (вислів Л. М. Толстого), що передує безпосередньому процесу творчості; - вивчити стильові особливості листів Лесі Українки. Предметом дослідження є особливості епістолярної спадщини Лесі Українки. Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у дипломній роботі завдань використано сукупність методів літературознавчого аналізу: проблемно-цілісний, спостережний, критичний аналіз художніх творів, синтез та інтеграція джерел. Наукова новизна полягає у тому, що вперше на рівні дипломної роботи робиться спроба дослідити епістолярію класика української літератури Лесі Українки. Теоретичне значення роботи. Епістолярна спадщина Лесі Українки належить до числа недостатньо опрацьованих тем в історії української літератури. Однак, їхнє дослідження необхідне для вирішення низки проблем літературознавчого характеру. У дипломній роботі зроблено спробу визначення ролі листів у житті та творчості видатної письменниці. Отримані результати становлять інтерес для спостереження взаємозв’язку приватних листів Лесі Українки з її творчим доробком. Висновки і узагальнення збагачують наукові розвідки щодо життєвого і творчого шляху видатної особистості у літературному процесі XIX – початку XX століття. Практичне значення роботи – результати дослідження можуть бути задіяні у вивченні творчості Лесі Українки у курсі історії української літератури у загальноосвітній школі, для підготовки наукових конференцій, для роботи гуртків з української літератури. Крім того, узагальнений матеріал стане певним доробком у розширенні літературознавчої бази вузівського курсу. Структура роботи. Дипломне дослідження складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.