ВСТУП Фольклорна традиція, яка викристалізовувалася тисячоліттями, взаємодіє з різними сферами культури. Питання взаємовпливів фольклору і літератури –– одне з найцікавіших і найскладніших. Дослідники розглядають два аспекти взаємодії цих видів словесно-поетичного мистецтва: з одного боку –– використання фольклорних традицій у художніх творах (фольклоризм літератури) і з другого –– вплив літератури на народну творчість. Незважаючи на те, що проблемі фольклоризму присвячено вже чимало праць, але систематизованого дослідження, яке б розглянуло це питання в аспекті історичної поетики, визначило етапи й рівні фольклоризму, немає ще дотепер. Проблема фольклор –– література і сьогодні викликає великий методологічний і теоретичний інтерес. Усі дослідники наголошують, що вона багатогранна. Яка роль фольклору як окремої художньої системи в історичному розвитку літератури, якими умовами в кожну історичну епоху визначається характер взаємозв'язків між ними, у яких формах здійснюється вплив фольклору на літературу –– це далеко не повний перелік питань, котрі стоять у центрі уваги вчених. У сучасному літературознавстві переосмислюється зміст літературного процесу ХІХ століття, який ще недавно зводився до двох основних художніх систем – романтизму та реалізму, що розвивалися як діахронно, так і синхронно; відкидаються стереотипи і стандарти, за якими поняття "реалізм” набувало універсально-оціночного характеру, а романтизм вважався етапом літературного розвитку, який мав подолати письменник. Щоб всебічно осягнути об’єктивний стан літературного життя ХІХ століття, передати його динаміку, стильове і жанрове розмаїття, необхідно розглядати літературу як іманентний процес, якому внутрішньо характерні власні закономірності розвитку та взаємодія родів і жанрів. Підхід з нових методологічних позицій дає змогу розглянути еволюцію окремого жанру, зокрема баладного, і не тільки осягнути суб’єктивний погляд окремого поета на історичні чи побутові події, а й розібратися в духовній атмосфері, позначеній певними філософськими, соціально-політичними, культурно-естетичними особливостями епохи. Актуальність теми. У контексті окреслених літературознавчих проблем актуальним видається наукове вивчення жанру балади, а звернення до обраної теми дипломної роботи бачиться доцільним та своєчасним. Жанр балади привертав увагу багатьох істориків і теоретиків літератури. Окремі проблеми жанру стали предметом наукового дослідження Я.Головацького, М.Драгоманова, Ц.Неймана, Ю.Яворського, які розглядали сюжети народних балад. Питання жанрової поетики, походження й еволюції фантастичних та міфологічних мотивів, взаємодії літературної і фольклорної балад висвітлювали М.Костомаров («Про історичне значення руської народної поезії», 1843; «Слов’янська міфологія», 1847), О. Потебня («Малоросійська народна пісня за списком ХVІ століття», 1876; «Пояснення малоруських і споріднених народних пісень», 1887; «Про деякі символи в слов’янській народній поезії», 1860), І.Франко («Жіноча неволя в руських піснях народних»,1883; «Студії над українськими народними піснями»,1913). Ґенезу окремих мотивів проаналізовано фольклористами-музикознавцями Ф. Колессою та К.Квіткою. Найґрунтовнішим дослідженням стала монографія О. Дея «Українська народна балада» (1986), у якій подано загальну характеристику баладного фонду українського фольклору, простежено еволюцію традиційних сюжетів. Літературна балада привертала увагу М.Гнатишака, Д.Загула, Д. Паніва, І.Пільгука. У праці М.Коцюбинської «Специфіка балади українських романтиків» (1961) проаналізовано первістки романтичної балади, у статті «Поетика Т.Шевченка і український романтизм» авторка розглянула балади Т.Г.Шевченка у контексті українського фольклору та романтизму. Питання баладотворчості Т.Шевченка досліджували Є.Кирилюк, В.Кравченко, Ф.Пустова, В.Смілянська, Є.Шабліовський, В.Шубравський. Значно менше уваги приділено дослідженню літературних балад другої половини ХІХ століття. Проблеми жанру у творчості окремих письменників розглядали М.Бондар, П. Волинський, Ф. і В.Погребенники, П.Хропко, М.Яценко. Теоретично-узагальнюючий характер має монографія Г.