ВСТУП

Якщо людині судилося бути Богом, то престолом її буде книга. Ця давня мудрість лаконічно сформувала значення людського розуму. Але душа людини мусить бути наповнена тим божественним нектаром, ім’я якому – краса. Вона вічна, бо живе у картині, в музиці, у слові, в мармурі, у танці. Людина котра творить вічність, рівна Богові, але не менший дар потрібен, щоб зрозуміти, відчути досконалість створену кимось[18, С. 24]. Література, як і будь-яке мистецтво – «це час і простір, в якому живе краса людського духу» [21, С.11]. Вона й творить естетичну культуру особистості. Це дуже важливо тепер, в часи тотального духовного запустіння. Покоління, виховане на низькопробних фільмах, беззмістовних і вульгарних шоу, на бульварному чтиві, втратить традиційні естетичні орієнтири – глибинні пласти народної культури, твори високого мистецтва – і потоне у болоті духовної ліні і розбещеності. Небезпека появи такого покоління на Україні вже існує. Що може протиставити у такій ситуації школа? Школа повинна поставити естетичне виховання на такий рівень, щоб формувати культурну особистість, яка здатна на труд душі, себто на осягнення прекрасного, щоб мистецькі цінності стали духовною потребою юних. Сучасні умови вимагають нових підходів у навчанні та вихованні, передбачають ґрунтовне реформування в напрямку впровадження в освітню практику особистісно-орієнтованого навчання. Розв’язати цю проблему можна лише тоді, коли навчально-виховний процес у школі буде спрямовано на розвиток пізнавальної активності школярів, їх самостійності творчих можливостей тощо, адже ця проблема пов’язана з вирішенням питання підвищення якості навчально-виховного процесу в цілому [15, С. 10]. Саме тому на тих, хто працює в навчальних закладах покладена відповідальність за виховання всебічно розвиненої особистості, яка не тільки володіє необхідними знаннями, здатна самостійно опрацьовувати інформацію, а й відчувати красу навколишнього світу, щирість людських почуттів, відрізняти високе елітарне мистецтво від зразків масової творчості, мати естетичні смаки та ідеали. Актуальність дослідження. Існуючий педагогічний досвід показав невичерпні можливості освітніх закладів у справі поліпшення естетичного смаку школярів шляхом залучення до високих взірців художньої творчості. Таким чином, вирішити завдання естетичного виховання школярів засобами мистецтва слова, піднести їх рівень культури можливо лише за умови побудови відповідного цілеспрямованого навчально-виховного процесу. Соціально-психологічна значущість проблеми зумовила вибір теми дослідження – "Теоретичні та методичні засади естетичного виховання школярів на уроках української літератури» і визначила його об’єкт – процес естетичного виховання учнів середнього шкільного віку на уроках літератури. Предмет дослідження – формування естетичних якостей учнів засобами літератури в навчально-виховному процесі. Мета дослідження – визначення сутності процесу естетичного виховання учнів, виявлення недоліків у його організації. Дослідження виходить з гіпотези, що ефективність художньо-естетичного виховання школярів буде забезпечена за умови залучення їх до надбань світової і національної художньої літератури шляхом художньо-педагогічного спілкування і творчої діяльності, як ефективного методу педагогічної діяльності. Відповідно до мети і гіпотези дослідження необхідно розв’язати такі завдання: 1. Проаналізувати психолого-педагогічні, теоретичні та методичні аспекти проблеми естетичного виховання особистості засобами літератури. 2. Визначити критерії сформованості морально-естетичних якостей школярів підліткового віку. 3. Надати поради щодо організації естетичного виховання засобами літератури. Проблема формування естетичної культури особистості, зокрема естетичних почуттів, є предметом дослідження сучасної педагогіки, психології, методики. Значними у цьому плані є роботи відомих психологів Б.Ананьєва, П.Якобсона, О.Лука, Л.Виготського, Б.Додонова та педагогів В.Сухомлинського, Н.Волошиної, Г.Шевченко, М.Машенка та ін. Методологічною основою дослідження стали провідні концепції психології та педагогіки про естетичне виховання як духовний процес, а також теоретичні дослідження сучасних педагогів про розвиток школярів засобами художньої літератури. Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що його висновки, основні твердження та методичні рекомендації можна використовувати у навчально-виховному процесі як засіб його удосконалення в плані естетичного виховання на уроках літератури.