Вступ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку українського суспільства виховання на ідеях толерантності набуло особливої актуальності. Здійснюються наміри по-новому подивитися на світ, подолати перепони, які роз’єднують людей, утвердити між ними стосунки на засадах гуманізму та взаєморозуміння. Тому активізується процес пошуку ефективних механізмів виховання дітей у дусі толерантності, поваги до прав і свобод інших людей незалежно від їхньої національної, соціальної приналежності, поглядів, світосприйняття, способів мислення та поведінки. Міжнародна практика визначила толерантність в якості необхідної умови спілкування людей різних культур, етнічних і міжконфесіональних груп. Ця тенденція відображена в „Декларації принципів толерантності”, яка підписана в листопаді 1995 року 185 державами – членами ЮНЕСКО, у тому числі й Україною. У документі зазначено, що „толерантність означає повагу, сприйняття і розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Толерантність – це єдність у різноманітті” [20, c.176]. Пріоритет у розвитку ідей толерантності було віддано системі освіти. У різних культурах значення терміна «толерантність» неоднозначне і залежить від історичного досвіду народу. Базові характеристики толерантності досліджують у контексті різних галузей наукового знання та відповідно визначають їх зміст у кожній з них. Аналіз наукової літератури з проблеми дослідження дає підстави стверджувати, що толерантна педагогіка має глибоке коріння у поглядах Ж.Ж.Руссо, Г.Сковороди, Л.Толстого, М.Монтессорі, К.Вентцеля, Р.Штейнера, М.Реріха, О.Швейцера, К.Ушинського, В.Сухомлинського, Ш.Амонашвілі. Дослідженню підлягали й окремі педагогічні аспекти толерантності. Зокрема, розглядалося формування ставлення вихованців до толерантності як суспільно значущої цінності (В.Береговий, І.Бех, Т.Болотіна, Б.Гершунський, О.Грива, О.Клєпцова, І.Крутова, П.Степанов); виховання міжетнічної толерантності (ГН.Магомедова, Ф.Малхозова, Н.Мольденгауер, З.Мубінова, В.Тишков); формування міжособистісної толерантності учнівської молоді (Г.Безюлєва, Г.Скрябіна, Г.Солдатова, О.Шарова, Г.Шеламова); розвиток толерантності в контексті педагогічної взаємодії (Ю. Тодоровцева). Розробкою методичних рекомендацій з формування толерантності в школярів займаються сучасні вчені: О.Асмолов, Л.Байбородова, В.Бєляєва, В.Глєбкін, М.Ковальчук, М.Магура, Г.Погодіна, М.Рожков, Г.Солдатова, Л.Федоренко, Л.Шайгерова, О.Шарова, О.Щеколдіна. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що дослідники зосереджуються, головним чином, на обґрунтуванні загальних теоретичних основ виховання толерантності учнівської молоді. При цьому недостатньо уваги приділено пошукам форм і методів толерантного виховання учнівської молоді в процесі позакласної роботи, використанню кращих зразків зарубіжного досвіду, що негативно позначається на результатах теорії і практики розв’язання проблеми. У той же час позакласна робота має великі потенційні можливості у формуванні толерантності в учнівської молоді. Особливого значення набуває проблема виховання толерантності для підлітків старшого віку. Це сенситивний період морального дозрівання, під час якого відбувається становлення самосвідомості особистості, формується світогляд, самооцінка та уявлення про самого себе. Саме в цей період суттєво змінюється соціальна ситуація розвитку особистості. До тих пір, поки в підлітка не сформувалася власна система цінностей, він легко скочується до морального релятивізму: якщо все відносно, значить, усе дозволено. Вивчення та аналіз стану проблеми свідчать про наявність глибоких протиріч: між нагальною потребою суспільства в толерантній особистості та недостатньою спрямованістю системи освіти на її виховання; між потребою освітньої практики в науково-методичному та змістовному забезпеченні процесу виховання толерантності та недостатньою його розробленістю в педагогічній теорії та практиці. Актуальність проблеми та недостатнє її вивчення обумовили вибір теми дослідження „Педагогічні умови виховання толерантності у підлітків в позакласній роботі”. Об’єкт дослідження – моральне виховання підлітків. Предмет дослідження – педагогічні умови виховання толерантності в підлітків в позакласній роботі. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови ефективного впливу позакласної роботи на формування толерантності в підлітків. Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що рівень виховання толерантності у підлітків старшого віку у процесі позакласної роботи значно поліпшиться, якщо її організація передбачатиме: – зорієнтованість на розвиток толерантності як якості особистості підлітків; – створення толерантного виховного простору; – реалізація виховного процесу на засадах діалогічного підходу; – формування в підлітків позитивних установок стосовно себе та оточуючих людей. Досягнення поставленої мети дослідження і перевірка висунутої гіпотези потребує послідовного розв’язання таких завдань: 1) з’ясувати сутність феномена „толерантність” як якості особистості; 2) розробити показники та рівні сформованості толерантності в підлітків; 3) теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови виховання толерантності в підлітків в позакласній роботі; 4) розробити й експериментально апробувати програму з формування толерантності в підлітків у позакласній роботі. Методологічну і теоретичну основу дослідження складають: концепція особистісно-орієнтованого виховання (І.Бех, О.Бондаревська, І.Зязюн, Г.Костюк, С.Максименко, С.Рубінштейн, І.Якіманська та ін.); гуманістичні педагогічні концепції навчання та виховання (Л.Толстой, К.Ушинський, К.Вентцель, Р.Штейнер, В.Сухомлинський, Ш.Амонашвілі, Б.Гершунський, О.Грива, В.Тішков, Л. Хоружа та ін.); концепції самовиховання особистості (Г.Ковальов, М.Сметанський, В.Сухомлинський та ін.); теорія „діалогу культур” (М.Бахтін, В.Біблєр); концептуальні положення державних нормативних документів, у яких знайшли відображення проблеми демократизації та гуманізації сучасного суспільства і системи освіти (Закон України „Про освіту”, Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття), Національна програма "Діти України”, Концепція громадянського виховання, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст.). Для розв’язання поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези використовувався комплекс взаємопов’язаних теоретичних і емпіричних методів дослідження: теоретичні методи (аналіз, порівняння, моделювання, узагальнення) використовувалися з метою вивчення психолого-педагогічної літератури і визначення концептуальних засад дослідження, уточнення сутності та змісту виховання толерантності в підлітків; емпіричні методи (анкетування, інтерв’ю, бесіда, пряме й непряме спостереження, метод експертних оцінок, самооцінювання, тестування) застосовувалися з метою вивчення сформованості толерантності в підлітків; формувальний експеримент використовувався для перевірки ефективності обґрунтованих педагогічних умов виховання толерантності в підлітків старшого віку; методи математичної статистики застосовувалися для обробки одержаних експериментальних даних. Експериментальна база: загальноосвітня школа с. Сергіївка Слов’янського району Донецької області. Дослідженням було охоплено 56 учнів старших класів; 10 учителів; 98 батьків. Теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: обґрунтовано педагогічні умови виховання толерантності в підлітків старшого віку в процесі позакласної роботи: зорієнтованість на розвиток толерантності як якості особистості старших підлітків; створення толерантного виховного простору; реалізація виховного процесу на засадах діалогічного підходу; формування в підлітків позитивних установок стосовно себе та оточуючих людей; уточнено сутність феномена „толерантність” як якості особистості; визначено показники та рівні сформованості толерантності в старших підлітків; дістали подальший розвиток уявлення про вплив педагогічного процесу на розвиток толерантності учнівської молоді. Практичне значення дослідження. Обґрунтовані зміст, форми і методи виховання толерантності в підлітків старшого віку можуть використовуватися в позакласній роботі загальноосвітніх шкіл. Запропоновані педагогічні умови виховання толерантності і методика організації позакласної роботи зі старшими підлітками слід запроваджувати у зміст курсів підвищення кваліфікації учителів, класних керівників. Розроблена програма з формування толерантності в старших підлітків у позакласній роботі може використовуватися для подальших досліджень цієї проблеми учнів різних вікових груп. Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися і були схвалені на щорічній науково-практичній конференції викладачів, аспірантів та студентів „Гуманізація навчально-виховного процесу” у Слов’янському державному педагогічному університеті. Публікації. Результати дослідження висвітлено у одній науковій публікації. Структура та обсяг роботи. Дослідження складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладено на 90 сторінках. Список використаних джерел містить 64 назви.