Нудьги «Українська балада»(1970), у якій подано історію жанру, виділено романтичну, соціальну, революційну та героїчну групи балад. Кількість праць, об’єктом дослідження яких стала балада, свідчить про те, що обрана тема є актуальною і становить значний науковий інтерес. Однак, незважаючи на висвітлення різних аспектів проблеми розвитку і становлення жанру, в українській літературі ще немає спеціального синтетично-аналітичного дослідження суті та особливостей літературних балад ХІХ століття. Невирішеною залишилася і проблема класифікації літературних балад. Нагальна потреба створення сучасної класифікації, що була б зумовлена не тільки хронологічним принципом, а й специфічно національними рисами ментальності українців, властивими жанру, його змістово-стильовими ознаками, характером конфлікту та врахуванням жанрової взаємодії визначає актуальність нашого дослідження. Мета дослідження – довести, що балада – це емблематичний жанр українського романтизму. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: - з’ясувати основні засади українського романтизму; - виявити спільне і відмінне між поняттями, «романтизм» і «романтика»; - виділити тематично-стильові течії українського романтизму; - дати визначення балади; - визначити специфічні ознаки балади і основні риси баладних модифікацій; - назвати сюжетно-тематичні групи українських балад. Об’єкт дослідження – особливості балад як емблематичного жанру українського романтизму. Предмет дослідження – літературні балади. Теоретичною та методологічною основою дипломної є концепції С.Єфремова, М.Зерова, М.Костомарова, М.Маркевича, І.Франка, П.Юркевича та ін.; роботи, присвячені історико-літературному процесу в Україні таких авторів, як М.Бондар, О.Гончар, Д.Наливайко, Ф. і В.Погребенники, М.Ткачук, П.Хропко, М.Яценко; дослідження О.Дея, Р.Кирчіва, М.Коцюбинської, В.Кравченко, Г.Нудьги, П.Приходька та інших з питань особливостей розвитку жанру балади; праці з історії України М.Грушевського, А.Кащенка, І.Крип’якевича та народознавчі дослідження М.Дмитренка, Г.Лозко, О.Потебні, В.Скуратівського. При написанні роботи більшою або меншою мірою використано такі методи дослідження літературних явищ: історико-порівняльний, типологічний, історико-генетичний, системний та описовий. Наукова новизна дипломної роботи полягає в тому, що в ній уперше зроблено спробу подати історію літературної балади ХІХ століття у класифікаційному аспекті з урахуванням специфічних рис жанру, його національних особливостей та хронологічного принципу. Здійснено перегляд колишніх ідейно-естетичних та історико-літературних уявлень про романтизм та реалізм; вперше виділено та системно проаналізовано основні сюжетно-тематичні групи і цикли балад ХІХ століття; дістало подальший розвиток дослідження проблеми дифузії жанрів. Теоретичне значення роботи полягає в тому, що її результати є певним внеском у дослідження особливостей жанру балади, його ролі та місця у літературному процесі ХІХ століття. Матеріали і висновки дипломної можуть бути використані у процесі подальшого дослідження балади, міжжанрової співдії, індивідуального стилю поета. Зазначені аспекти дослідження сприятимуть повнішому теоретичному осмисленню жанру та його значення в історико-літературному процесі ХІХ ст. Практичне значення дипломної роботи полягає в тому, що наведені у ній факти, теоретичні узагальнення і висновки можуть бути використані у написанні відповідних розділів підручників з історії української літератури ХІХ століття, посібників для вчителів-філологів і студентів. Результати цієї роботи можуть бути реалізованими під час проведення лекційних занять з теорії та історії української літератури, спецкурсів, спецсемінарів у вищій школі та у написанні курсових і дипломних робіт. Апробація та впровадження результатів дипломної. Окремі аспекти дипломного дослідження були викладені на науковійконференції 19 квітня 2011 року викладачів та студентів Слов’янського державного педагогічного університету , а також у науковій публікації «Системно тематичні групи балад» у збірці «Актуальні питання сучасної науки. Випуск 3 / Матеріали науково-теоретичної та науково-методичної конференції викладачів та студентів Слов’янського державного педагогічного університету, учителів загальноосвітніх закладів (філологічний факультет, 19-21 квітня 2011 р. / Відп. Ред.. Н.М. Маторіна. – Слов’янськ: СДПУ, 2011. – 286 с.)» Структура роботи. Дослідження складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (84 позиції) та додатків. Обсяг основного тексту роботи 67 сторінок, загальний обсяг 79 сторінок.