ВСТУП

Складні умови господарювання, зміни в техніці та технології, зростаючи вимоги споживачів вимагають від сучасних менеджерів всіх рівнів управління нових знань та навичок, які б відповідали вимогам часу. Життєва необхідність у використанні стратегічного управління, як одного з найефективніших і найпрогресивніших засобів управління організацією, спонукає розвитком ринкових відносин, позитивними зрушеннями в економіці України, зростаючою конкуренцією на будь-якому ринку. В Україні теорія і практика стратегічного управління ще не зайняли належного щабля. Вітчизняним підприємствам важко застосовувати стратегічне управління через складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, не зовсім цивілізовані форми конкурентної боротьби. Тільки чітко уявляючи місце своєї компанії на ринку, враховуючі його особливості, менеджер може вирішити такі життєво-важливі питання: яким бізнесом займатись, що необхідно зробити сьогодні для успіху завтра і яким чином цього добиватися, які перспективи у фірмі, які можливості має компанія і як ними скористатися? Ефективне управління неодмінно вимагає від керівників аналітичного, стратегічного мислення, вміння завчасно передбачати результати прийнятих стратегічних рішень. Існує тісний зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім станом ефективності діяльності підприємства - станом, що характеризує рівень отримуваного кінцевого результату діяльності підприємства і створених протягом певного періоду можливостей розвитку і можливостей занепаду. Стратегічне управління базується на вивченні відносин, які можна охарактеризувати за допомогою системи «середовище-організація». Більшість серед існуючих сьогодні концепцій управління розглядає організацію як відкриту систему, котра постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими організаціями, банками, організаціями, що належать до соціально-політичних та економічних інституцій держави, місцевих органів тощо і дає змогу організаціям підтримувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються. Концепції існування та розвитку організації у зовнішньому середовищі використовують різні підходи та моделі, сформовані на базі різних теорій управління. Світова практика бізнесу показує, що більшість організацій, які досягли значних результатів в бізнесі, завдячує саме впровадженню системи стратегічного управління. Будь-яка модель управління організацією базується на відповідній концепції. Концепція управління – це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб’єкта та об’єкта управління, характер взаємовідносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також необхідний ступінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток організації. Згідно з концепцією стратегічного управління аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища – необхідний елемент визначення місії та цілей організації. Стратегії в цьому випадку виступають як інструменти досягнення цілей, а для успішної реалізації обраного стратегічного набору необхідно, щоб організація функціонувала відповідно до обраної концепції управління. Стратегічне управління – це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий та інтегральний підходи до діяльності організації, що дає можливість встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями (потенціалом) організації та приводити їх у відповідність шляхом розробки та реалізації системи стратегій «стратегічного набору». Характерні риси системи стратегічного управління певної організації залежить від взаємодії таких чинників: § галузевої приналежності; § розмірів організації (залежно від галузевих особливостей); § типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та кооперації; § характерних рис виробничого потенціалу; § наявності (відсутності) науково-технічного потенціалу; § рівня управління; § рівня кваліфікації персоналу тощо. Сучасним менеджерам доводиться ретельно аналізувати зовнішнє середовище для своєчасного внесення змін у вибраний курс фірми. Вони повинні добре знати особливості діяльності своєї компанії, її сильні та слабкі сторони, щоб передбачити, які зміни принесуть успіх компанії. Іншими словами, стратегічне управління є основою, сучасною парадигмою до управління всією компанією. Цим зумовлюється актуальність даного дослідження. Об’єктом даного випускного дослідження є закрите акціонерне товариство «Бетонмаш». Предмет дослідження – теоретичні та практичні аспекти реалізації стратегічного управління на підприємстві. Мета дослідження – вивчення теоретичних та практичних аспектів стратегічного управління на підприємстві. В ході роботи в даному дослідженні вирішуються такі завдання: § дослідження теоретичних аспектів стратегічного управління; § аналіз та оцінка стратегічного управління на об’єкті дослідження; § розробка рекомендацій з удосконалення стратегічного управління на об’єкті дослідження. Структура даної випускної роботи складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У вступі міститься основна інформація про тему і структуру випускної роботи. В першому теоретичному розділі розглянуті загальні поняття стратегії та планування, визначені мета і завдання стратегічного управління, досліджені етапи і методи розробки стратегії на підприємстві, охарактеризовані організаційно-економічні передумови стратегічного управління, розглянута загальна технологія формування портфелю стратегій. В другому практичному розділі проведений аналіз організації стратегічного управління в підприємстві, аналіз впливу зовнішнього і оцінка внутрішнього середовища підприємства. Результатом проведеного аналізу стала розробка пропозицій щодо удосконалення стратегічного управління на підприємстві. У висновках наведені стислі результати аналізу стратегічного управління на підприємстві і указані основні напрямки його удосконалення, підведений підсумок випускного дослідження. Список використаних джерел містить 42 примірника, серед яких: навчальні посібники, статті періодики, спеціалізована література.