ВСТУП

Формування мотивації навчання в шкільному віці без перебільшення можна назвати однією з центральних проблем сучасної школи. Її актуальність обумовлена оновленням змісту навчання, постановою завдань формування у школярів прийомів самостійного придбання знань і пізнавальних інтересів, формуванням у них активної життєвої позиції. Цією проблемою займалися Л.І.Божович, В.В.Давидов ,Л.Б. Ітельсон , А.М.Леонтьєв , Г.І.Щукіна, Д.Б. Ельконін та ін. Проблема формування мотивації навчальної діяльності лежить на стику навчання і виховання і є найважливішим аспектом сучасної системи навчання. Це означає, що тут в полі уваги педагога опиняється не тільки здійснюване школярем навчання, але й розвиток особи учня, що відбувається в ході навчальної діяльності. Вивчення мотивації і її формування - це дві сторони одного і того ж процесу виховання мотиваційної сфери цілісної особи учня. Вивчення мотивації - це виявлення її реального рівня і можливих перспектив, зони її найближчого розвитку у кожного учня і класу в цілому. Результати вивчення стають основою для планування процесу формування особистості. Разом з тим в процесі формування мотивації навчальної діяльності розкриваються нові її резерви. Саме по собі формування є цілеспрямованим, якщо вчитель порівнює отримані результати з тим початковим рівнем, який передував формуванню, і з тими планами, які були намічені. Поняття "мотив" включає в себе такі поняття, як потреба, спонукання, потяг, схильність, прагнення і т.п. При всіх розходженнях у відтінках значення цих термінів, вони вказують на динамічний момент спрямованості дії, на визначені цільові стани. Інакше кажучи, мотиви – це спонукання до діяльності, пов'язані із задоволенням визначених потреб. В сучасній психології потреба і мотив розглядаються як поняття неоднозначні. Потреба розуміється як „...нестаток, який зазнає людина у чому-небудь необхідному для її життєдіяльності або для нього, як особистості. Потреба безпосередньо спонукає людину до пошуку предмета її задоволення, а сам процес цього пошуку прикрашений позитивними емоціями” [5. c.68]. Мотиви, так само як і потреби, відносяться до побудників людського поводження. Однак вони можуть спонукати й опосередковано, через свідомо поставлену мету. У цих випадках „...у людини може бути відсутнім безпосереднє бажання діяти відповідно до поставленої мети.” [5, c.69]. Сукупність потреб і мотивів утворить мотиваційну сферу людини. Структура мотиваційної сфери людини, яка досягла високого рівня сформованості особистості, припускає наявність у неї стійких моральних мотивів, які, підкоряючи собі всі інші потреби і мотиви, здобувають у її житті провідне значення. Звідси випливає, що „Істотно важливим для виховання є те, які саме мотиви стануть для людини провідними. Саме вони визначають спрямованість особистості людини, наявність чи відсутність у нього суспільної активності, словом, усе те, що характеризує людину разом з її особливостями” [13, с.155]. Ще одним важливим моментом, що розкриває динамічну особливість і структурну будівлю мотивації є проблема актуальності станів дійсності і їхніх спонукань. В.В.Давидов відзначав, що „Особистість найбільш повно розкривається у тому, що для неї найбільш важливе, значиме, до чого вона найбільше сильно і наполегливо прагне” [10, с.74]. Саме те, що є особливо важливим для людини стає в кінцевому стані мотивами і цілями його діяльності і визначає справжній стрижень його особистості. Таким чином, мотиваційна система людини є рушійною силою його поводження. Визначальну роль у мотивації поводження людини відіграють свідомі спонукання, які в ієрархічній структурі мотивації утворюють вищий рівень. Соціальний зміст мотивації особистості характеризує її спрямованість як продукт суспільного розвитку, у тому числі й у дитячому й підлітковому віці. Молодший шкільний вік є дуже складним періодом життя, своєрідним переходом від раннього дитинства до підлітковості, коли біологічний, психічний і соціальний розвиток людини потерпає значних змін. І закордонні, і вітчизняні психологи приділяють величезну увагу вивченню цього віку, розглядаючи різні його особливості, аналізуючи проблеми. Тут можна виділити роботи С.Холу, К.Левіна, М.Кле, Л.С.Виготського, Л.