ВСТУП
Актуальність дослідження. В Україні розвиток дистанційного навчання підтримується на державному рівні. Так, у Національній доктрині розвитку освіти, Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття) [8] пріоритетними напрямками реформування освіти є: створення нової системи методичного та інформаційного забезпечення школи, входження України в трансконтинентальну систему комп’ютерної інформації. У Законі України «Про Національну програму інформатизації» [16] серед головних цілей визначено створення загальнодержавної мережі інформаційного забезпечення освіти. Закон України «Про освіту» [17] указує, що сьогодні актуальними є можливості, які розкриває дистанційне навчання для поглиблення загальноосвітньої та фахової підготовки базуючись на використанні сучасних інформаційних та педагогічних технологій. Особливу увагу у вирішені поставлених перед освітою важливих світоглядних та прикладних питань, відіграє курс фізики. Як навчальний предмет фізика посідає одне з провідних місць у вирішенні комплексних завдань навчання і розвитку підростаючого покоління. Вона створює необхідні умови для формування в молоді правильних наукових уявлень про навколишній світ та його фізичну картину, формує і розвиває в дітей науковий спосіб мислення, розкриває тісний взаємозв’язок науки з життям, суттєво поліпшує політехнічну спрямованість навчання. Сучасний рівень розвитку комп’ютерної техніки і програмного забезпечення надає широкі можливості щодо модернізації та підвищення ефективності навчання. Використання мультимедійних технологій у навчальному процесі урізноманітнює його, підвищує ефективність засвоєння матеріалу, автоматизує процес навчання та контроль знань. Розвиток мережі Інтернет та зростання її впливу на всі сторони діяльності суспільства за останні роки зумовили в освітній системі істотні структурні зміни. Процес навчання фізики зазнав змін під впливом досвіду творчо працюючих учителів і спеціальних досліджень, спрямованих на виявлення шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів, підсилення їхньої самостійності, широкого використання в навчальному процесі технічних засобів навчання (ТЗН), комп’ютерної техніки. У зв’язку з цим можна стверджувати, що з поширенням у світі інформаційно-телекомунікаційних технологій та у зв’язку з істотними структурними змінами в освітніх системах склалися передумови появи і розвитку нового напряму в освіті – дистанційного. З метою забезпечення організації навчального процесу за дистанційною формою навчання МОН України 21.01.2004 року (наказ № 40) затверджено положення про дистанційне навчання [26]. Дистанційне навчання в Україні реалізується через систему дистанційного навчання (СДН). Вона є частиною системи освіти України, з власною нормативно-правовою базою, організаційно оформленою структурою, кадровим, системотехнічним, матеріально-технічним та фінансовим забезпеченням, що реалізує дистанційне навчання на рівнях загальної середньої, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти, а також самоосвіти. Одночасно із законодавчою базою розвиваються науково-методичні основи дистанційного навчання. Уже розглянуто такі аспекти: підвищення ефективності навчання з використанням інформаційних технологій (В. Биков, М. Жалдак, Ю. Жук, О. Іваницький, В. Клочко, Н. Морзе, Ю. Рамський, В. Сумський); педагогічні підходи до комп’ютеризації навчального процесу (Б. Гершунський, Є. Машбиць, І. Підласий); дидактичні властивості комп’ютерних засобів (Є. Полат); теорія і практика модульного навчання (В. Огнев’юк, О. Фурман); теорія і практика особистісно-орієнтованого навчання (І. Бех, С. Подмазін, І. Якиманський, В.Рибалка); педагогічні положення про активізацію навчальної діяльності (А.Есаулов, В. Лозова, М. Махмутов, В. Оконь, І. Харламов, Т. Шамова, Г. Щукіна); методи творчого навчання за допомогою телекомунікаційних засобів (Г. Андріанова, А. Кудін, А. Хуторський); концептуальні педагогічні положення про дистанційне навчання (О. Андрєєв, Г. Козлакова, І. Козубовська, А. Кудін, В. Кухаренко, В. Олійник, Є. Полат, П. Стефаненко А. Хуторський). Протягом останніх років в Україні здійснюються спроби розв’язання проблем дистанційної освіти. Однак більшість авторів зосереджуються передусім на організаційних питаннях та питаннях апаратного забезпечення передавання інформації. Таким чином, використання дистанційних технологій у процесі навчання фізики в загальноосвітніх навчальних закладах з урахуванням психолого-педагогічних особливостей учнів та їхньої базової підготовки є актуальним питанням.
