ЗМІСТ Вступ………………………………………………………………………….3-6 Розділ І. Партійна система: сутність, класифікація та типологія політичних партій………………………………………………………….7-35 1.1 Сутність, функції та типологія політичних партій…………………7-25 1.2 Партійні системи: світовий досвід………………………………….26-35 Розділ ІІ. Основні причини та способи утворення політичних партій…………………………………………………………………….36-45 2.1 Криза і негативні риси політичних партій…………………………….36-40 2.2 Аналіз законодавства, яке регулює діяльність політичних партій…..41-45 Розділ ІІІ. Партійна система України у період модернізації суспільства…………………………………………………………………46-68 3.1 Становлення партійної системи в Україні………………………….46-52 3.2 Етапи розвитку української багатопартійності…………………….53-62 3.3 Основні напрямки становлення та розвитку політичної системи в незалежній Україні………………………………………………………….63-68 Висновки…………………………………………………………………….69-71 Список використаних джерел та літератури……………………………72-75 ДОДАТОК А…………………………………………………………………76-84

Вступ
Актуальність теми дослідження. За роки незалежності українське суспільство пройшло складний шлях від абсолютної монополії однієї партії, яка намагалася керувати розвитком процесів в усіх сферах суспільного життя, до реальної політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, утвердження основних засад багатопартійної системи. Загальновизнаним сьогодні є той факт, що партійна система має велике значення для функціонування демократії. Партії виступають посередником між громадянським суспільством і державою та є одним з базових інститутів сучасного суспільства, без якого неможливо уявити існування представницької демократії. Представницька демократія передбачає прийняття владних рішень виборними особами, які отримують легітимні владні повноваження за допомогою інституту виборів. Через них народ визначає своїх представників і наділяє їх мандатом на реалізацію його суверенних прав. Якщо партійну систему розуміти як сукупність політичних сил, представлених у вищому законодавчому органі держави, то вона буде виступати головним чинником, від якого залежить ефективна робота парламенту, а отже, політична система країни в цілому. Тому досить актуальним є встановлення чинників та механізмів, що впливають на стан партійної системи. Партійній системі у розвинутих західноєвропейських країнах в зарубіжній політології приділяється значна увага, Україна ж залишається маловивченою. Тому особливо важливо дослідити основні тенденції розвитку партійної системи в Україні. Слід відмітити, що сьогодні певна частина політичних партій є своєрідними бізнес-проектами, політичними відгалуженнями великих підприємницьких структур. Орієнтованість на особистості конкретних політичних лідерів багатьох партійних і виборчих проектів свідчить про фрагментарність партійної системи України. Ступінь вивчення проблеми. Проблеми становлення і розвитку партійних систем у тих чи інших аспектах досліджувалися вченими країн Заходу. Серед них варто виділити: Г.Адамса, Р.Арона, П.Бурдьє, Р.Даля, М.Дюверже, А.Лейпхарта[11], Р. Міхельса[18]. Серед зарубіжних вчених постсоціалістичних країн в розрізі дослідження даної проблеми слід відзначити здобутки В.Коломейцев[7], Н.Шевцової, Т.Шмачкової[42], Ю.Юдіна. Серед українських вчених, які досліджували теорію і практику функціонування партійних систем, необхідно відзначити С.Бабія, А.Білоуса[3], В.Якушика[29], О.Гараня[5], А.Колодій, В.Костицького[9], Т.Кузьо[10], В.Литвина[12]-[13], Ф.Рудича, М.Примуша[32], М.Томенка[39], Ю.Шведа[40]-[41], В.Яблонського. Незважаючи на значну увагу, приділену проблематиці розвитку партійних систем, праці зазначених авторів засвідчують недостатню розробленість поняття "партійна система" та, особливо, неоднозначність його застосування, що знижує ефективність досліджень політичних відносин, створює проблеми теоретико-методологічного характеру в політичних і правових науках. А значить розв’язання цих проблем має не тільки науково-теоретичне, а й практично-політичне значення. Проблемою модернізації перехідного суспільства займалися вітчизняні дослідники Ф.