В С Т У П
Арифметичні задачі в курсі математики допоміжної школи займають значне місце. Майже половина всього учбового часу на уроках математики відводиться рішенню задач. Це зумовлено їх великим корекційно-виховним і освітнім значенням в системі навчання розумово відсталих школярів. Під час рішення задач у розумово відсталих школярів розвивається мимовільна увага, спостережливість, логічне мислення, мова, дотепні сит. Рішення задач стимулює розвиток таких процесів пізнавальної діяльності як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення. Учні допоміжної школи за час навчання в школі вирішують різні види задач. Особливе місце в математичній освіті розумово відсталих школярів займають прості арифметичні задачі. Вміння розв’язувати прості арифметичні задачі являється основою, на якій базується навчання рішенню складних задач. Сучасна методика навчання математики в начальних класах не орієнтує учнів на заучування й впізнання видів простих задач, так як це формує формальний підхід до рішення задач. «Мова може йти лише про формування чи відпрацювання окремих умінь: читати задачу (розуміти значення слів в ній, виділяти головні опорні слова); виділяти умові та запитання задачі, відомі і невідомі величини; встановлювати зв'язок між даними і невідомими величинами, тобто проводити розбір задачі (аналіз її тексту), в процесі якого визначається арифметична дія для рішення задачі; записати рішення і відповідь задачі» / Исталина Н.Б., Латахина Л.Г., Шмырева Г.Г. Практикум по методике преподавания математики в начальніх класах. М.:Просвещение.1986. С.93/. Але формування вище зазначених умінь в учнів допоміжної школи вкрай важкий процес із-за глибокої своєрідності наглядно-дійсного, наглядно-образного та словесно-логічного мислення. «Для рішення всякої задачі, хай то задача практична, яка вирішується в наглядно-дійсному плані чи задача теоретична, котра вирішується лише шляхом внутрішніх роздумів, є обов’язковою постійною словесною опорою»/ Розанова Т.В., Психология решения задач глухими школьниками. М.: Просвищение.1996/. Таким чином, рішення словесно-сформульованої чи текстової задачі являється складним процесом, процесом аналізу-синтезу. Слухаючи чи читаючи задачу, учні представляють конкретну ситуацію, описану в ній, описують образами , порівнюють образи множин чи величин, описаних в задачі, друг з другом знаходять спільне чи відмінне між ними. Всі вище вказані процеси недостатньо розвинені в розумово відсталих учнів і мають специфічні особливості. Спостережена на уроках математики в допоміжній школі під час проходження педагогічної практики, власний досвід, бесіди з вчителями і аномальними школярами показали, що останні часто не можуть знайти логічний шлях вирішення таких задач. Для того, щоб добре вирішувати арифметичні задачі, учні повинні правильно розуміти текст задачі, вміти аналізувати задачу, а також порівнювати задачі даного виду, але різні за предметно-кількісним змістом, та різні за видом, схожі по предметному змісту. М.Н. Перова, А.А. Хилько, В.В. Эк та інші методисти вказують на важливість вміння дітей актуалізувати адекватні знання, визначати вид задачі, згадувати прийоми їх рішення. Відмічено, що ці вміння формуються, якщо спиратись не лише на пам'ять , а й на мислення аномальних школярів. Але, на жаль, дані вказівки з нашої точки зору недостатньо конкретизуються в методичній літературі: відсутній опис того, на які етапи розчленовується робота над простими задачами, які методи при цьому використовуються, прийоми та засоби навчання (наприклад – види наглядності). В той же час в спеціальній психологічній літературі / Ж.І.Шиф, 1960, І.М. Соловйов, 1952, Б.І. Пінський, 1956, В.Г. Петрова, 1968 та інші/ є немало даних, які вказують на своєрідність, недорозвиток і нечіткість уваги, сприймання, пам’яті, мислення розумово відсталих школярів. Можна здогадатися, що все це значно ускладнює процес навчання розумово відсталих школярів рішенню задач. Названі факти визначили вибір теми нашого дипломного дослідження. Об’єктом дослідження ми вибрали процес подолання труднощів, які виникають у розумово відсталих учнів під час рішення простих арифметичних задач. Предмет дослідження є зміст і методика такої роботи. Ціль дослідження полягала в розробці шляхів оптимізації процесу навчання аномальних школярів рішенню простих арифметичних задач. В дослідженні ми спиралися на наступні гіпотези: - учні 1-4 класів допоміжної школи з великим трудом розуміють зміст текстових задач і тому погано їх вирішують самостійно; - однією з таких причин цього є недостатній практичний досвід школярів та бідний активний словник. - проведення спеціальної роботи, зорієнтованої на максимально можливе розкриття перед аномальними дітьми особливостей рішення різних видів простих арифметичних задач буде сприяти більш ефективному їх вирішенню, а також використання наглядності. Відповідно цілі і гіпотези вирішувались наступні задачі: 1. Виявити особливості, труднощі і помилки, які з’являються в процесі рішення розумово відсталими учнями простих арифметичних задач. 2. Виділити і експериментально опробувати провести систему роботи над цими задачами. 3. Сформулювати деякі методичні рекомендації по проведенню послідовної роботи над простими арифметичними задачами в молодших класах допоміжної школи, щоб попередити виникнення специфічних труднощів. Перераховані вище задачі вирішувались з використанням таких теоретичних та емпіричних методів дослідження: - аналіз літературних джерел по загальній та спеціальній педагогіці і психології, а також по методиці навчання математиці учнів начальної загальноосвітньої і допоміжної школи; - спостереження за педагогічним процесом; - вивчення шкільної документації і продуктів діяльності учнів; - педагогічний експеримент констатуючого і навчально-формуючого видів зі співставленням результатів, одержаних в експериментальній і контрольній групах. Матеріали дослідження повідомлялись на наукових теоретико-методичних конференцій СДПУ у квітні 2006 і 2007 років.
|
Поиск