І.Божович, І.С.Кона, В.А.Крутецького і багатьох інших. У своєму дослідженні ми поставили за мету розглянути питання розвитку мотивації навчальної діяльності молодшого школяра. Ця тема є дуже актуальною і важливою, тому що, знаючи мотиви людини, ми можемо розкрити зміст його вчинків, а також пізнати його особистість і навпаки, за допомогою певних дій ми можемо розвинути мотиваційну сферу дитини. „Знання мотивів допомагає нам вивчати погляди, переконання, почуття, дозволяє просліджувати динаміку розвитку в різні вікові періоди” [17, с.18]. Формування мотивів навчальної діяльності – це створення в школі умов для появи внутрішніх спонук (мотивів, цілей, емоцій) до навчання; усвідомлення їх учнем і подальшого саморозвитку своєї мотиваційної сфери. Вчитель при цьому стимулює її розвиток системою психологічно продуманих прийомів. Знаючи будівлю мотиваційної сфери, її параметри, вчитель може мати цілісне уявлення про те, як відбувається регуляція навчальної діяльності, які механізми спонукають дитину до пізнавальних дій. Дитина молодшого шкільного віку, стикнувшись з новим видом діяльності – організованим навчанням, дивиться на життя вже іншими очима, діж дошкільник, його хвилюють вже інші проблеми. Відбувається зміна взаємин з оточуючими людьми, з оточуючими предметами. Дитина „...переходить з цікавої ігрової діяльності, яку, в основному вона собі організовувала, до часом нецікавої, іноді нудної систематичної роботи. [20, с.33]. У дитини з'являються нові потреби. У цих умовах, звісно, зміни відбуваються і у мотиваційній сфері. Провідними стають зовнішні мотиви. Внутрішні мотиви дещо зменшуються і, якщо їх не підтримати, то поступово згасають. Це і є причиною спаду інтересу до навчання з роками перебування дитини у школі. Положення про те, що сучасна школа не може дати запас знань на довгі роки, що у час науково-технічного прогресу вона покликана вчити мислити, прищеплювати потребу в постійному поповнені знань, не викликає будь-яких заперечень. Сьогодні, коли виявилось, що економічний розвиток суспільства знаходиться в усе більш зростаючій залежності від інтелектуально-творчих ресурсів особистості, потреба в практичному рушенні цього завдання набула надзвичайної гостроти. Педагогічна думка не стоїть на місці, вона розвивається зусиллями професіоналів-педагогів. Не тільки вчені, але й вчителі-практики беруть участь у педагогічних дослідженнях. Велика увага приділяється науково-технічному прогресу, який є неможливим без підготовки висококваліфікованих кадрів. По-перше, постає задача формування особистості, яка вміє творчо мислити. У сучасній дидактиці і психології в явному чи неявному вигляді виділяються таки компоненти творчої діяльності як: - усвідомлення проблеми й виникнення інтересу до неї; - актуалізація знань та їх розумова обробка; - первинне узагальнення й висування гіпотези; - пошук відповіді в процесі самостійної діяльності; - співвідношення отриманого результату з аналогічними конкретними явищами, узагальненнями, висновками та ін. [21]. Різноманітність підходів до вирішення цієї проблеми, які пропонуються сучасними психологами, дидактиками і методистами, свідчть не тільки про її багатоплановість, але й про недостатню вивченість структури пізнавальної діяльності, а також про те, що навіть ті незначні результати, які отримані в цієї області, ще не зайняли потрібного місця в розробці науково обґрунтованої системи самостійної роботи. Це на наш погляд пояснюється тим, що до теперішнього часу залишаються недослідженими механізми здійснення процесу самостійної діяльності, не з'ясована діалектична взаємодія відтворення і творчості в цьому процесі. У ряді педагогічних рекомендацій вказується на необхідність організації навчального процесу таким чином, щоб методи навчання були наближені до методів дослідження основ наук, що вивчаються [22]. З цією метою в теорії та практиці навчання більше уваги стали приділяти питанням проблемного навчання, прийомам створення проблемних ситуацій, які ставлять учня у положення дослідника, тобто в положення того, хто шукає істину. Цю задачу вчителі намагаються вирішувати у всіх ланцюжках навчального процесу. Теорія і практика навчання виходила і виходить з того, що, усвідомлюючи зміст, учні