Недостатня теоретико-педагогічна та методична розробка проблеми зумовили вибір теми дослідження "Педагогічні умови використання дистанційних технологій у процесі навчання фізики".
Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес з фізики в загальноосвітніх навчальних закладах. Предмет дослідження – педагогічні умови використання дистанційних технологій при навчанні фізики в загальноосвітніх навчальних закладах. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов використання дистанційних технологій у процесі навчання фізики в загальноосвітніх навчальних закладах. Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність засвоєння знань, якість навчальних досягнень, пізнавального інтересу до вивчення фізики в умовах використання дистанційних технологій буде забезпечена, якщо: - ураховано індивідуальний та диференційований підхід до вивчення предмету; - сформовано вміння та навички самостійної роботи; - розроблено комплекс занять з фізики в загальноосвітніх навчальних закладах. Відповідно до предмету, мети та гіпотези дослідження було визначено конкретні завдання дослідження: - провести аналіз науково-методичної літератури, наукових публікацій з питань розвитку і впровадження дистанційного навчання фізики; теоретично обґрунтувати психолого-педагогічні принципи розробки та використання дистанційних технологій при вивченні фізики в загальноосвітніх навчальних закладах; охарактеризувати сучасні програмно-педагогічні засоби, освітні мережеві проекти; - виявити педагогічні умови та шляхи, прийоми, способи організації самостійної роботи на основі діяльнісного підходу до вивчення фізики з використанням дистанційних технологій; - запропонувати комплекс занять з фізики в умовах дистанційного навчання; - експериментально перевірити ефективність використання дистанційних технологій під час навчання фізики в загальноосвітніх навчальних закладах. Методологічну основу дослідження визначили закони і принципи наукового пізнання. Під час дослідження було враховано основні положення Законів України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Національна доктрина розвитку освіти, Державна Національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття), концепція 12-річної середньої школи, концепція Національної програми інформатизації, концепція системного підходу до аналізу проблеми оптимізації педагогічного процесу, концепція інформатизації системи фізичної освіти, досягнення і тенденції розвитку теорії і методики навчання фізики. Теоретичною основою дослідження є численні наукові праці відомих вітчизняних та зарубіжних учених у галузі педагогіки, фізики, методики її навчання, а також інших дисциплін з використанням сучасних інформаційних технологій. Для досягнення поставленої мети, вирішення завдань і перевірки гіпотези використовувався комплекс взаємопов’язаних методів дослідження: - теоретичні – аналіз психолого-педагогічної, науково-методичної літератури при обґрунтуванні теоретичних положень дослідження, аналіз та систематизація педагогічних програмних засобів; - емпіричні – узагальнення педагогічного досвіду з проблеми, спостереження навчально-виховного процесу навчання фізики в загальноосвітніх навчальних закладах, анкетування, опитування, вивчення результатів діяльності учнів і вчителів. Провідним на всіх етапах дослідження виступав педагогічний експеримент, мета якого виявлення ефективності використання дистанційних технологій при навчанні фізики та запропонованого в роботі комплексу занять їх використання, методи математичної статистики для обробки та інтерпретації результатів педагогічного експерименту. Експериментальна база дослідження. Науково-дослідна робота проводилась у гімназії № 53 м. Горлівка. Експериментальною роботою було охоплено 59 учнів 11-х класів та 5 учителів. Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в роботі запропоновано та обґрунтовано використання дистанційних технологій під час навчання фізики в загальноосвітніх навчальних закладах; - дістали подальшого розвитку, педагогічні умови використання дистанційних технологій для навчання фізики в загальноосвітніх навчальних закладах; - експериментально підтверджено ефективність застосування комплексу занять в умовах дистанційного навчання під час вивчення фізики в загальноосвітніх навчальних закладах. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані у практиці навчання учнів фізики, у процесі професійної підготовки майбутніх учителів фізики у вищих навчальних закладах, у системі підвищення кваліфікації учителів. Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися і були схвалені на щорічній науково-практичній конференції викладачів, аспірантів та студентів "Гуманізація навчально-виховного процесу" у Слов’янському державному педагогічному університеті. Публікації. Результати дослідження висвітлено в одній науковій публікації. Структура дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного з розділів, загальних висновків, списку використаних літературних джерел (50 найменувань), додатків.