Рудич, В.Горбатенко, О.Бабкіна, О.Панаріна, К.Гаджиєва та інших. Названі дослідження, у свою чергу, спираються на розвідки відомих західних вчених С.Дубе, М.Дюверже, Р.Шварценберга та інших. Не претендуючи на висвітлення модернізації суспільства важливо зосередити свою увагу на одному з важливих сегментів модернізації суспільства - партійній модернізації, яка охоплює суспільний розвиток в рамках формування багатопартійності та утворення на її основі стійкої партійної системи. Об’єктом дослідження є теорія і практика формування партійної системи в контексті світового досвіду й вітчизняних реалій становлення партійно-політичної сфери. Предметом дослідження є партійна система сучасної України з усіма її особливостями, складнощами і традиційними протиріччями. Метою дослідження є аналіз формування та функціонування партійної системи в умовах політичної модернізації українського суспільства. Завдання дослідження: - охарактеризувати сутність, функції та типологію партійних систем; - з’ясувати природу партійної системи і тенденції її розвитку в умовах модернізації суспільства, виходячи з досвіду розвинених демократичних країн; - виявити особливості формування партійної системи України та тенденції і перспективи її подальшої еволюції. - уточнити термінологію та типологію партійних систем. Методи дослідження. Під час написання роботи були використанні наступні методи: Методи історичного пізнання: синхронний, при якому явища розглядаються в контексті історичних обставин, і хронологічний, що передбачає послідовне розгляд подій в їх часової тривалості. Нормативно-ціннісний підхід надав можливість з’ясувати значення політичних партій для суспільства і особистості, її оцінку з погляду загального блага, справедливості, волі, поваги людської гідності та інших цінностей. Соціологічний підхід був корисний для з’ясування ролі політичних партій у суспільстві, їхнього впливу на політичну систему, економічні відносини, соціальну структуру і т.д. Порівняльно-політологічний використовувався для порівняльного аналізу процесів становлення політичних партій та їх зміни в різні історичні періоди з метою виявлення їхніх закономірностей і розходжень. Системний метод дозволив розглянути демократичну політичну систему як цілісний, складно організований організм, що знаходиться в безупинній взаємодії з навколишнім середовищем через вхід (сприймаючий вимоги громадян, їх несхвалення чи підтримку) і вихід (прийняті політичні рішення і дії) системи. Структурно-функціональний метод застосовувався при розгляді демократичної політичної системи, яка має складну структуру, кожен інститут якої має визначене призначення і виконує специфічні функції (ролі), спрямовані на задоволення відповідних потреб системи. Неоінституціональний метод дозволив виявити динаміку еволюції політичних партій. Наукова новизна визначається: Ø зверненням до актуальної у політологічному плані теми; Ø з’ясуванням сутності партійної системи, її особливостей, етапів в Україні, виявленням тенденції її подальшої трансформації – переростання атомізованої партійної системи в систему обмеженого плюралізму. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що в них, насамперед, отримали подальший розвиток проблеми української практичної політології. З практичної точки зору результати роботи мають певну цінність для суб’єктів партійно-політичного життя, які прагнуть брати участь у здійсненні влади чи бажають впливати на цей процес. Отримані результати та теоретичні узагальнення також можуть бути враховані при викладанні курсів «Політологія», «Практична політологія», «Виборчі технології», «Іміджелогія» у вищих закладах освіти. Структура роботи складається із вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел а також додатку. Повний обсяг дослідження становить 84 сторінки. Кількість сторінок, не включаючи перелік джерел і літератури, додатки становить 62 сторінки. Список використаних джерел включає 46 найменувань і займає 4 сторінки. Обсяг додатків становить 9 сторінок.