разом з цим усвідомлюють логічну структуру тієї чи іншої науки, її методи, мову, апарат, логічні операції й дії. Мислення включає в себе розумові дії, націлені на формування знань, які не існували в раніше накопиченому пізнавальному досвіді учня. „Конструктивна ж діяльність учня бере свій початок саме там, де він вступає у процес самостійної пізнавальної діяльності, у процес пошуку, стикається з пізнавальними факторами, які виконують різні функції в конструктивній діяльності школяра, складають зміст його пізнавального процесу”. [31,с.117]. Ми відмічали, що репродуктивне пізнання розгортається під впливом зовнішніх сил і передбачає наявність зовнішніх мотивів пізнавальної діяльності. Самостійне ж пізнання, як правило, розгортається під впливом внутрішніх мотивів. Внутрішні і зовнішні мотиви між собою певним чином пов’язані і за певних умов можуть трансформуватися, переходити один в другий. Із шкільної практики відомо багато випадків, коли необхідність і навіть примушення до роботи над навчальним матеріалом поступово змінювалися на інтерес, і навпаки, за певних умов інтерес до предмету падав і змінювався примушенням. Природньо, що педагогіка зацікавлена в тому, щоб зовнішні мотиви переходили у внутрішні, щоб пізнавальний інтерес став провідним мотивом у навчально-пізнавальній діяльності учнів. Тому і ми виділили це питання в розряд головних. Формувати мотивацію - означає не закласти готові мотиви і цілі в голову учня, а поставити його в такі умови і ситуації розгортання активності, де б бажані мотиви і цілі складалися і розвивалися б з врахуванням і в контексті минулого досвіду, індивідуальності, внутрішніх устремлінь самого учня. На основі багатьох досліджень встановлено, що перехід зовнішніх стимулів навчання у внутрішні знаходяться у прямій залежності від способу пізнавальної діяльності (Л.Б.Ітельсон, Г.І.Щукіна та ін.). Тому, „...щоб успішно навчати математиці учнів початкової школи, вчитель повинен оволодіти вже розробленою системою і методами пізнавальних дій”[23, с.15] Тому за мету дослідження ми вибрали пошук ефективних методів розвитку внутрішньої мотивації молодших школярів. Оскільки фундамент навчальної діяльності знаходиться саме у початкових класах. Об'єктом нашого дослідження є навчальний процес у початкових класах (уроки математики в 3-ому класі загальноосвітньої школи). Предметом нашого дослідження є методичні прийоми розвитку внутрішньої мотивації навчальної діяльності молодших школярів. Наша гіпотеза полягає в тому, що використання активних методів навчальної діяльності ефективно розвиває внутрішню мотивацію навчальної діяльності молодших школярів, сприяє процесу якісного засвоєння навчального матеріалу. Завдання дослідження: – сформулювати загальні положення теорії мотивів навчальної діяльності молодших школярів; – розкрити особливості мотивації навчальної діяльності молодших школярів; – розкрити фактори, що сприяють активізації і розвитку мотивації навчальної діяльності молодшого школяра; – розкрити систему прийомів, які сприяють розвитку внутрішньої мотивації при вивченні математики; – розробити методичні підходи до формування мотивації до навчальної діяльності учнів початкової школи (на прикладі навчання математиці); – провести експериментальну перевірку гіпотези і зробити відповідні висновки. В процесі розв’язання цих завдань ми намагалися виявити, як в процесі активізації розумової діяльності у учнів початкових класів відбувається розвиток внутрішньої мотивації навчальної діяльності при вивченні математики, а саме: 1) в підвищенні інтересу; 2) в стійкості уваги; 3) в поліпшені запам'ятовування; 4) у підвищенні продуктивності навчальної роботи; 5) у підвищенні інтенсивності мислення. І, як наслідок, прослідкувати як: 1) забезпечується формування стійких навичок в обчислювальних операціях. 2) відбувається оволодіння математичними операціями. Методи дослідження. 1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з питання розвитку внутрішньої мотивації навчальної діяльності молодших школярів. 2. Вивчення педагогічного досвіду з названої проблеми. 3. Вивчення умов навчальної діяльності молодших школярів і того,як вони впливають на розвиток внутрішньої мотивації. 4. Педагогічний експеримент.